Бєглова Садия Арифівна

Садия Арифівна Бєглова народилася 15 серпня 1923 року в селі Великий Студенець Шацького повіту Рязанської губернії[2][3][4]. За національністю — татарка, володіла російською і татарською мовами[3]. З сім'ї службовців[4], батько працював головою татарського національного колгоспу «Нацмен, вперед!»[3].

Закінчивши татарську школу, в роки Великої Вітчизняної війни виїхала в Казань, де у вересні 1942 року поступила в Казанський державний університет ім. В. І. Леніна[5][6]. Завершивши лише один семестр, в лютому 1943 року отримала пропозицію вступити на службу в органи держбезпеки, і до червня 1947 року працювала в НКВС — МДБ, зокрема в Москві, Баку, Казані; в наступні роки про цей факт своєї біографії не розповідала, невідомими залишилися її звання, утримання служби та коло повноважень[7][5][6].

Повернувшись до перерваного навчання, з вересня 1947 року по липень 1949 року була слухачкою Казанської юридичної школи[8][9]. Надалі перебувала на партійно-господарській роботі[10][9]. З січня 1950 року по березень 1951 року інструктором відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів Бауманського районного комітету КПРС. З квітня 1951 року по січень 1954 року обіймала посаду заступника міністра юстиції Татарської АРСР[2][8].

У 1954 році закінчила казанську філію Всесоюзного юридичного заочного інституту[2][11]. Також закінчила Вищу партійну школу при ЦК КПРС[12].

З січня 1954 року по грудень 1957 року знаходилася на посаді секретаря Альметьєвського міського комітету КПРС. З грудня 1957 року по листопад 1960 була інструктором, а потім заступником завідувача відділу адміністративних і торгово-фінансових органів Татарського обласного комітету КПРС. З листопада 1960 року по березень 1965 року обіймала посаду першого секретаря Бауманського райкому КПРС, а з березня 1965 року по березень 1969 була заступником голови виконкому Казанської міської ради[2][13]. Працювала під керівництвом З. І. Муратова, С. Д. Ігнатьєва, Ф. А. Табеєва; останній відгукувався про неї як про «великого юриста»[14][15]. У 1961 році була делегатом XXII з'їзду КПРС [16], в 1963—1985 роках — депутатом Верховної ради ТАРСР[10] [2].

З березня 1969 року по січень 1985 року перебувала на посаді голови Верховного суду ТАРСР [17][18]. Пішла у відставку за власним бажанням[19], а 28 січня 1985 року вийшла на пенсію[18].

Садия Арифівна Бєглова померла 10 жовтня 1992 року в Казані[2][20].

У заміжжі — Аітова[21]. Чоловік — Бєльге Аітов (1923—1987), кореспондент газет «Радянська Татарія» і «Радянська Росія», заслужений працівник культури РРФСР [22][23][24]. Дівер — Наріман Аітов[25].

• Медаль «За трудову доблесть» (1960 рік)[26] .
• Почесне звання «Заслужений юрист ТАРСР» (1985 рік)[2].

• XXII съезд Коммунистической Партии Советского Союза. 17–31 октября 1961 года. Стенографический отчёт. — Москва : Государственное издательство политической литературы, 1962. — Т. 3. — 592 с.
• Гомәр Г. Г. Даһилар мөнбәре: шәхесләр һәм замандашлар турында кыска хикәя-новеллалар. — Казань : Татарстан китап нәшрияты, 2015. — 303 с. — ISBN 9785298029094.(татар.)
• Докторов Б. З. Нариман Аитов. Основатель социологии в Башкортостане // Биографические интервью с коллегами-социологами. — Москва : 4-е дополненное издание, 2017. — С. 1—47.(рос.)
• Зарипов И. Х. О тех, с кем прожита жизнь. — Казань : Татарское книжное издательство, 1997. — 342 с.(рос.)
• Хасанов М. Х. Беглова Садыя Ариф кызы. — Казан : Татар енциклопедичний словник, 2002. — С. 94. — ISBN 5902375010.(татар.)
• Шайдуллин Р. В. и др. Центральные органы государственной власти и управления Татарстана (1920—2010 гг.). — Казань : Институт Татарской энциклопедии Академии наук Республики Татарстан, 2017. — 400 с. — ISBN 9785902375210.(рос.)
• Ярмиева А. Г. Секретарь парткома. — Набережные Челны : Новости МИРА, 2006. — 176 с. — ISBN 5912060055.(рос.)

• Садия Арифівна Бєглова. Верховний суд Республіки Татарстан.