Бігалі

Назва

В ході кампанії ліквідації українських назв у 1977—1981 рр. село називалося Заводзє (пол. Zawodzie).

Історія

У 1880 р. село належало до Цішанівського повіту, у селі разом із присілком Чернявка проживало 846 жителів, з них 508 греко-католиків, 273 римо-католики і 65 юдеїв.

У 1939 році в селі проживало 1 020 мешканців, з них 605 українців-грекокатоликів, 350 українців-римокатоликів, 40 поляків і 25 євреїв[2]. Село входило до ґміни Любачів Любачівського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Львівської області[3], а 17 січня 1940 року — до Любачівського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церкви

22 травня 1588 р. любачівський староста Ян Плаза продав попівство та півлану землі в селі Івану Поповичу з Коровиці.

До виселення українців у селі була парафія Любачівського деканату Перемишльської єпархії.

У селі знаходиться дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці з 1821 р., збудована коштом місцевого господаря Ілька Походая на місці згорілої того ж року церкви XVI ст. Після виселення українців церкву перетворено на костел.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 151 28 99 24
Жінки 148 26 79 43
Разом 299 54 178 67

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бігалі

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.