Бігач
Біга́ч — село в Україні, у Менському районі Чернігівської області. Населення становить 518 осіб.
село Бігач | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Чернігівська область |
Район/міськрада | Менський район |
Рада | Бігацька сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | 1650 |
Перша згадка | 1650 (372 роки)[1] |
Населення | 518 |
Площа | 1,76 км² |
Густота населення | 294,32 осіб/км² |
Поштовий індекс | 15621 |
Телефонний код | +380 4644 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°37′09″ пн. ш. 31°38′36″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
118 м |
Водойми | р. Бігач |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Бігач, вул. Троїцька, 41 |
Карта | |
![]() ![]() Бігач | |
![]() ![]() Бігач | |
Мапа | |
![]() |
Географія
Селом протікає річка Бігач, ліва притока Снові. На північ від села розташований ботанічний заказник «Маліїве», на південний захід — ботанічний заказник «Церківка», на північний захід — лісовий заказник «Бігацький ліс».
Історія
![](../I/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%97%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_c.%D0%91i%D0%B3%D0%B0%D1%87.JPG.webp)
За даними на 1859 рік у власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 878 осіб (422 чоловічої статі та 456 — жіночої), налічувалось 138 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1886 у колишньому власницькому селі Седнівської волості мешкало 977 осіб, налічувалось 184 дворових господарства, існували православна церква, 2 вітряних млини, крупорушка, цегельний завод[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1240 осіб (620 чоловічої статі та 620 — жіночої), з яких 1227 — православної віри[4].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 7 жителів села[5].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 736 осіб, з яких 324 чоловіки та 412 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 506 осіб[7].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 97,88 % |
російська | 2,12 % |
Відомі люди
У селі побував Тарас Шевченко. Він приїжджав сюди в березні-квітні 1847 на запрошення М. Кейкуатова та дітей Кейкуатових. Згадка про Бігач є в листі Шевченка до А. Лизогуба 16 липня 1852.
Див. також
Примітки
- ВРУ
- рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 29)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-261)
- Бігач. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.