Білогородка (Шепетівський район)

Люди населяли ці терени здавна. Під час археологічних досліджень в урочищі Липнику були виявлені знаряддя праці доби неоліту. Також у Білогородці знайдено скарби з 52 римських монет II століття н. е.
Перший скарб було знайдено в XIX ст., приблизно в 1897 р. Він складався з 52 монет. Вони були куплені Археологічною комісією 1898 р. в мешканця села І. Файнгольца, який твердив, що отримав їх у спадок від батька. За словами мешканця села Л. Шпильки, у Файнгольца було 100 монет, але їх приналежність з'ясувати не вдалося. Що ж до збережених, то це були срібні римські монети денарії, випущені в часи правління імператорів Гальби (68-69 рр. н. е.), Траяна (98-117 рр.н.е), та ін. Монети датовані від 68 до 192 років нової ери. Другий скарб трапився в 1898 р. і був майже ідентичний за складом як і перший. З нього 44 монети потрапили тоді до Київського університету. Скільки монет пропало сказати не можливо.

На гірці в центрі села біля ставка знаходиться Замчисько, оточене земляними валами та окопами, вважається, що це залишки давньоруського городища.

Перша згадка про село в історичних документах датується 1400 роком, у зв'язку з намаганням княгині Острозької захопити і приєднати до своїх Білогородських володінь села Корницю і Шельвів.

Грамотою від 29 червня 1508 року великий князь литовський Сиґізмунд підтвердив належність містечка князеві Іванові Юрійовичу Заславському.

Документом від 18 листопада 1529 р.,виданим польським королем Сигізмундом I Старим для князя Федора Михайловича Чорторийського було підтверджено право Білогородки (в документі Білгорода) проводити кожного четверга ярмарки і щорічно на Свято Різдва Пресвятої Богородиці.

Згідно документа від 19 червня 1547 р., у якому Білорогодка згадується як містечко «Білгород», такі містечка як Чорторийськ, Клевань, Білогородка дісталися в спадок Іванові Федоровичу Чорторийському.

В документах датованих 1545 роком — оселями Білогородкою та Двірцем володів князь Кузьма Заславський, цей факт підтверджується в реєстрах 1570 і 1583 років. Під 1545 роком вперше згадується Білогородський замок.

Існує легенда, що жителі Білогородки кіньми возили землю і зробили серед ставу високий острів. На ньому й був побудований замок феодалів, який з усіх боків омивався водою. Із суходолом замок з'єднувався розвідним містком. Із замку вів розгалужений підземний хід, який закінчувався десь в лісі біля Чижівки.

У 1618 році Білогородка зазнала руйнувань внаслідок татарського нападу. За даними подимного реєстру 1629 року місто нараховувало 119 димів[5].

Містечко Білогородка на мапі 1867 року

Цікавою пам'яткою козацьких часів є так звана козацька могила, так званий сторожовий пункт, на якому раніше був великий кам'яний хрест, але з плином часу він трішки зруйнувався.

Впродовж наступних століть оселя переходила на власність князям Любомирським та Санґушкам.

В різний час згадуються білогородські храми: дерев'яний костел (1749 р., автор архітектор Паоло Фонтана). Воскресенська церква (з 1875 року), церква Святої Трійці (з 1825 року); гебрейська синагога, мурований костел Преображення Господнього (з 1803 року, знаходився у підпорядкуванні Заславського деканату).

В 1893 р. в містечку Білогородка було два приходи, які відносились до двох храмів.

Церква Святої Трійці була побудована в 1825 р. за кошти місцевих прихожан та князя Євстафія Еразма Сангушко. Храм кам'яний, на чотирьох стовпах. Поряд була зведена кам'яна дзвіниця. В 1875—1876 рр. храм був покритий бляхою та відремонтований. В 1881 р. відбувся новий ремонт храму. Ззовні та всередині стіни були вібілені. Крім того була вибілена кам'яна огорожа. Цінністю храму був древній антимінс (посвячена хустина із зашитою частинкою мощей святих на престолі в православних церквах), який був освячений 23 червня 1779 р. Київським митрополитом Гавриілом (Кременецьким). В церкві є метричні книги з 1785 р. та сповідальні відомості 1808—1818 рр., 1825—1854 рр., 1859 р., 1862 р., 1869 р. Також є опис церковного майна від 1828 р.

Воскресенська церква була побудована в 1875 р. за кошти місцевого магната Романа Владиславовича Сангушко та білогородецьких прихожан. Храм був кам'яний. Цитата «каменная о 5 главахь», тобто мав п'ять куполів. Цервка була побудована в візантійсьму стилі. Біля храму знаходилась дзвіниця теж у візантійському стилі. За свідченням МиколиТеодоровича в «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, том 3» в храмі зберігались метричні книги з 1782 р., а сповідальні відомості з 1824 р. На церковному кладовищі знаходилась каплиця, побудована за благословення місцевого архієпископа Палладія, замість старої дерев'яної каплиці, яка була побудована в 1812 р. за благословення Волинського єпископа Данііла. У володінні храму, станом на 1893 р. знаходилось 44 десятин і 1200 сажнів землі. Церковна земля мала свій окремий план, який зберігався в Волинській духовній консисторії. В церкві є священик і псаломщик. Священик отримував — 300 р., а псаломщик — 50. Вони користувались церковними землями. В 1880 р. для священика був побудований кам'яний будинок з погребом на церковній землі. Крім того є окремий будинок для церковного сторожа, а на кладовищі для гробокопателів.

Кладовищенська церква - це каплиця на місцевому кладовищі, яка 6 вересня 1890 р. була освячена на церкву. Храм мав свій окремий план, який зберігався.

Дерев'яний костел був побудоваий разом із маєтком князя Сангушко в Білогородці в 1749 р. Архітектором костелу та маєтку був відомий архітектор Паоло Фонтана. До наших часів ні маєток, ні костел не збереглися.

Католицький костел Господнього Преображення (пол. Przemienienia Pańskiego) побудований в 1803 р. за кошти князя Ієроніма Януша Санґушко. Князь після смерті був похований в підземеллі костелу в 1812 р.

4 грудня 2016 року у Білогородці відбулося освячення Свято-Введенського хранму храму Української Православної Церкви Київського Патріархату протоієрєм Володимиром Ковальчуком[6].

Важливим свідченням подій, які відбувались на території села є некрополі-кладовища: єврейський, польський і православні.

В Білогородці був розташований двір-резиденція князів Санґушків.

Згідно з переписом 1911 року в Білогородці проживало 6 310 мешканців, нараховувалося близько 800 будинків. У селі знаходилися міщанська управа, волость, пошта, телеграф, земська поштова станція, школа, земська лікарня, понад 30 крамниць, фабрика сукна, ґуральня (підприємство з виробництва горілки).

На території села працює середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дільнича лікарня на 10 ліжок, Будинок культури на 600 місць, сільська бібліотека, відділення зв'язку, відділення АТС, відділення Ощадбанку, аптека, ветдільниця. Працюють магазини, щонеділі — базар.

У селі встановлено пам'ятник воїнам, загиблим під час Другої світової війни. У 2000 році було встановлено стелу на честь 600-річчя Білогородки.

• Брайчевський М. Ю. Римська монета на території УРСР. — Κ., 1959. — С. 185.
• Кучинко М. М., Кучинко З. М. Давні та середньовічні скарби Волині. Монографія. — Луцьк, 2007. — С. 44—45.
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
• Яцечко Т. Сторінка з історії містечка Білогородка, або доля Євфросинії Горбатюк // Метафора спільного дому. Заславщина багатьох культур. — Ізяслав; Острог, 2006.
• Яцечко-Блаженко Т. Пам'ятки історії села Білогородка Ізяславського району Хмельницької області // Історія музейництва пам'яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині. Науковий збірник. — Випуск 3. — Острог, 2011. — С. 249—251.
• Białogródka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 190. (пол.)
• Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / сост. Н. И. Теодорович. — Почаев, 1888—1903. — 5 т. (рос.)

• Хмельницька обласна рада. Ізяславський район. Паспорт територіальної громади Білогородської сільської ради (doc)
• Село Білогородка // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Погода в селі Білогородка