Білозерський Борис Іванович

Борис Іванович Білозерський (рос. Борис Иванович Белозерский) (Казань, 1887 — Дніпро, 1977) — архітектор Сімферополя й Дніпра.

Білозерський Борис Іванович
Народився	1887 Казань, Російська імперія
Помер	1977 Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	архітектор
Alma mater	Інститут цивільних інженерівd

Був першим радянським архітектором Сімферополя. Керівник Діпроміст (рос. Гипрогор). Звів й реставрував чимало будівель у Криму й Дніпрі.

Народився у Казані. Навчався у Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів.

• 1923 року — голова будівельного відділу Сімферопольського міської ради
• 1925—1928 — Робітниче селище — житлова забудова за Севастопольською заставою у районі парка імені Тараса Шевченка,
• 1926 — став Міським (Головним) архітектором Сімферополя,
• 1930-32 — житловий будинок Консервтресту у Сімферополі,
• 1930 біокліматична станція з 14-метровою вежею у Євпаторії,
• 1934 — житловий будинок Кримського уряду у Сімферополі,
• 1934 — Сімферопольський театр юного глядача — знищений у 2-ій Світовій війні,
• 1935 житловий «Будинок на пам'ять 1905 року» у Сімферополі,
• 1938 — 2-ий спальний корпус санаторію «Дюльбер» у Кореїзі, Ялта, — пам'ятник архітектури у мавританському стилі; Білозерський був нагороджений автомобілем,
• 1938 старий корпус Кримського медичного університету у Сімферополі,
• 1938 — репресований за доносом,
• 1938-44 — працював у шарашкиній конторі НКВД за ґратами: ткацька фабрика під Нижнім Новгородом, лижна база «Динамо» в Подрезкове під Москвою та інші,
• з 1946 році був головним архітектором архітектурно-планувальною контори Архпланпроект (тепер Дніпроцивільпроект) по відновленню будівель по проспекту Карла Маркса, Привокзальної площі, Парка імені Тараса Шевченка у Дніпропетровську під керівництвом Головного архітектора Дніпра Флегонта Дерябіна,
• 1946 — головний вхід-пропілеї у парк імені Чкалова у Дніпропетровську,
• З 1950 року працював у Художньому фонді, де виконував проекти інтер'єрів громадських та торгівельних будівель,
• у 1952-55 роках викладав архітектуру у Дніпропетровському гірничому інституті й Дніпропетровському будівельному технікумі, займався науковою роботою, написав дисертацію «Архітектура клімато-лікувальних споруд»,
• 1956 повністю реабілітований
• 1977 року помер у Дніпрі.