Кореїз

Розташований у центральній частині Південного берега Криму, за 12 км на захід від Ялти (автошлях Т 2709) і за 95 від Сімферополя, на березі Чорного моря, на півночі упирається в гори Ай-Петрі, на сході межує з смт. Гаспра, на заході — з м. Алупка. Має автобусне і морське сполучення з Ялтою і Севастополем і морське — з Алупкою. Складові частини смт. — Нижній Місхор і Верхній Місхор.

• 1805 рік — 56 осіб (всі кримські татари)
• 1926 рік — 567 осіб (457 кримських татар, 70 росіян, 18 греків, 12 українців, 3 вірменин, 2 білоруса)
• 1939 рік — 1 699 осіб
• 1989 рік — 7 694 осіб
• 2001 рік — 6 529 осіб, у тому числі: росіян і українців — 98%, кримських татар — 1%, представників інших національностей — 1%.[2]

Перші письмові згадки про поселення в даній місцевості датуються VIII ст. Тоді тут вже існували невеликі поселення, найдавнішим з яких було Кореїз — Куреїз, Хореїз, Кюреїз. До цього ж періоду відноситься й історія заснування Місхора (від грецького слова «Меси-хора» — середнє село або «Місихора» — половина села).

До приєднання Криму до Російської імперії територія селища була малозаселеною. Починаючи з середини XIX ст. тут будуються великі маєтки: палац А. Голициної, міністра внутрішніх справ Наришкіна в Місхорі, палац «Дюльбер» та інші.

З 1922 р. Кореїз — курортне селище, де побували Інеса Арманд, Клара Цеткін, Д. Ібаррурі, Георгій Димитров, Г. Полліт, Хо Ші Мін, А. Цветаєва та інші.

У 1922 р. тут на базі декількох маєтків відкрився сезонний будинок відпочинку. Центром його стала колишня дача Токмакових — «Нюра», зруйнована під час Другої світової війни. Дача «Нюра» входила до складу маєтку «Олеїз», який належав сибірському купцю І. Токмакову. На кошти Токмакова в селищі були побудовані лікарня, школа, народний будинок (нині Кореїзький клуб), у якому свого часу виступали: Антон Чехов, Лев Толстой, Федір Шаляпін, Максим Горький. В «Олеїзі» побували І. Купрін, Леонід Андреєв, М. Єрмолова, Сергій Рахманінов. З 1901 р. на дачі «Нюра» поселився Максим Горький з сім'єю.

У 1924 р. в Кореїзі відкритий санаторій «Ай-Петрі» (колишня назва «Комунари»), заснований на базі колишнього дворянського особняка першої половини XIX ст. і дач фабриканта С. Морозова. В Кореїзькому палаці, який до більшовицького перевороту належав князям Юсуповим, у 1945 р. розміщувалася радянська делегація, яка брала участь в Ялтинській конференції, у 1925–1926 рр. відпочивав Фелікс Дзержинський. У 50-х рр. ХХ ст. два населені пункти Місхор і Кореїз були адміністративно об'єднані.

На території селища розташована пам'ятка садово-паркової архітектури Місхорський парк (кінець XVIII — початок XIX ст.), архітектура — палац «Дюльбер» (1895–1897 рр.), Кореїзький палац, скульптурна група початку ХХ ст. (скульптор Амандус Адамсон). Улюбленим місцем відпочинку також є широко відома набережна «Русалка».

Субтропічний клімат, море, ліс і гори.

Основні підприємства селища: санаторно-курортний комплекс; відділення «Кореїз» винрадгоспу «Лівадія»; ГСУ-44; автобаза МО України.

У селищі — 1 загальноосвітня школа, дитячий комбінат; лікарня, поліклініка, 12 санаторіїв, пансіонати і будинків відпочинку; клуб, кінотеатр, художній колектив санаторію «Білорусь», дитяча художня школа, 2 будинки-музеї — диригента Рахліна і Палац-музей Юсупова; зона відпочинку — Місхорський парк, сосновий і маслинові гаї, паркові зони курортних установ, набережна «Русалка»; релігійні общини: УПЦ (МП), мусульманська, вірменська, євангельських християн-баптистів.

• Д. С. Вирський. Кореїз // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 151. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• В. М. Нефедов. Кореїз // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.