Вальтер Гайц

Вальтер Гайц (нім. Walter Heitz; 8 грудня 1878, Берлін — 9 лютого 1944, Красногорськ) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Вальтер Гайц
Walter Heitz
Народження 8 грудня 1878(1878-12-08)
Берлін, Німецька імперія
Смерть 9 лютого 1944(1944-02-09) (65 років)
Красногорськ, Московська область
злоякісна пухлина
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Приналежність  Райхсгеер
 Рейхсвер
 Вермахт
Вид збройних сил  Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1898–1943
Звання  Генерал-полковник
Командування 8-й армійський корпус
Війни / битви

Перша світова війна:

Друга світова війна
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Ганзейський Хрест (Гамбург)
За поранення (нагрудний знак)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
 Вальтер Гайц у Вікісховищі

Біографія

У березні 1898 року вступив фанен-юнкером (кандидатом в офіцери) в артилерійський полк. З серпня 1899 року — лейтенант, з жовтня 1913 — гауптман. Зустрів Першу світову війну на посаді командира батареї. З грудня 1916 — командир артилерійського дивізіону. Був нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і ще двома орденами. Був поранений.

Після поразки служить в рейхсвері. З 1931 року — полковник і комендант Кенігсберга, в 1933 році став генерал-майором, з 1936 року — генерал-лейтенант і президент Імперського військового суду, з 1937 року — генерал артилерії.

Під час Польської кампанії (1939) з 12 вересня командував військами в Данцигу. З 25 жовтня 1939 року — командир 8-го армійського корпусу. Брав участь у Французькій кампанії (1940), по її завершенні з липня 1940 року по квітень 1941 року залишався на узбережжі Ла-Маншу, потім переведений на кордон з СРСР.

Під час нападу на СРСР командував 8-м армійським корпусом у складі 9-ї польової армії групи армій «Центр», брав участь в Білостоцько-Мінській і Смоленській битвах, потім у наступі на Москву. Восени 1941 року переведений в Париж, де керував військовою адміністрацією.

У квітні 1942 року 8-й армійський корпус повернувся на радянсько-німецький фронт і увійшов до складу 6-ї польової армії Паулюса зі складу групи армій «Південь». Брав участь у Сталінградській битві, разом з армією потрапив в оточення під Сталінградом, 21 грудня 1942 року отримав Лицарський хрест з дубовим листям, 30 січня 1943 року — звання генерал-полковника, але вже 31 січня потрапляє в полон.

Помер у радянському полоні. Причина смерті невідома. Вільгельм Адам у своїх мемуарах висловив думку, що Гайц помер від раку.

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Див. також

Література
  • Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
  • Fellgiebel Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg : Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 3-7909-0284-5.
  • Heuer Gerd F. Die Generalobersten des Heeres. Inhaber höchster deutscher Kommandostellen. — Moewig : Rastatt 1988. — S. 1—8. — ISBN 3-8118-1049-9.
  • Адам В. Катастрофа на Волге. Мемуары адъютанта Паулюса. — 2001. — 235 с. — ISBN 978-5-9533-5272-7.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.