Варваринці

Варва́ринці — село в Україні Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді (до 2020 року). Населення — 1357 осіб (2001).

село Варваринці
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Струсівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1718
Населення 1 357
Площа 2,318 км²
Густота населення 585.420 осіб/км²
Поштовий індекс 48126
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°21′04″ пн. ш. 25°36′20″ сх. д.
Водойми Серет, Нішла
Відстань до
районного центру		 4 км
Місцева влада
Карта
Варваринці
Варваринці
Мапа

 Варваринці у Вікісховищі

Географія

Село Варваринці розташоване в лісостеповій зоні, південно-східної Галичини, у долині річки Серет біля впадіння в неї річки Нішла, на захід від Теребовлі. Відстань від центру громади — 12 км, від районного — 25 км. На півдні межує з селом Струсів, від якого тягнеться Струсівський ліс, на півночі з селом Налужжя, а на північному заході з селом Ладичин.

Легенда про походження назви села

Існує легенда, яка розповідає історію походження села. Давним-давно, коли ще монголо-татарські орди нападали на наші землі, спустошували і спалювали поселення людей свята Варвара захистила жителів села від навали ворогів. А було це так. Неначе смерч сунули монголо-татарські орди українською землею. Люди дізналися, що вороги наближаються до села і вирішили знайти притулок у лісі. Збираючи свої немудрі пожитки, люди прихопили із собою образ святої Варвари. Коли монгольські орди були вже близько, відчуваючи небезпеку, люди почали ревно молитися до святої Варвари. Вони просили в неї захисту і порятунку. Великомучениця почула щирі благання мешканців села і враз сталося диво. Довкола все оповилося темрявою, страшна чорна хмара закрила небо. Було настільки темно, страшно, що люди навіть не бачили одне одного. Вороги зрозуміли, що відбувається щось страшне і раптово повернули свої війська назад. Жителі та їх оселі були врятовані від неминучої загибелі. Так Варвара врятувала мешканців села від смерті. І стала покровителькою і заступницею для них у всіх справах. І на честь цієї святої люди назвали село Варваринці. Пізніше, збудувавши храм, щоб виразити свою вдячність і поклоніння.

Історія
Селяни Варваринців

Перша писемна згадка — 1439.

Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду[1].

Положення села, з його горбистим рельєфом і лісом давало дужі добрі обороннні можливості під час Першої і Другої світових воєн, через що дуже потерпіло і було сильно зруйноване.

Велику роль у формуванні національної свідомості селян Варваринців мали парохи о. Ярослав Мандичевський, о. Савин Дурбак та о. Савин Дикайло, які були дуже активними як в церковному, так і в громадському житті.

У селі у 1904 р. було засновано читальню «Просвіта». Через Повітовий Союз у Теребовлі у Варваринцях було споруджено кооперативу, організаторами якої були Паращук Михайло, М. Силович та Скакун Микола. Також з 1905 року діяла організація «Сокіл».

З Варваринець походить обласний провідник ОУН Львівської області Осип-Михайло Шкамбара.

Символіка

Герб

У синьому полі свята Варвара з золотим волоссям, у срібній одежі, з золотим німбом навколо голови, у правиці тримає срібний меч, у лівиці — зелену пальмову гілку. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний для Варваринців — золотою сільською короною, що свідчить про статус поселення.

Прапор

Квадратне синє полотнище, посередині — покладені навхрест білий меч та жовта пальмова гілка.

Мікротопоніми

Назви піль села Варваринці:

  • Брочовиця.
  • Руліса.
  • Чабаки[2].

Поширені прізвища

Ангельський, Бойко, Будний, Гевко, Дорош, Дребницький, Жабський, Костецький, Луцків, Скакун, Цибушник, Чабан[2].

Пам'ятки

У селі також є мурована церква святої Варвари, збудована 1870 року. У 1942 році недалеко від церкви тут було висипано високу могилу на честь полеглих у боротьбі за волю України. У 1990 році вона була відновлена після того, як її зруйнували більшовики.

Насипано могилу з пам'ятним знаком на честь полеглих за волю України (1990; відновлено), споруджено 7 «фігур» святих.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа I—II ступеня, бібліотека.

Відомі люди

Народилися
  • Людмила Курило (з дому Якубівська) — доктор економічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня
  • Паращук Михайло — український і болгарський архітектор, скульптор і громадський діяч.
  • Шкамбара Осип Михайло Петрович — обласний провідник ОУН Львівської області (1942—1944).

Примітки
  1. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12/ — S. 167. — № 1903 (лат.)
  2. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. — Мюнхен, 1971. — С. 174.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.