Вачів
Ва́чів — село в Україні, у Славутському районі Хмельницької області. Населення становить 258 осіб. Орган місцевого самоврядування — Улашанівська сільська рада (село Улашанівка).
село Вачів | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Хмельницька область | ||||
Район/міськрада | Славутський район | ||||
Рада | Улашанівська сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA68060310030053846 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1520 | ||||
Населення | 258 | ||||
Площа | 1,25 км² | ||||
Густота населення | 206,4 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 30073 | ||||
Телефонний код | +380 3842 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°20′50″ пн. ш. 26°58′20″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
233 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 30070, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Улашанівка | ||||
Карта | |||||
Вачів | |||||
Вачів | |||||
Мапа | |||||
Географія
Село Вачів розташоване на території Улашанівської сільської ради і знаходиться за 6 кілометрів від залізничної станції Славута і за 10 кілометрів від районного центру- міста Славута. Зі сходу на захід з одного боку біля села проходить меліоративний канал.
Походження назви
Вачів знаходиться на підвищенні — горбі. За народною легендою Коли під час татаро-монгольського нашестя татари звозили непокірних селян на катування, де їх забивали до смерті батогами. Батіг по-татарськи — «ватча» звідси, за народною етимологією, і пішла назва села Вачів.
Історія
Знову ж таки за легендою, одним із засновників села був коваль з Бершаді що на Вінниччині, село створено під час татаро-монгольської навали.
Вперше згадується у реєстрі поборовому Кременецького повіту в 1583 році, згідно з яким належало князю Михайлу Заславському. Село належало до заславського ключа маєтків.
В кінці 19 століття було там 73 будинків, 452 жителів, церковно-приходська школа діяла з 1870 року, каплиця на кладовищі, вітряк. Відносилось до Жуківської волості, Заславського повіту.
В 1913 році в селі було створено однокласне церковно-приходське училище. З часом воно стало початковою школою на 4 класи, яка працювала до 1975 року. Директором майже 50років працювала Бершеда Лідія Олексіївна.
В селі збереглося до наших днів дерев'яна церква, яка була побудована селянами ще до першої світової війни. Після 1917 року в селі Вачів було створено колгосп імені Ворошилова.
Найбільшого розвитку Вачів набув з початку 60-тих років і до 90-х років 20 століття коли село і колгосп було приєднано до Улашанівської сільської ради і колгоспу імені Чапаєва, керівником якого був Герой праці Нікітчук Василь Іванович. За цей час в селі було побудовано 50% житлових будинків, клуб, магазин, будинок твариника, тваринницький комплекс, придбано комбайни, трактори, автомобілі, побудовано дорогу з твердим покриттям. В господарстві була найвища заробітна плата серед колгоспників району, збирались найвищі врожаї зернових культур та цукрового буряка.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 333 особи, з яких 130 чоловіків та 203 жінки[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 256 осіб[2].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,84 % |
російська | 0,78 % |
молдовська | 0,39 % |
Символіка
Затверджена 29 червня 2016р. рiшенням №18 VIII сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, К.М.Богатов.
Герб
В червоному полі укорочене зелене вістря із золотою нитяною облямівкою, супроводжуване угорі золотим перебитим батогом. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис "ВАЧІВ".
Герб символізує легенду про походження назви від татарського слова "вача", тобто батіг; перебитий батіг – символ боротьби українського народу проти татарської навали.
Прапор
На квадратному червоному полотнищі з нижніх кутків до двох третин полотнища виходить зелений трикутник із жовтою нитяною облямівкою, над яким жовтий перебитий батіг.
Сьогодення
Згідно статистичних даних на 2007 рік в селі Вачів нараховується 105 господарств в яких проживає 266 чоловік з них 17 дітей дошкільного віку, 43 дитини шкільного віку, 98 пенсіонерів. На території села є фермерське господарство, працює млин, клуб, 2 магазини, фельдшерсько-акушерський пункт. З 2006 року в селі підведено природний газ.
Література
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 707 с.
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.