Велика Сибірячихінська печера

Археологи виявили сім археологічних шарів у Великій Сибірячихінській печері.[3]

У печері було знайдено майже 4000 кам'яних знарядь праці.[3] Артефакти мустьєрської культури знайшли у всіх семи шарах.[5] Інструменти представлені головним чином скребками та скребковими ножами.[6] Близько чверті знарядь праці у печері виготовлені з джаспероїду, ще близько 5% — із роговіку.[6]

Кам'яні знаряддя у Великій Сибірячихінській печері подібні до знарядь Чагирської печери, і досить відрізняються від знарядь інших алтайських стоянок неандертальців.[6] Однак, на відміну від Чагирської печери, інструменти Леваллуазької техніки знайдені лише у Великій Сибірячихінській печері.[6] Обидві печери містять велику кількість неандертальських/мустьєрських кам'яних знарядь.[8] Кам'яну культуру спочатку називали Алтайським мустьєром; нині культуру частіше називають Сибірячихінською культурою[6][8] або Сибірячихінським варіантом[4].

У печері було виявлено понад 6000 решток тварин, що представляють щонайменше 20 різних видів — бабак, сірий вовк, руда лисиця, ведмедь, кінь, печерна гієна, волохатий носоріг, степовий зубр, благородний олень, сибірський козел, архар, бобр, Panthera spelaea та рудий вовк.[3]

Велика кількість решток печерних гієн свідчить про те, що печера, найімовірніше, почергово була заселена печерними гієнами та гомінідами.[3]

Порівняльні дослідження дієти показують, що неандертальці з алтайсько-саянського регіону жили подібно як і пізні європейські неандертальці. Обидві популяції мають ознаки того, що вони були спеціалізованими мисливцями, які, ймовірно, залежали від полювання на великих травоїдних тварин.[9]

У печері було виявлено 168 кісткових фрагментів гомінід, причому більшість належить дорослим людям[3], а саме: п'ять зубів та дев'ять фрагментарних черепів, що, швидше за все, належать щонайменше чотирьом окремим особам.[8] Науковці мали дилему: всі рештки належать неандертальцям, або метисам з Homo erectus.[10] Морфологічні порівняння з неандертальцями не дали остаточно переконливих результатів[10]. Це питання було вирішено через успішне застосування ДНК-тестування.[10]

Знайдені рештки гомінід:

В 2007 році Сванте Паабо з групою дослідників з Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка у Лейпцизі вдалося витягти ДНК з двох фрагментів викопного гомініду Великої Сибірячихінської печери: плечового діафізу неповнолітнього та окремий фрагмент стегнової кістки.[10][8] Послідовність mtDNA підтвердила, що обидва фрагменти, швидше за все, належали одній особі, яка отримала назву Okladnikov 2.[8] Послідовності мтДНК HVR I (гіперваріативна область I) зразка Okladnikov 2 підтвердили, що індивід був неандертальцем.[8][10] На основі аналізу мтДНК було встановлено, що Okladnikov 2 був тісно пов'язаний з неандертальцями Європи та Західної Азії[10] . Повторний аналіз 2014 р., з очищенною ДНК, довів що мтДНК Okladnikov 2 є базальною до зразка Mezmaiskaya 1 з Мезмайської печери і був ще ближче до західних неандертальців ніж раніше вважалося.[11]