Сванте Паабо
Сванте Паабо[4][5] (швед. Svante Pääbo; нар. 20 квітня 1955, Стокгольм) — шведський біолог, фахівець з еволюційної генетики. Син біохіміка Суне Бергстрема, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1982). Мати, Карін Паабо — естонського походження.
Сванте Паабо | |
---|---|
швед. Svante Pääbo | |
| |
Народився |
20 квітня 1955 (66 років) Стокгольм, Швеція[1] |
Країна | Швеція |
Національність | швед |
Діяльність | генетик, дослідник |
Alma mater | Уппсальський університет |
Галузь | генетика |
Заклад | Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планка |
Ступінь | Доктор філософії |
Аспіранти, докторанти | Viviane Slond |
Членство | Саксонська академія наукd, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Національна академія наук США, Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanitiesd, Французька академія наук, Шведська королівська академія інженерних наук, Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[2] і Лондонське королівське товариство[3] |
Батько | Суне Бергстрем |
Нагороди | |
Сванте Паабо у Вікісховищі |
Біографія
Навчався в школі для перекладачів, з 1975 року вивчав в Упсальському університеті єгиптологію, російську мову, історію науки і медицини. Захистив дисертацію з молекулярної імунології (1986). Потім недовго працював в центрі молекулярної біології Цюрихського університету та в Інституті вивчення раку в Лондоні. У 1987—1990 роках на постдокторантурі в Університеті Каліфорнії в Берклі, в лабораторії Аллана Вілсона, де займався виділенням генетичного матеріалу скам'янілостей і вимерлих в новітній час тварин. У 1990—1997 роках — професор загальної біології в Мюнхенському університеті, з 1997 року — директор департаменту генетики в інституті еволюційної антропології в Лейпцигу.
Досягнення
Паабо — один із засновників такої дисципліни, як палеогенетика, що займається дослідженням перших людей і гомінідів за допомогою генетичних методів. Розпочав роботу в цій області в 1984 році з вивчення давньоєгипетських мумій з колекцій європейських музеїв, до яких отримав доступ через свого викладача з єгиптології. У 1985 році вперше в історії витягнув з мумій генетичний матеріал[6]. 1995 року на прохання уряду Німеччини разом із своїм аспірантом Матіасом Крінгсом розпочав роботу над пошуком ДНК в кістках, знайдених 1856 року в долині Неандерталь[5]. 2006 року оголосив про план повної розшифровки генома неандертальця. 2007 року було створено консорціум з дослідження отриманого геному[4]. У лютому 2009 року було оголошено про досягнення перших попередніх результатів, і в травні 2010 року вони були опубліковані в журналі «Science». У березні 2010 року група Паабо, що вивчила ДНК, витягнуту з фрагмента кістки, знайденою в Денисовій печері на Алтаї, прийшла до висновку про існування в давнину раніше невідомого виду гомінідів — Денисовської людини. Група Паабо вважає ймовірним схрещування між неандертальцями і людиною розумною. Повідомлення групи Паабо в 2002 році про відкриття так званого «гена мови» FOXP2 викликало велику суспільну реакцію та наукову дискусію.
Нагороди та визнання
- Член Шведської королівської академії наук,
- 1992: лауреат премії Лейбніца;
- 1998: Медаль Макса Дельбрюка
- 1998: член Європейської Академії
- 1999: асоційований член Берлінсько-Бранденбурзької академії природничих і гуманітарних наук у галузі науки про життя
- 1999: Медаль Каруса
- 2000: Медаль Каруса міста Швайнфурт
- 2001: член Леопольдина[7]
- 2003: Лейпцизька наукова премія Саксонської академії наук
- 2004: Член Саксонської академії наук
- 2008: Кавалер ордену Pour le Mérite з науки та мистецтва у Берліні
- 2009: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»[8]
- 2009: Пакета Дарвіна Леопольдина за внесок у галузі еволюційних досліджень та генетики[9]
- 2009: премія Кистлера
- 2011: Член Американської академії мистецтв і наук
- 2011: Премія Німецького товариства клінічної хімії та лабораторної медицини з біохімічного аналізу
- 2012: «Heiße Kartoffel» — загально німецька премія зв'язку та медіа[10]
- 2013: Премія Грубера
- 2014: Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова
- 2016: Премія за прорив у науках про життя
- 2016: іноземний член Лондонського королівського товариства
- 2016: Член Французької академії наук
- 2016: Премія Кейо з медичних наук
- 2017: Премія Дена Давида
- 2018: HFSP Nakasone Award
- 2018: Премія принцеси Астурійської
- 2018: Премія Кербера
- 2018: Премія Ніренберга
- 2019: Премія Вайлі
- 2019: Медаль Дарвіна — Воллеса
- 2020: Премія Японії[11]
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #126792062 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- https://www.ae-info.org/ae/User/Pääbo_Svante
- Fellows Directory
- Райх Д., 2019.
- Циммер К., 2020.
- Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.
- https://www.leopoldina.org/de/mitglieder/mitgliederverzeichnis/member/854/
- Universitätsradio Leipzig, 5. Oktober 2009: Bundesverdienstkreuz für Svante Pääbo. Dem Direktor des Max-Planck-Instituts Leipzig, Svante Pääbo, wurde das Große Bundesverdienstkreuz mit Stern verliehen.
- Evolutionsforscher Pääbo ausgezeichnet. In: Hamburger Abendblatt, 25. November 2009. Aufgerufen am 10. Dezember 2012.
- «Heiße Kartoffel» — Mitteldeutscher Kommunikations- und Medienpreis, Preisträger 2012. Dump vom 26. Dezember 2015
- Japan Prize 2020
Література
- Карл Циммер. ДНК неандертальців // Еволюція. Тріумф ідеї. — К. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 400 с. — ISBN 978-617-12-7449-5.
- Девід Райх. Геном у пошуках викопних решток // Хто ми такі? Походження людини крізь призму ДНК. — К. : Наш Формат, 2019. — 369 с. — ISBN 978-617-768-274-4.
- Claudia Eberhard-Metzger (2008). Fahndung nach dem kleinen Unterschied (Porträt: Svante Pääbo). Spektrum der Wissenschaft (Heidelberg) (11): 116–122. ISSN 0170-2971
- Pääbo, Svante (November 1993). Ancient DNA. Scientific American 269 (5): 60–66.
- Svante Paabo publications in PubMed. Процитовано 27 липня 2011.
- Svante Paabo publications in Google Scholar. Процитовано 27 липня 2011.
- Edge: Mapping the Neanderthal Genome - A Conversation With Svante Pääbo. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
- Candee, Marjorie Dent; Block, Maxine; Rothe, Anna Herthe (2007). Current biography yearbook. New York: H. W. Wilson. ISBN 0-8242-1084-0.
- Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.