Носоріг волохатий

Назва роду Coelodonta означає «дірчавий зуб».

Інші назви — носоріг сибірський (Полонська-Василенко та ін.), або печерний (в комбінації з Rhinoceros tichorhin[u]s (Черський, 1874; Шарлемань, 1927) = Tichorhinus antiquitatus[1]), або шерстистий (родова назва «носоріг» — іншого роду (Rhinoceros), до якого відносили цей вид; «шерстистий» невиправдана калька з англійської й російської назв).

Зовнішній вигляд волохатих носорогів нам відомий з муміфікованих решток, знайдених в Сибіру, ​​а також з наскельних малюнків первісних людей[2]. Довжина дорослого шерстистого носорога становила 3,7 м (12 футів) і важив він в середньому від 2 до 3 тонн, але вони могли, ймовірно, досягати й розмірів у 4,3—4,4 м (понад 14 футів), що більше, ніж довжина сучасного білого носорога (Ceratotherium simum). У плечах, де знаходився великий жировий горб, що переходив на шию, вимерлий носоріг мав зріст понад 2 м.

Носоріг мав два роги з кератину на голові, передній більший 1 м завдовжки, менший розміщувався поміж очей. Тварина мала товсте довге хутро, маленькі вуха, короткі товсті кінцівки, і загалом мала кремезне тіло. На наскельних малюнках можна побачити широку темну смугу на хутрі між передніми та задніми лапами. Волохатий носоріг використовував свої роги задля піднімання снігу, щоб дістатись до рослин, які він вживав у їжу взимку. Також вважають, що він використовував свої роги для оборони та залицяння.

• 
  Сучасна реконструкція зовнішнього вигляду целодонта.
• 
  Реконструкція зовнішнього вигляду целодонта (C. R. Knight)
• 
  Зображення целодонта в печері Шове (Chauvet)
• 
  Наскельні малюнки целодонта, коней і тура у печері Шові
• 
  Череп целодонта з «рогами».

Як останній представник носорогів плейстоцену, волохатий носоріг був надзвичайно добре пристосованим до свого оточуючого середовища. Кремезні кінцівки і товсте пухнасте хутро добре підходили для кліматичний умов тундростепу, що був широко поширеним на всій території Палеарктики під час льодовикового періоду. Географічне поширення виду значно розширювалось, коли льодовики відступали. Як і переважна більшість носорогів, будова тіла шерстистого носорога відповідала консервативній морфології носорогів кінця еоцену. Близький його родич еласмотерій (Elasmotherium) був поширений значно південніше.

Палеодієта волохатого носорога була реконструйована, використовуючи декілька варіантів поведінки в навколишньому середовищі. Кліматичні реконструкції вказують на існування холодних і посушливих тундростепів, населених великим травоїдним, що були важливою ланкою циклів зворотного зв'язку оточуючої природи. Аналіз пилку вказує на поширеність трав і різноманітних видів осоки, що утворювали складну мозаїку рослинного покриву.

Біомеханічні дослідження черепа, щелеп та зубів, що добре збереглися в знахідці в Уайтмур Хей (англ. Whitemoor Haye), Стаффордшир у Великій Британії, дали нові дані про мускулатуру і стоматологічні характеристики на підтвердження гіпотези, що носороги вільно випасалися на відкритих трав'яних масивах. Зокрема, розширення скроневих та шийних м'язів узгоджується з потребою протистояти великому навантаженню при змиканні щелеп, коли тварина виривала великі шматки трави з землі та ковтала. Наявність великої діастеми також підтримує цю теорію харчування.

Coelodonta мали допоміжну ферментативну систему травлення в єдинім шлунку, і могли пастись на багатих на целюлозу, проте бідних білками пасовищах. Цей метод травлення потребував великого обсягу продуктів харчування[3].

Туша зі шкірою, яку було знайдено в асфальтових покладах на нафтовому родовищі у Старуні, Україна, 1929 рік.

Багато видів мегафауни плейстоцену, як і волохатий носоріг, вимерло приблизно в один і той же період. Полювання сучасних людей і неандертальців часто наводиться як одна з причин[4]. Інші теорії причиною вимирання зазначають кліматичні зміни, пов'язані з закінченням льодовикового періоду і викликаний цим стрімкий розквіт інфекційних хвороб, до яких великі ссавці не мали імунітету[5].

Зовнішній вигляд волохатого носорога довгий час був відомий тільки з доісторичних наскельних малюнків у печерах, поки не було знайдено повністю збережений зразок (не вистачало лише частини хутра і копита) в смоляний ямі в шарах глинистих пісковиків поблизу Старуні в Україні (тепер село Івано-Франківської області). Це була доросла самиця. Експонується в Музеї природної історії Польської Академії Наук в Кракові. Усього біля Старуні було знайдено рештки двох особин волохатих носорогів.

Шерстистий носоріг співіснував з мамонтом та рядом інших видів вимерлих великих ссавців. Він населяв більшу частину Північної Європи (включно з територіями затопленими тепер водами Північного моря), що була на той час холодною та посушливою пустелею.

Останні дослідження методом радіовуглецевого датування показують, що він ще донедавна (10 000 років тому) населяв Західний Сибір. Однак точність цієї дати залишається дискусійною. Вимирання волохатого носорога не збігається точно з кінцем останнього льодовикового періоду.

• Плейстоценова мегафауна
• Еласмотерій
• Носороги

1. (англ.) Parker, Steve. Dinosaurus: the complete guide to dinosaurs. Firefly Books Inc, 2003. Pg. 422.
2. (рос.) Геккер Р. Ф. Развитие жизни на земле. наглядных пособий. — М., 1947.

• (пол.) Фотографії знайденої у Польщі повністю збереженої туші волохатого носорога.
• (англ.) Викопний череп шерстистого носорога з Бельгії.
• (англ.) Викопний череп шерстистого носорога з Німеччини.
• (англ.) Міжнародний фонд носорогів (International Rhino Foundation): волохатий носоріг.