Великий Атанасій Григорій

Народився в с. Туринка недалеко від Жовкви. Батько його звався Теодор, а мати — Пелагія з дому Бекеш. Навчався у народній школі в Туринці і Жовківській гімназії.

До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933 року.

Філософію вивчав у Кристинополі, богослов'я — в Оломоуці та Празі (Чехія). Студіював історію та філологію в Українському Вільному Університеті в Празі (1940—1944, здобув докторат з історії). Богословські студії продовжив у Вюрцбурзі (Німеччина) та Римі (Італія), де в Григоріанському університеті одержав докторат з теології (1948). Також студіював у Папському Східному Інституті (1946—1948), де отримав ліценціат.

8 грудня 1946 року в Римі висвячений на священника єпископом Іваном Бучком.

Отець Атанасій Великий не займався душпастирством, а виключно виховною, науковою й культурною діяльністю. Віце-ректор (1948—1953, 1955—1960) і проректор (1961—1963) Української папської колегії св. Йосафата в Римі. Президент Українського богословського наукового товариства (1960—1965).

З 1948 був також співробітником, а згодом директором української секції Ватиканського радіо; від 1948 — редактор відновлених у Римі «Записок ЧСВВ», в яких опублікував більше 50 томів архівних документів з історії української Церкви та зредагував близько 30 томів наукових праць. Він також автор численних наукових праць, розвідок і статей, учасник різних міжнародних конгресів, дійсний член наукових товариств.

Під час Другого Ватиканського Собору о. Великий був секретарем Соборової Комісії для справ Східних Церков і отцем Собору, під час якого вносив питання про український католицький патріархат. Підготував 5-томний переклад та історію текстів Другого Ватиканського Собору українською мовою.

1963—1976 — протоархимандрит Василіянського чину, пізніше консультор Чину. Крім того був консультором Конґреґації для Східних Церков та консультором Папської комісії для ревізії кодексу східного канонічного права. За його ініціативою почала виходити з 1964 р. серія видань під назвою «Українська Духовна Бібліотека», яка налічує коло 100 видань. Дійсний член НТШ, співредактор Енциклопедії українознавства.

Під його редакцією опубліковано ряд документальних матеріалів з ватиканських архівів стосовно історії України та української Церкви:

• Документи римських понтифіків, 1705—1953 (2 томи),
• Аудієнції Римських Архієреїв, 1650—1862 (2 томи),
• Акти Конґреґації пропаганди віри, 1622—1862 (5 томів),
• Листи Конґреґації пропаганди віри, 1622—1862 (7 томів),
• Партикулярні конґреґації, які висвітлюють історію Української Католицької Церкви, 1622—1862 (2 томи),
• Листи Київських католицьких митрополитів 1613—1839 (9 томів),
• Листи єпископів, 1600—1900 (5 томів),
• Листи апостольських нунціїв, 1550—1900 (14 томів),
• Прохання Уніатської церкви, 1600—1769 (3 томи),
• Документи Берестейської унії та її авторів, 1590—1600 (1 том),
• Листи Василіян, 1601—1760 (2 томи),
• Документи беатифікаційного та канонізаційного процесів Йосафата Кунцевича, 1623—1867 (3 томи).

• Проблема коронації Данила: 1253—1953 (Римська сесія наук. конф. НТШ) // ЗНТШ. — Рим; Париж; Мюнхен, 1955. — Т. 164;
• Корона Данила Романовича (передрук: Старожитності. — 1993. — № 17/18);
• Релігія і церква — основні рушії української історії // ЗНТШ. — Мюнхен; Рим; Париж, 1966. — Т. 181: Релігія в житті українського народу;
• З літопису християнської України: Церковно-історичні радіолекції з Ватикану (9 томів). — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1968—1977.
• Святий Йосафат Кунцевич: його життя і доба. — Торонто, 1967 (у співавторстві з о. Мелетієм Соловієм, ЧСВВ)
• Печерський Патерик або Праведні Старої України. Давнє джерело староукраїнської духовности. — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1973.
• Світла і тіні української історії. Причинки до історії української церковної думки. — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1969.
• Українське християнство: сторінки до історії української церковної думки. — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1969.

• Василіанський вісник, ч. 16. — При Ген. Курії ОО. Василіан, 1980—1983, Рим, с. 130—132;
• «Відійшов у вічність о. д-р Атанасій Великий ЧСВВ — визначний науковець і церковний діяч» // Світло, 1983, № 2, с. 51-52;
• Назарко І. Український історичний осередок в Римі // Укр. історик. — 1964. — № 4;
• Оглоблин О. Українська церковна історіографія // Там само. — 1969. — № 4;
• Ваврик М. Бібліографічний огляд історії Василіянського Чина за 1950—1970. — Рим, 1971;
• Помер протоархимандрит Атанасій Великий // Свобода. — Джерсі-Сіті, 1983. — 4 січ. — № 1;
• Патрило І. Життя і творчість о. Атанасія Григорія Великого, ЧСВВ (1918—1982) // Записки ЧСВВ, Рим. Серія ІІ. — 1985. — Т. 12;
• Отець-василіянин Атанасій Великий // Старожитності. — 1993. — № 17/18;
• Плохій С. М. Від Якова Суші до Атанасія Великого: Огляд видань римських джерел з історії української церкви // Укр. археографічний щорічник: Нова серія. — К., 1993. — Т. 5. — Вип. 2;
• Пріцак О. О. Атанасій Великий, ЧСВВ — археограф // Історія укр. археографії: Персоналії. — К., 1993. — Вип. 1: М.Костомаров, Д.Багалій, В.Антонович, М.Грушевський, о. А.Великий.
• Статті, присвячені о. А. Г. Великому, ЧСВВ // «Записки ЧСВВ», секція ІІ, т. ХІІ (XVIII), вип. 1-4, Romae 1982, ст. 3-84;
• Ясь О. Великий Атанасій (Атаназій) Григор // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — с. 75-76.

• І. В. Паславський. Великий Атанасій Григор // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 465. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Father Atanasij Hryhor Velykyj (Welykyj), O.S.B.M. † // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)