Туринка

Біля дороги на узгір'ї стоїть мурована церква з куполом, поміж старими липами і соснами. Дата заснування парафії не відома. Відомо, що Василь Коцур, священник з Купичволі, отримав в 1730 році від королевича Костянтина Собєського призначення на туринецького пароха. Після нього був Ян П'ясецький, а потім син останнього Олексій, згідно з документом від 20 січня 1753 року, підписаним кн. Михайлом Казимиром Радзівіллом, засновником василіанської архімандрії в Жовкві. Олексій П'ясецький збудував нову тимчасову церкву, плануючи збудувати муровану надалі. Привіз він до церкви чудотворний образ Христа, який знаходився раніше в Стрілиськах (Бібрський повіт), в василіанському монастирі. Коли монастир було зачинено, ігумен подарував ікону міщанинові в Стрілиськах. Відтоді на іконі, згідно з переказом, почало з'являтись світло. За порадою Бабчинського, священника в Стрілиськах, перенесено ікону до церкви. Світло і тут також з'являлось, його бачив також князь Яблоновський, воєвода брацлавський, який помістив на іконі срібне серце. Олексій П'ясецький бувши хворим, пообіцяв перенести ікону до своєї церкви. Після одужання, виконав свою обіцянку і переніс ікону до Туринки 2 липня 1765 року з великими урочистостями. Коли ж і тут почало з'являтись світло на іконі, призначив Олексій П'ясецький відпуст для туринецької церкви (1765 р.) і заснував церковне брацтво, якого опікуном був князь Михайло Ридзівілл, віленський воєвода. Слава туринецької ікони притягувала побожних прочан. Священник О. П'ясецький заклав фундамент під муровану церкву. Зупинене через смерть П'ясецького (1799 року) будівництво закінчив др. Петро Крауснекер, лікар зі Львова, власник Туринки. Церкву освячено в 1837 році на честь Св. Параскевії. Чудотворна ікона Збавителя намальована на дереві, покрита срібною бляхою так, що тільки лице і руки є видимими. На іконі знаходяться численні дари (між ними від Льва Шептицького, архієпископа львівського; від міста Жовкви; від жовківських домініканів; від М. Тхужевської, хорунжої ленчицької і т. д.). Церква колись була багатою. Під час Наполеонівських воєн пограбовано всі коштовності, навіть срібне покриття з ікони забрано до Жовкви, не дивлячись на супротив селян. Тільки коли селяни зібрали 100 золотих дукатів, повернено було їм це покриття. До тепер збереглась лише тільки цінна літургічна чаша, покрита красивим орнаментом у вигляді риб'ячої луски, на постаменті з двома масивними фігурами крилатих лицарів, які несуть щит з літургічними написами (кирилицею). Чаша важить 40 фунтів, походить з кінця XVII ст. і є ймовірно королівським даром. («Каталог археологічно-бібліографічної виставки Ставропігійського інституту у Львові», 1888, стр. 94). Тут також є портрети: єпископа Лева Шептицького, митрополита Антонія Ангеловича, папи Клеменса XIV і Петра Крауснекера. На увагу заслуговує також книга, в якій записано близько 74 чудес, що стались біля ікони Збавителя. На даний момент відбувається покриття церкви бляхою і оздоблення величним куполом. Священник Клеменс Ходикевич видав у Львові в 1771 році: «Казань на урочистість перенесення Ісуса до туринецької церкви». Існує також опис вигляду ікони (Баронч: «Життя славних вірмен», Львів, 1856, стр. 113). Про заснування села немає відомостей. Село належало до королівської власності. Перша згадка відноситься до 1 березня 1543 року, де в документі, виданому в Кракові, наказує король Зигмунт I, під погрозою кари, підданим королівського села Туринка, яке належало до Львівського староства, щоб виконували обов'язки, які на них накладені. (Arch. krajowe we Lwowie, C., t. 20, str. 455). Документом від 2 липня 1555 року, який видано в Замброві, повідомляє король Зигмунт Август хорунжого познанського Мацея Гурецького, що надав село Туринка Станіславові Жолкевському (там же, С., т. 32, стр. 12). В Варшаві 20 січня 1556 року забороняє король Зигмунт Август старості львівському Зигмунтові Лігезі турбувати Станіслава Жолкевського стосовно власності на село Туринка (там же, С., т. 33, стр. 308). В Туринці народився коронний гетьман Станіслав Жолкевський, переможець татар і турків, засновник Жовкви, який загинув під Цецорою в 1620 році. Пізніше належало село до маєтку Яна Собєського. Знаходяться тут ще окопи, які оточували старий дерев'яний палац Жолкевського. В описі туринецької церкви використано в основному статтю: «Туринка і туринецька церква», написана Василем Черницьким, Діло, Львів, 1892.