Великодержавний шовінізм

Великодержа́вний шовіні́зм — різновид ідеології й практика владних верств панівної нації в багатонаціональній державі, що характеризується проповідуванням винятковості чільної (державної) нації та її виключних переваг над іншими націями, що мешкають у країні. Спрямований на пригноблення і поневолення інших націй.

Термін вживається також щодо міжнародних стосунків між «великими» та «малими» державами у випадку нерівноправних взаємовідносин між ними.

Великодержавний шовінізм проявляється насамперед у політиці імперіалізму, колоніалізму і неоколоніалізму, в насадженні розбрату між народами, дискримінації, цькуванні пригноблених національностей, у расизмі.

Великодержавний шовінізм виник з утворенням націй, національних і багатонаціональних держав. Набув найбільшого поширення в епоху імперіалізму (фашизм, нацизм, більшовизм).

Великодержавний шовінізм у Російській імперії

Характеризуючи російську історіографію за часів Російської імперії, ще у 30-х роках 20 століття російська пропаганда вказувала:

У середині 17 ст. Україна переживає антифеодальну селянську революцію, що відома в історії як Хмельниччина <…> В результаті революції східна частина України, що раніше входила до Литовської держави, утворює окрему станово-козацьку державуГетьманщину, що знаходиться під управлінням козацької старшини на чолі із її виборним гетьманом, котра увійшла 1654 року на васальних правах до складу Московської держави. Великодержавно-шовіністична історіографія розглядала так зване «приєднання України » до Росії 1654 року як «возз'єднання» двох частин єдиної «російської» національності (В. О. Ключевський та ін.) і заперечувала самостійність історичного процесу розвитку України [1].
Оригінальний текст (рос.)
В середине 17 в. Украина переживает антифеодальную крестьянскую революцию, известную в истории под названием Хмельничины <…> В результате революции восточная часть Украины, входившая ранее в Литовское гос-во, образует отдельное сословно-казацкое государство — Гетманщину, находящуюся под управлением казацкой старшины во главе с ее выборным гетманом, вошедшую в 1654 на вассальных правах в состав Московского гос-ва. Великодержавно - шовинистическая историография рассматривала так наз. «присоединение Украины» к России в 1654 как «воссоединение» двух частей единой «русской» национальности (В. О. Ключевский и др.) и отрицала самостоятельность историч. процесса развития Украины

Великодержавний шовінізм в СРСР

За часів існування СРСР пропагувались виникнення великодержавного шовінізму в епоху утворення націй та національних держав та його наявність у «дореволюційних» багатонаціональних державах (Російській імперії, Австро-Угорщині, Великій Британії та інш.), а також у сучасних багатонаціональних державах, зокрема США, Південно-Африканській республіці, Югославії та інш. Існування ж великодержавного шовінізму у СРСР заперечувалось.

У часи проведення комуністичною владою політики «коренізації» великоросійський шовінізм вважався основною небезпекою у національному питанні, оскільки він перешкоджав залученню на бік влади місцевого населення. На це вказувалось у рішеннях XII (1923) з'їзду РКП(б) та XVI (1930) з'їзду ВКП(б). У виступі Й. Сталіна на XVI з'їзді ВКП(б) наголошувалось, що, порівняно з «місцевим націоналізмом», на даному етапі небезпечнішим є великодержавний шовінізм.

Національно свідомі українці,— і серед них і деякі діячі КПУ (особливо у 20-ті—30-ті роки, а, подекуди, й пізніше),— вели боротьбу з російським великодержавним шовінізмом.

Після придушення боротьби українських селян Голодомором (1932–1933) на листопадовому 1933 року пленумі ЦК КП(б)У, а потім у виступі Й. Сталіна на XVII з'їзді ВКП(б) (січень 1934) було офіційно вказано, що в УСРР основною небезпекою у національному питанні є «український націоналізм».

Від другої половини 1937 року у політиці рядянскої влади здійснюється рішучий поворот до русифікації та пропаганди переваги російських національних цінностей у межах усього СРСР.

У часи панування Й. Сталіна був створений «інститут других секретарів» Центральних Комітетів так званих «комуністичних партій союзних та автономних республік» СРСР. Його сутність зберігалась до ліквідації КПРС: перший секретар ЦК союзної республіки призначався з осіб титульної нації, а другий — обов'язково росіянин, що призначався із Москви. Він не знав ані мови, ані культури, ані історії місцевого народу, та це йому було й не потрібне: він був очима й вухами Москви проти потенційного сепаратизму. Другий секретар насправді відігравав роль першого, а номінальний перший секретар — лише національна бутафорія при другому. На додачу до такого становища у національних республіках були посади, які могли займати лише росіяни, або, як виняток, зрусифіковані, вірні Москві, національні кадри. Це були посади командувачів військовими окру́гами, начальників гарнізонів, начальників прикордонних загонів, голів комітетів державної безпеки республік, міністрів внутрішніх справ, керівників залізниць та повітряними лініями, міністрів зв'язку республік, директорів підприємств союзного значення, завідувачів головними відділами ЦК республік. Перші заступники голів рад міністрів союзних республік та перші заступники усіх міністрів (де міністр — не росіянин) теж обов'язково мали бути росіянами[2].

Див. також

Примітки

  1. Малая советская энциклопедия, т. 9. – Гос. словарно-энциклопедич. изд-во «Советская энциклопедия», 1931, с. 114-115
  2. Авторханов А. Загадка смерти Сталина. Главы из книги. — Новый мир, № 5 (9-789), май 1991 (сентябрь 1990).— С. 229.

Література

  • Г. Г. Єфіменко. Великодержавний шовінізм // Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2003.— ISBN 966-00-0632-2
Т. 1 : А—В. — 2003. — 688 с. : іл.— ISBN 966-00-0734-5.— С. 469—470
  • О. Лісничук. Великодержавність // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.90 ISBN 978-966-611-818-2
  • О. Мандебура. Гноблення національне // Політична енциклопедія
  • Політичний словник

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.