Вербковичі
Вербковичі[3] (пол. Werbkowice, Вербкові́це) — село в Польщі, адміністративний центр гміни Вербковичі Грубешівського повіту, Люблінського воєводства, у межах етнічної української землі Холмщини.
Село
 Координати 50°45′00″ пн. ш. 23°46′00″ сх. д.
|
Розташування
Вербковичі є адміністративним центром однойменної гміни. Розташовані приблизно за 12 км південніше від Грубешіва та у 101 км від центру воєводства — Любліна.
Історія
Назва Вербковичі походить від слова верба. Перша письмова згадка про Вербковичі датується 1394 роком, коли село згадується як одне з поселень новоствореної парафії у Грабовці.
6 квітня 1946 роцу в селі сталася спільна бойова акція УПА та Армії Крайової – захоплення залізничної станції. Фактично метою операції було захоплення ешелону з українськими переселенцями. Акція закінчилася безкровно: рота польських солдатів, що охороняє транспорт для переселенців, була роззброєна без жодного пострілу. І хоча безпосередню мету атаки реалізувати не вдалося (склад зі 184 сім'ями було відправлено на добу раніше), все ж таки акція виявилася дуже успішною для УПА та АК. Партизани захопили не лише чимало зброї та боєприпасів, а й місцевого референта переселенської комісії УРСР. Чиновника, швидше за все, пізніше стратили[4].
У 1947 році під час операції «Вісла» польська армія виселила з Вербковичів на щойно приєднані до Польщі терени 50 українців[3].
При адміністративному поділі Польщі в період 1975—1998 років село належало до Замойського воєводства.
З 1999 року Вербковичі є частиною Люблінського воєводства.
Населення
У 1943 році в селі проживало 693 українці, 539 поляків, 9 росіян, 11 «фольксдойче» і 2 німців[3].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1439 | 288 | 1023 | 128 |
| Жінки | 1502 | 280 | 896 | 326 |
| Разом | 2941 | 568 | 1919 | 454 |
Пам'ятки
_-_DSC02211-DSC02213_v2.jpg.webp)
- Дерев'яна церква, нині римсько-католицький парафіяльний храм Марії і святого Михайла (1864) дерев'яна дзвіниця, церковний цвинтар. Церква була побудована у 1864 році коштом Антонія Шидловського. Спочатку це була греко-католицька церква, яку в 1875 році, після ліквідації Холмської греко-католицької єпархії, перетворено на російську православну, а у 1918 – на римо-католицький костел. Церква була перебудована під костел, знесено купол східної традиції та додана ризниця;
- Палац та палацовий комплекс (перша половина XIX.ст.). Був побудований, ймовірно, коштом Адама Шидловського. На зламі ХІХ—ХХ століть палац розбудовано, надаючи йому теперішній вигляд. Садибний комплекс поруч з палацом складався зі стайні, флігелю та т. зв. «зажондцувки». Його останніми власниками були Руліковські. У 1946 році палац був націоналізований. Сьогодні тут знаходиться Сільськогосподарський експериментальний відділ Інституту вирощування, удобрення та ґрунтознавства у Пулавах[6];
- Система Вузькоколійного залізничного сполучення Вербковичі — Грубешів (1915).
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Пошук поштових індексів польської пошти (пол.)
- Богдан Гук. Werbkowice. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. (пол.)
- Motyka G. Pany i rezuny. Współpraca AK-WiN i UPA 1945-1947. Warszawa: Oficyna Wydawnicza Volumen, 1997. - s. 155-156
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Інституту вирощування, удобрення та ґрунтознавства у Пулавах(пол.)
Посилання
- Офіційний сайт (пол.)
- Вербковіце Географічний словник Королівства Польського Том XIII (пол.)
- Богдан Гук. Werbkowice. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. (пол.)