Вернер Науманн

Гуго Роберт Вернер Науманн (нім. Hugo Robert Werner Naumann; 16 червня 1909, Гурау — 25 жовтня 1982, Люденшайд) — німецький державний діяч, журналіст, бригадефюрер СС.

Вернер Науманн
нім. Werner Naumann[1]
Народився 16 червня 1909(1909-06-16)[2][3][…]
Ґура, Нижньосілезьке воєводство, Польща[4][1]
Помер 25 жовтня 1982(1982-10-25)[2][3][…] (73 роки)
Люденшайд, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[4][1]
·серцева недостатність[5]
Країна  Німеччина[1]
Місце проживання Нойбабельсбергd
Люденшайд[1]
Діяльність політик
Alma mater Університет Фрідріха-Вільгельма[1], Женевський університет[1] і Вроцлавський університет[1]
Науковий ступінь доктор політичних наук[1] (1936)
Науковий керівник Robert Nöll von der Nahmerd[1]
Знання мов німецька
Заклад Q107905054?[1], Міністерство пропаганди та громадської просвіти[1], Міністерство пропаганди та громадської просвіти[1], Q1272012?[1] і Вроцлавський університет[1]
Учасник Друга світова війна
Членство СС[1], СА[1], SS Freundeskreis der Wirtschaftd і Q1971883?
Військове звання  Бригадефюрер СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4][1] і Deutsche Reichsparteid[1]
Конфесія нерелігійність[1]
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»

Біографія

У 1928 році вступив в НСДАП. Освіту здобув в університетах Бреслау і Єни; доктор природничих наук (1934). Обіймав високі пости в системі СА, але одночасно підтримував близькі стосунки з Генріхом Гіммлером, що врятувало його під час «Ночі довгих ножів». З 1937 року керівник імперського управління пропаганди в Бреслау. У 1938 році перейшов в Імперське міністерство пропаганди і народної освіти, очолив Берлінське бюро; незабаром був поставлений на чолі відділу кадрів міністерства. Член «Гуртка друзів рейхсфюрера СС». У 1940-41 роках брав участь у військових діях, в складі військ СС воював на Східному фронті. Після важкого поранення повернувся в Берлін. З жовтня 1941 року керував справами міністерства, «права рука» Йозефа Геббельса. Крім того, що Науманн володів величезною енергією, він і ззовні був зразковим нацистом. З квітня 1944 року — статс-секретар міністерства. Користувався повагою Адольфа Гітлера, який розглядав Науманна як найбільш гідного наступника Геббельса. При сформуванні 1-3 травня 1945 року Флесбурзького уряду отримав пост імперського міністра народної освіти і пропаганди. 23 травня 1945 року заарештований разом з іншими членами уряду. У 1950 році звільнений. Працював в імпортно-експортній фірмі в Дюссельдорфі, брав участь в діяльності правої Німецької імперської партії. 15 січня 1953 року заарештований західнонімецькою поліцією, його судили, і 3 грудня 1954 року звинувачення з нього були зняті. 22 вересня 1955 року успішно пройшов процес денацифікації.

Звання

Нагороди

Бібліографія
  • Nau-Nau gefährdet das Empire?, Göttingen 1953

Література
  • Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 372. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Friedrich Grimm: Unrecht im Rechtsstaat – Tatsachen und Dokumente zur politischen Justiz dargestellt am Fall Naumann, Tübingen 1957
  • Günter J. Trittel: „Man kann ein Ideal nicht verraten ...“ – Werner Naumann – NS-Ideologie und politische Praxis in der frühen Bundesrepublik, Wallstein (2013), ISBN 978-3835313002
  • Adolf von Thadden: Die verfemte Rechte. Deutschland-, Europa- und Weltpolitik in Vergangenheit, Gegenwart und Zukunft aus der Sicht von rechts, Verlag K. W. Schütz KG, Preußisch Oldendorf 1984, ISBN 3-87725-111/0, S. 73–96

Примітки
  1. Deutsche Biographie / Hrsg.: Bayerische Staatsbibliothek, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften — 2001.
  2. SNAC — 2010.
  3. Munzinger Personen
  4. The Hitler Book: The Secret Dossier Prepared for Stalin — 2005.
  5. Der Spiegel / Hrsg.: R. Augstein — Spiegel-Verlag Rudolf Augstein GmbH & Co. KG, 1982. — Vol. 1982, вип. 45. — S. 272. — ISSN 0038-7452; 2195-1349
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.