Верхнє Гусне

Верхнє Гусне (до 2008 року — Верхнє Гусине[1], до 1946 року — Гусне Вижне[2]) — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення становить 689 осіб. Орган місцевого самоврядування — Боринська селищна рада.

село Верхнє Гусне
Герб
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Самбірський район
Громада Боринська селищна громада
Код КАТОТТГ UA46080030090035379
Основні дані
Засноване 1556
Населення 689
Площа 2,1 км²
Густота населення 328,1 осіб/км²
Поштовий індекс 82564
Телефонний код +380 3269
Географічні дані
Географічні координати 48°53′24″ пн. ш. 23°01′48″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 731 м
Водойми р. Гуснянка
Місцева влада
Адреса ради смт. Бориня
Карта
Верхнє Гусне
Верхнє Гусне
Мапа

 Верхнє Гусне у Вікісховищі

Історія та географія

Село Гусне розташоване на півдні Турківщини, вперше згадується у письмових документах за 1556 рік. Через нього проходять основні туристичні шляхи на гору Пікуй (висота 1408 м) — найвищу вершину Львівської області. Звідси відкриваються неймовірної краси краєвиди Верховини, Бескидів та полонини Руни, що на Закарпатті. На вершині цієї гори побував Іван Франко.

Вершина гори з північної сторони оточена велетенським кам'яним валом, перерваним по середині, звідки бере початок потік з холодною водою. Конус гори завершує кам'яний чотиригранний стовп висотою 4 метри, котрий побудували жителі Гусного у 1935 році на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. В той час Закарпаття знаходилось у складі Чехословаччини, а посередині гори Пікуй та по Верховинському вододільному хребту проходив державний кордон між Польщею та Чехословаччиною.

У 1935 році своє підпільне представництво у селі відкрила КПЗУ. Звідси агітаційну літературу поширювали на Закарпаття.

У межах примусової радянської колективізації 1941 року в Гусному Вижньому створено колгосп «Нове життя».

У радянсько-німецькій війні брали участь 149 селян, з них 58 селян загинули як у боях з німцями, так і під час каральних акцій проти вояків УПА. У пам'ять про загиблих 1957-го встановлено обеліск.

Згодом у селі працювала філія радгоспу «Карпати», за якою було закріплено 3730 га сільгоспугідь, зокрема 1643 га орної землі та 2699 га лісу.

Господарство

У радянські часи місцевий радгосп, спільний із Нижнім Гусним, спеціалізувався на вирощуванні картоплі, льону, м'ясо-молочному тваринництві. У селі було два деревообробні цехи, пилорама, швейна майстерня[3].

Соціальна сфера

Село має власну середню школу, народний дім на 200 місць, бібліотеку, медпункт, поштове відділення.

Біля підніжжя гори Пікуй, на місці колишньої 9-ї прикордонної застави 94-го прикордонного загону, знаходиться туристичний притулок. Завдяки зручному розташуванню, він може використовуватись як для перепочинку піших туристів, так і для тривалих таборів скаутських рухів чи природничих студентських розвідок та експедицій.

Важливою також є близькість такого відпочинку до народних традицій: для туристів було б цікаво побувати на традиційному щорічному святі села Гусне, котре проводиться щороку в другу неділю серпня.

Наявність двох інших будинків-притулків у селах Либохора та Івашківці дозволяє відновити піший туристичний маршрут Либохора — Івашківці — Гусне.

Церкви

У 1890 році майстер з села Погар Лука Снігур збудував у бойківському стилі церкву Собору Пресвятої Богородиці. Вона розташована на схилі гори над селом, орієнтована вівтарем на схід. У 1949-1989 роках радянська влада тримала церкву закритою. 2002 року храм ззовні ошалювали пластиковою вагонкою.

У 2000 році в центрі села, у місцині, що зветься на Загонах, постала дерев'яна церква Святих апостолів Петра і Павла. Її проектували турківські архітектори Михайло Лофій та Іван Бесєдін. Будівлю зводив місцевий майстер Йосип Ришкович. За своїм стилем церква дуже нагадує стиль архітектора Луки Снігура. Хрещата в плані зі смерекових брусів на мурованому фундаменті. Зі сходу — вівтар, з заходу – бабинець, а з півночі і півдня — вкорочені бічні рамена. Стіни ошальовані вертикально дошками і лиштвами.

Населення

У 1869 році у селі мешкало 735 осіб, у 1881 серед 735 мешканців налічувалось грека-католиків та 54 юдея.[4] В наступні роки динаміка була такою:

  • 1921—1110 мешканців.
  • 1970—1045 мешканців, дворів - 317.[5]
  • 1989—740 (355 чол., 385 жін.)[6]
  • 2001—689 мешканців.[7]
  • 2009-1004

Відомі люди

Уродженці
  • Федько Василь Іванович — український поет, письменник, прозаїк, публіцист, науковець, громадський і політичний діяч, доктор філософії, лауреат Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска і Всеукраїнської премії ім. Ірини Вільде, член Української асоціації письменників, автор гімну Бойків.

Див. також

Примітки
  1. Перейменоване рішенням[недоступне посилання з травня 2019] Львівської ОР від 3 червня 2008 року.
  2. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.5.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських Рад і населених пунктів Дрогобицької області»
  3. Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 692
  4. Верхнє Гусне(пол.) у «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich», druk «Wieku» Nowy-Świat Nr 59, Warszawa 1880
  5. «Історія міст і сіл УРСР. Львівська область», 1978, стор. 692
  6. Головне управління статистики Львівської області
  7. Верхнє Гусне // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.