Новогрецька мова

Новогре́цька мо́ва (грец. Νεοελληνική γλώσσα) — узагальнююча назва для всіх діалектів, що використовуються на сучасному етапі розвитку грецької мови.

Новогрецька мова
Νέα ελληνική γλώσσα
Поширена в Греція, Кіпр, Албанія, Україна, Туреччина, Італія.
Регіон Європа
Носії 13 млн.[1]
Місце 68[2]
Писемність грецька абетка
Класифікація

Індоєвропейські мови

Грецькі мови
Офіційний статус
Державна Греція
 Кіпр
Офіційна Греція[3]
 Кіпр[4]
 Європейський Союз[5]
мова меншини:
 Албанія[6]
 Вірменія[7][8]
 Італія[6]
 Румунія[7]
 Туреччина
 Україна[7]
Коди мови
ISO 639-1 el
ISO 639-2 gre (B)
ell (T)
ISO 639-3 ell
SIL ell

Початок новогрецького історичного періоду умовно відлічується від падіння Візантійської імперії 1453 року, хоча і досі не встановлено саме лінгвістичний кордон, оскільки багато мовних особливостей, притаманних новогрецькій, були присутніми навіть у 3 столітті до н. е.[9]

Впродовж переважної більшості цього періоду грецька мова розвивалась в умовах диглосії, а також використання різноманітних регіональних діалектів. Зокрема, впродовж 19-го та 20-го століть тривало змагання між народною формою мови дімотікою та літературною, а по суті архаїчною, кафаревусою. Сучасний стандарт грецької мови, заснований на дімотіці, є офіційною мовою Греції та Кіпру.

Особливості

Новогрецька мова є незалежною гілкою індоєвропейських мов. Усі сучасні форми та місцеві діалекти новогрецької, окрім цаконського, є нащадками койне, яке було у вжитку наприкінці доби античності. Таким чином усі вони можуть бути класифіковані як нащадки аттичної грецької мови — діалекту, на якому говорили мешканці Афін та їхнього району в класичну епоху. Цаконський діалект, ізольований діалект, який використовується нині лише невеличкою громадою Пелопоннесу, є нащадком стародавнього дорійського діалекту. Деякі інші діалекти зберегли елементи різних прадавніх неаттичних діалектів, проте саме аттичне койне вважається більшістю вчених головним джерелом усіх з них.

Географія

Всього у світі нараховується близько 14-17 млн грецькомовних, що головним чином мешкають у Греції та на Кіпрі, а також це етнічні меншини та іммігрантські громади в багатьох інших країнах світу. Існують також традиційні грецькі поселення у сусідніх країнах: Албанії, Болгарії та Туреччині, низці країн чорноморського узбережжя: Україні, Росії, Грузії, Вірменії, — а також Середземномор'я: південь Італії, в Ізраїлі, Єгипті. Новогрецькою мовою також говорять емігрантські громади у багатьох країнах Західної Європи, Північної Америки, Австралії, а також в Аргентині, Бразилії та інших країнах. Новогрецька також виступає мовою національних меншин у Сербії, Албанії, Болгарії та Румунії.

Грецька мова має статус офіційної мови у Греції, де нею розмовляють близько 99,5 % загальної чисельності населення. Крім того, грецька мова, поряд із турецькою є офіційною мовою Кіпру. Оскільки Греція є членом Європейського Союзу, грецька є однією з 23 офіційних мов ЄС. Грецька офіційно визнана як мова національних меншини у кількох районах Туреччини, Італії та Албанії.

Діалекти

Примітки
  1. Greek language. SIL International. 2009. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 17 серпня 2017.
  2. Languages by number of speakers. SIL International. 2009. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 17 серпня 2017.
  3. Enthologue report for language code: ell. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 17 серпня 2017.
  4. The Constitution of Cyprus, App. D., Part 1, Art. 3. Архів оригіналу за 29 липня 2012.
  5. The EU at a glance - Languages in the EU. Europa. European Union. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 30 липня 2010.
  6. Greek. Office of the High Commissioner for Human Rights. Архів оригіналу за 18 листопада 2008. Процитовано 8 грудня 2008.
  7. List of declarations made with respect to treaty No. 148. Council of Europe. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 8 грудня 2008.
  8. An interview with Aziz Tamoyan, National Union of Yezidi. groong.usc.edu. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 8 грудня 2008.
  9. Encyclopedia of Modern Greek Literature By Bruce Merry

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.