Виноробство в Росії

винзавод "Хуторок", Кубань, 1910

У деяких регіонах РФ (Дагестан, пониззя Дону) історія обробітку винограду може налічувати століття.

У 1613 році в Астрахані при монастирі за наказом царя Михайла Федоровича був створений «сад для двору государева». У 1640 році через герцогства Шлезвіг-Гольштиньского туди був виписаний садівник Яків Ботман. У 1656—1657 рр. з Астрахані до двору були відправлені перші партії вина[2].

Промислове виноградарство і виноробство на Дону почалося завдяки Петру I, за наказом якого після взяття Азова козаками були висаджені виноградники біля станиці Раздорської[3]. Наприкінці XIX століття в Російській імперії щорічне виробництво вина (у відрах) і площа виноградників (в десятинах) становила[4]:

• Район Бессарабський — 65 935 / 12 100 000
• Донський — 2440 / 375 000
• Астрахансько-Уральський — 420 /10 000
• Кавказький — 91 796 / 13 415 000
• Туркестанський — 13 292 / 30 000

Винний завод «Абрау-Дюрсо»

Всього в Російській імперії за рік вироблялося вина в об'ємі 181 017 ведір (2 226 509 літрів) з 27 290 450 десятин (29 746 590 гектарів). Щорічно в світі на той момент в середньому отримували близько 119 млн гектолітрів, або близько 968 млн ведір виноградного вина на рік. На території сучасної РФ розташовуються Донський, Астрахансько-Уральський і частково Кавказький виноробні райони Російської імперії.

За радянських часів на території РРФСР створювалися великі виноградарські радгоспи, підприємства і винзаводи. У 1928 році була розроблена відома марка «Совєтскоє шампанскоє», і запущена у виробництво на заводі Абрау-Дюрсо, а в 1936 році — по всьому Союзу.

Значної шкоди радянському виноробству завдало прийняття постанови від 25 травня 1985 «Про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом». Саме в цей період відбувається знищення безлічі виноградників та перепрофілювання виноробних підприємств в сокоекстрактні заводи.

Після розпаду СРСР площа виноградників продовжила знижуватися, а більшість заводів перейшло на імпортну сировину. Так, за даними ООН, площа виноградників зменшилася з 107 тис. га в 1992 році до 55 тис. га в 2007 р.[5]. На текущий момент в российской рознице 70-80% бутилированных вин изготовлены из импортных виноматериалов[6] На тепер в російському роздробі 70-80 % бутильованих вин виготовлені з імпортних виноматеріалів.

Вино — один з небагатьох сільськогосподарських продуктів, що не потрапили під заборону на імпорт після введення т.з. контрсанкцій 2014 року.

З 2020 року вино подорожчало майже в два рази, через підвищення акцизних зборів[7].

Закон про виноградарство та виноробство в РФ набув чинності 26 червня 2020 року; в документі закріплені 80 основних понять для сфери виноградарства і виноробства, серед них «вино», «кріплене вино», «ігристе вино», «виноградне насадження» та ін. Також законопроект визначає, що продукція, що позначається як «вино Росії», повинна бути вироблена виключно з винограду, вирощеного на території країни[8].

Вина «Лефкадії»

В РФ вирощують виноград в регіонах де мешкають етнічні українці — Краснодарському і Ставропольському краях, Ростовській області (на Донщині); на Північному Кавказі — Чечні, Дагестані, Інгушетії, Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії, Адигеї і Північної Осетії; в Астраханській, Волгоградській та Саратовській областях. У менш помітних кількостях його вирощують в середній смузі до Башкирії включно і в південних районах на Далекому Сході. Промислове виноградарство найбільше розвинене на Північному Кавказі, в Ростовській області[9] і Краснодарському краї.

Основні регіони вирощування винограду:

виноградники "Лефкадії"

• Краснодарський край. У Краснодарському краї можна виділити кілька основних підзон виноробства: Приазовську, Таманську, Причорноморську, Північно-Кавказьку і Центральну. Найбільші в Росії площі виноградників — 60 % загальних посадок в РФ. Найбільшими виробниками регіону є компанії (в алфавітному порядку): «Абрау-Дюрсо», «Запорізький», «Кавказ», «Кримський винний завод», «Кубань-вино», «Лефкадія», «Мільстрім», «Мисхако», «Російська лоза», «Фанагорія».
• Ростовська область (Донщина). Зона ризикованого, укривного виноградарства. Найбільші виробники: «Міллеровський винзавод», «Ростовський комбінат шампанських вин», «Цимлянські вина», «Янтарне», «Вілла Зірка».
• Ставропольський край. Тут зосереджені 13 % площ виноградників, що дають близько 15 % валового збору винограду РФ. Найбільші виробники: «Левокумське», «Машук», «Прасковейське», «Ставропольський», «Перлина Ставропілля». За даними на початок 2010 року, «Прасковейське» відмовилося від виробництва власних виноградних вин, вивівши їх виробництво до Болгарії. «Винзавод Георгіївський» виробляє тільки безалкогольні напої та питну воду[10].
• Дагестан. У радянські часи один з найбільших регіонів виробництва винограду і виноградних вин. Натепер площі виноградників сильно скоротилися, обсяги збору ягоди за підсумками 2018 року склали трохи більше 171 тонн. Найбільші виробники: «Дербентський завод ігристих вин», «Кизлярський коньячний завод».

Росіяни вважають, що в них є велика кількість автохтонних («аборигенних», або «місцевих») сортів винограду. Найвідоміші з них:
Кавказ і Краснодарський край (Кубань):

• Бастардо Магарачський
• Достойний (Гідний)
• Красностоп Золотовський (також «Красностоп»)
• Кристал
• Платовський
• Сибирьковий
• Цимлянський чорний

• Совєтскоє шампанскоє (Радянське шампанське)

• Фролов-Багреев Антон Михайлович
• Потапенко Яків Іванович
• Голіцин Лев Сергійович
• Григорьянц Володимир Саркисович
• Масальський Владислав Іванович

• Вестник виноделия. Ежемесячный иллюстрированный журнал. Одесса (Херсонск. губ.). 1901—1916.
• Пахомов С. А. Взгляд на прошедшее и настоящее состояние винокурения в России. Одесса, 1866.
• Прыжов И. Г. История кабаков в России в связи с историей русского народа. СПб., 1868;
• Еремеев С. Т. Питейный вопрос. Киев, 1874.
• Войнович И. Питейный вопрос. СПб., 1876.
• Нольде Э. Д. Питейное дело и акцизная система. 4.1-2. СПб.,1882.
• Воейков Д. И. Казённая продажа вина. М., 1886
• Фирсов Н. Н. Русское законодательство о хлебном вине в XVIII ст. (Страница из истории права XVIII ст.). Казань, 1892.
• Фридман М. И. Винная монополия. Т. 1-2. СПб.-Пг., 1914—1916.
• Волков М. Я. Очерки истории промыслов России: Вторая половина XVII-первая половина XVIII в.: Винокуренное производство. М., 1979.
• Калинин В. Д. Из истории питейного дела в России (XV-начало XX вв.). М., 1993.
• Виноград и вино России, М., 1995
• Карагодин Г. М. Книга о водке и виноделии. Челябинск, 1998.

• Виноградарство і виноробство Росії (РРФСР)
• Приготування вина. практичні поради — Кожен десятий літр вина виготовляється в домашніх умовах.
• СОНЦЕ В БОКАЛІ: історія виноробної промисловості Дона // Донський літопис / Донська державна публічна бібліотека. Ростов-на-Дону, 2010—2014
• «Ліцензія — це повне банкрутство». Фермерське виноробство в Росії // Радіо «Свобода», 18 серпня 2019