Височан Семен Гнатович
Семе́н Гна́тович Височа́н (? с. Вікторів Галицький район — 1666) — український військовий діяч, керівник селянського повстання, що розпочалося в Східній Галичині восени 1648 року при підході військ Богдана Хмельницького до Львова. Син керівника селянського руху на Галичині Гната Височана.
| Височан Семен Гнатович | |
|---|---|
 Семен Височан | |
| Народився |
невідомо
с. Вікторів |
| Помер | 1666 |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Військове звання | полковник |
Біографія
Походження
Відомо, що Семен народився в козацькій родині, а його батьком був Гнат Височан.
Одначе існує дискусія в колах істориків з приводу соціального статусу Височанів. Так, польський дослідник В.Лозинський виводив коріння Семена від покозачених селян. Проте, з іншого боку, відомий український історик В. Липинський переконував, що родина Семена походить від покозаченої гілки шляхетського роду Височанських[1].
Ранні роки
Навчався у Львівській братській школі, де оволодів кількома мовами (старослов'янською, німецькою, польською, латинською). Військове мистецтво опанував під керівництвом батька Гната Височана[2].
Військова діяльність
У 1648 році із окремих повстанських загонів сформував у місті Отинії військо з селян і української шляхти, що налічувало 15 тис. осіб, і очолив повстання проти польської шляхти на Прикарпатті. Зокрема, пізно восени 1648 року Пнівський замок — найсильніша твердиня Покуття — був взятий та сильно зруйнований повстанцями під його командуванням.[3]
Після цього був сотником у війську полковника Івана Богуна. У 1651 році обороняв Вінницю, пізніше став полковником лисянським та канівським[4].
Брав участь у повстанні 1664–1665 років на Правобережній Україні, діючи разом із запорожцями кошового отамана І. Сірка.
В 1665 р. мужньо захищав від польської шляхти м. Лисянку (тепер Черкас. обл.)[5].
У 1666 році був засланий гетьманом Брюховецьким у Росію, де й загинув[4].
Цікаві факти
- В Отинії, столиці покутського повстання 1648 року, про полковника Височана побутують перекази, пов'язані з місцевою церквою Cвятої Трійці (її 1849 року перенесли в центр Отинії). В одному із переказів йдеться про те, що в цій церкві Семен Височан брав шлюб[6].
- Найвідомішим з далеких нащадків Семена був кооперативний діяч Павло Височанський[7].
Примітки
- Липинський В. Твори. Т. 2: Участь шляхти у Великому Українському Повстанні під проводом Богдана Хмельницького. — Філадельфія, Пенсильванія: Східноєвропейський Дослідний Інститут ім. В. Липинського, 1980. — С. 459–460.
- Грабовецький В. В. Височан Гнат // Енциклопедія Історії України. — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1. — С. 513.
- Володимир Грабовецький. Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648–1654рр.— К.: Наукова думка, 1972.— 192 с.— С. 89-90.
- Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.ISBN 978966024850. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 27 вересня 2011.
- Височан // Українська Радянська Енциклопедія.
- Хавлюк М. «Хмельницький Галицької землі» // Незборима нація.
- Височа́нський Павло́ Фе́дорович // Катеринопільська ЦБС.
Джерела
- Грабовецький В. В. Височан Гнат // Енциклопедія Історії України. — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1. — С. 513.
- Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.ISBN 978966024850
- Липинський В. Твори. Т. 2: Участь шляхти у Великому Українському Повстанні під проводом Богдана Хмельницького. — Філадельфія, Пенсильванія: Східноєвропейський Дослідний Інститут ім. В. Липинського, 1980. — 637с.
- Łoziński W. Prawem i lewem: Obyczaje na Сzerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. T.2 : Wojny prywatne. — 3-e wyd., przejrzane i uzupełnione. — Lwów: Nakładem księgarni Gubrynowicza i syna, 1913. — 588 s.
Посилання
- В. В. Грабовецький. Височан Семен (Сень) Гнатович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 513. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.