Кантони Швейцарії

26 кантонів Швейцарії (нім. Kanton, фр. canton, італ. cantone, рет. chantun) є учасниками (штатами) Швейцарської Конфедерації. Ядро Швейцарської Конфедерації утворено трьома першими союзниками-конфедератами, які називали Вальдштетте (нім. Waldstätte). Наступними двома великими кроками у розвитку кантональної системи Швейцарії мають терміни нім. Acht Alten Orte («конфедерація восьми»;[1] між 1353 та 1481 роками) та нім. Dreizehn Alten Orte («конфедерація тринадцяти» у 1513—1798 рр.); це були важливі проміжні періоди у Старій Швейцарській Конфедерації.

Swiss cantons
Schweizer Kantone (нім.)
Cantons suisses (фр.)
Cantoni Svizzeri (італ.)
Chantun svizra (ретороманська)
Відомо також як:
  • Stand
  • État
  • Stato
Країна  Швейцарія
Тип адміністративний поділ Швейцарії, адміністративна одиниця країни першого рівняd, штат, кантон і виборчий округ
Розташування Швейцарська Конфедерація
Знаходиться в країна
Створено 16 століття
Кількість 26 кантонів (станом на 1979)
Кількість населення 15 778 (Аппенцелль — Іннерроден) — 1 421 895 (Цюрих)
Площа 36 км² (Базель-Штадт) — 7 105,5 км² (Граубюнден)
Підрозділи райони та комуни
 Кантони Швейцарії у Вікісховищі

Кожен кантон (або раніше: нім. Statt («місце/поселення»), чи нім. Städte und Länder («міста та сільські землі»), або нім. Ort (букв.: «місце», що стосувалось суверенної території, спільноти), чи нім. Stand («маєток») з 13-го по бл.1800 рік) був повністю суверенною державою[2] з власним контролем над кордонами, армією та валютою від Вестфальського миру (1648) до заснування швейцарської федеральної держави 1848 року, з коротким періодом централізованого управління в часи Гельветійської республіки (1798—1803), саме під час якої був повністю визначений сам термін «кантон». З 1833 року існувало 25 кантонів, які перетворились на 26, коли кантон Юра виділився з кантону Берн 1979 року.[3]

Термінологія та її історичний розвиток

Термін кантон для адміністративної одиниці ряду країн, відомий з французької назви 15-го ст. у значенні «кут, край» (записано у Фрайбурі 1475 року), але найбільш відомий саме у стосунку до швейцарських кантонів.

У німецькомовній Швейцарії використовувався термін нім. Ort («суверенна територія», «спільнота») з початку 15-го ст. як загальний термін для об'єднань міст та сільських спільнот, які до того окремо іменували нім. Städte («міста») та нім. Länder («сільські місцевості»), або навіть нім. Stett/Statt («поселення») до та під час початку Старої Швейцарської Конфедерації.[4]. Після 1550 року все частіше використовувався термін нім. Stand («маєток»).

Французький термін кантон зрідка почав використовуватись у німецькій мові після 1648 року, а використання назв Ort та Stand у німецькомовній частині Швейцарії поступово зникло лише після Гельветійської республіки. І лише з Актом медіації 1803 року німецькомовний варіант Kanton став офіційною назвою; потім це було записано у Конституцію Швейцарії 1848 року.

Термін Stand використовується синонимічно (франзузькою état) і відображений у назві верхньої палати швейцарського парламенту, Раді Держав (нім. Ständerat, фр. Conseil des États, італ. Consiglio degli Stati, рет. Cussegl dals Stadis).

«Республіка»

Конституції окремих кантонів встановлюють довшу його офіційну назву. Більшість кантонів Романдії (Женева, Юра, Невшатель, Вале[5] та Во[6]) і Тічино[7] офіційно іменують себе республіками (république/Repubblica), принаймні у конституціях. Наприклад офіційна назва кантону Женева — «Республіка і кантон Женева» (фр. République et canton de Genève).

Історія
«Конфедерація 13 кантонів» Старої Швейцарської конфедерації (1513—1798)

У 16-му ст. Стара Швейцарська конфедерація складалась з 13 суверенних союзників (нім. Dreizehn Alten Orte) двох різних типів: 5 сільських держав — Урі, Швіц (назва якого була запозичена для конфедерації), Унтервальден, Гларус, Аппенцелль — та 8 міських держав — Цюрих, Берн, Люцерн, Цуг, Базель, Фрібур, Золотурн, Шаффгаузен.

Хоча вони технічно були частиною Священної Римської Імперії, де факто вони стали незалежними, коли швейцарці перемогли імператора Максиміліана 1499 року під Дорнахом.[8]

У ранній модерний період окремі члени конфедерації почали вважатися республіками; 6 держав (5 сільських та Цуг) мали традицію прямої демократії у формі нім. Landsgemeinde, а міські держави управлялись через представництво у міських радах, де факто олігархічних системах, в яких домінували родини шляхти.[9]

Стара система була відкинута при утворенні Гельветійської республіки після вторгнення наполеонівської армії у Швейцарію 1798 року. У Гельветійській республіці кантони були лише адміністративними одиницями без будь-якого суверенітету. Республіка впала через 5 років і суверенітет кантонів був відновлений Актом про медіацію 1803 року. Статус Швейцарії як федерації держав також був відновлений і вона вже складалася з 19 кантонів (до традиційних Тринадцяти кантонів додались колишні асоційовані та підвладні землі: Санкт-Галлен, Граубюнден, Ааргау, Тургау, Тічино, Во). Три додаткові західні кантони, Вале, Невшатель та Женева, приєднались 1815 року.

Процес «Ресторації», завершений до 1830 року, повернув майже всі колишні феодальні права шляхті кантонів, що призвело до повстань сільського населення. Втіленням цих демократичних сил була Ліберальна радикальна партія, яка закликала до прийняття нової федеральної конституції. Ця напруженість разом з релігійним питанням («питання єзуїтів») призвела до збройного конфлікту у 1840-ті та короткої Зондербундської війни. Перемога радикальної партії мала наслідком формування Швейцарії як федеральної країни 1848 року. Кантони отримали великий суверенітет, але вже не мали права утримувати власну армію чи підтримувати міжнародні відносини. З урахуванням провалу революцій 1848 року у Західній Європі, Швейцарія від 1848 року і до кінця Першої світової війни була (за винятком Третьої французької республіки) єдиною демократичною республікою в оточенні відновлених монархій Франції, Італії, Австро-Угорщини та Німеччини.

Конституція
22 кантональні герби (всі крім Юри, напів-кантони представлені спільно) на вітражі у куполі Федерального палацу Швейцарії (бл.1900 р.)

Кожен кантон має власну конституцію, законодавчу владу, уряд та суд.[10] Більшість у більшості кантонів законодавча влада представлена однопалатними парламентами, з кількістю депутатів від 58 до 200 місць. У декількох кантонах законодавча влада представлена генеральною асамблеєю (нім. Landsgemeinden). Кантональні уряди складаються з 5-7 членів[11].

Федеральна конституція Швейцарії декларує, що кантони є суверенними в тій мірі, в якій їх суверенність не обмежена федеральним законом. Кантони також мають всю владу та компетенції, які не були делеговані Конфедерації конституцією. З найбільш важливого, кантони відповідальні за охорону здоров'я, соціальний захист, підтримання правопорядку та публічну освіту; вони також зберігають право на оподаткування. Кантональні конституції визначають ступінь автономності, яка надається муніципалітетам, тому вона є різною, але майже завжди включає право оподаткування та муніципальне законодавство.

Площі і населення кантонів також різні — від 37 км2 до 7 105 км2 та від 15 тис. до 1 244 тис. населення відповідно.

Пряма демократія

Як на федеральному рівні, всі кантони мають якусь форму прямої демократії. Громадяни можуть вимагати народного голосування для зміни конституції або законів кантону або накладання вето на закони, прийняті парламентом. Загальні народні асамблеї (Landsgemeinde) зараз існують лише у кантонах Аппенцелль — Іннерроден та Гларус. В усіх інших кантонах демократичні права висловлюються таємним голосуванням.

Перелік кантонів

Кантони наведені у порядку, зазначеному у федеральній конституції.[Note 1] Він відображає історичний порядок старшинства Восьми кантонів у 15-му сторіччі, після якого наводяться інші кантони у порядку їх історичних дат включення до Конфедерації.[12]

Герб Код Кантон З Столиця Населення[13] ВВП на 1 особу (2014)[14] у CHF Площа (км2) Густота населення

(на 1 км2)[Note 2]

 Кількість муніципалітетів Офіційні мови
ZH Цюрих 1351 Цюрих 1 487 969 96 411 1 729 701 168 Німецька
BE Берн 1353 Берн 1 026 513 76 307 5 959 158 352 Німецька, французька
LU Люцерн 1332 Люцерн 403 397 65 119 1 497 233 83 Німецька
UR Урі 1291[15] Альтдорф 36 145 51 332 1 077 33 20 Німецька
SZ Швіц 1291[15] Швіц 155 863 58 788 908 143 30 Німецька
OW Обвальден 1291 або 1315 (як частина Унтервальдена) Зарнен 37 378 64 253 491 66 7 Німецька
NW Нідвальден 1291 (як Унтервальден) Штанс 42 556 69 559 276 138 11 Німецька
GL Гларус 1352 Гларус 40 147 67 379 685 51 3 Німецька
ZG Цуг 1352 Цуг 123 948 150 613 239 416 11 німецька
FR Фрібур 1481 Фрібур 311 914 58 369 1 671 141 150 Французька, Німецька
SO Золотурн 1481 Золотурн 269 441 65 588 790 308 109 Німецька
BS Базель-Штадт 1501 (як Базель до 1833/1999) Базель 198 249 163 632 37 5 072 3 Німецька
BL Базель-Ланд 1501 (як Базель до 1833/1999) Лісталь 286 848 68 537 518 502 86 Німецька
SH Шаффгаузен 1501 Шаффгаузен 80 769 85 529 298 246 26 Німецька
AR Аппенцелль — Ауссерроден 1513 (як Аппенцелль до 1597/1999) Герісау[Note 3] 54 954 56 663 243 220 20 Німецька
AI Аппенцелль — Іннерроден 1513 (як Аппенцелль до 1597/1999) Аппенцелль 16 003 61 067 173 87 6 Німецька
SG Санкт-Галлен 1803[16] Санкт-Галлен 502 552 72 624 2 026 222 77 Німецька
GR Граубюнден 1803[17] Кур 197 550 70 968 7 105 26 114 Німецька, реторороманська, італійська
AG Ааргау 1803 Аарау 663 462 61 959 1 404 388 213 Німецька
TG Тургау 1803[18] Фрауенфельд / Вайнфельден[Note 4] 270 709 60 533 991 229 80 Німецька
TI Тічино 1803[19] Беллінцона 354 375 82 438 2 812 110 130 Італійська
VD Во 1803[20] Лозанна 784 822 68 084 3 212 188 318 Французька
VS Вале 1815[21] Сьйон 339 176 52 532 5 224 53 134 Французька, німецька
NE Невшатель 1815/1857[22] Невшатель 178 567 83 835 803 206 36 Французька
GE Женева 1815 Женева 489 524 102 113 282 1 442 45 Французька
JU Юра 1979[23] Делемон 73 122 64 606 839 82 57 Французька
CH Швейцарія Берн 8 419 550 78 619 41 285 174 2 289 Німецька, французька, італійська, ретеророманська

Позначення кантонів з двох літер широко використовуються, наприклад на номерах авто, а також у кодах ISO 3166-2 для Швейцарії з префіксом «CH-» (Confœderatio Helvetica— Гельветійська конфедерація — де Helvetia є давньоримською назвою регіону). Наприклад CH-SZ використовується для кантону Швіц.

Напівкантони

Шість з 26 кантонів традиційно, але вже не офіційно, мають назви «напівкантони» (нім. Halbkanton, фр. demi-canton, італ. semicantone, рет. mez-chantun), що відзеркалює історію взаємної асоціації або поділу.

Напівкантони ідентифікуються у першій статті Швейцарської федеральної конституції 1999 року шляхом поєднання з іншою «половиною» сполучником «та». Це кантони Базель-Штадт та Базель-Ланд, Аппенцелль-Ауссерроден та Аппенцелль-Іннерроден, Обвальден та Нідвальден[24] Перегляд конституції 1999 року залишив цю відмінність, на прохання урядів цих шести кантонів як спосіб позначити історичну асоціацію напівкантонів одного з одним.[25] Перша стаття конституцій 1848 та 1874 років визначала Конфедерацію як союз «22 суверенних кантонів»,[26] та позначала напівкантони як «Unterwalden (ob und nid dem Wald [‘над та під лісами’])», «Basel (Stadt und Landschaft [‘місто та земля’])» та «Appenzell (beider Rhoden [‘обидва Родени’])».[27] Хоча термін «напівкантони» залишився у звичайному використанні, конституція 1999 року та офіційна термінологія з того часу використовує назву «кантони з половиною кантонального голосу».[28]

Після того як 1848 року їх асоціація стала просто історичним фактом, напівкантони рівні іншим кантонам у всьому, крім двох аспектів:[29]

  • они обирають лише одного члена Ради держав замість двох (параграф 2 статті 150 Конституції).
  • у народних референдумах щодо змін до конституції, які вимагають і згоду більшості населення, і згоду більшості кантонів (Ständemehr / majorité des cantons), результат голосування їх населення враховується лише як половина (статті 140, 142). Це означає, що для цілей конституційного референдуму, принаймні 12 з 23 результатів голосування населення по кантонах повинні підтримати поправку.[30]
Карикатура на поділ Базеля, 1833

Причини, по яких три пари напівкантонів історично входили в асоціацію, різні:

  • Унтервальден ніколи не мав однієї юрисдикції. Початково Обвальден, Нідвальден та Абатство Енгельберг формували окремі спільноти. Спільний термін Унтервальден однак лишається у використанні для позначення території, яка взяла участь у створенні первинної Швейцарської конфедерації 1291 року з кантонами Урі та Швіц. Федеральний Чартер 1291 року закликав представників всіх представників «територій».[31]
  • Кантон Аппенцеллль поділився на «внутрішню» та «зовнішню» половини (Rhoden) внаслідок Реформації у Швейцарії 1597 року:[32] Аппенцелль — Іннерроден (католицький) та Аппенцелль — Ауссерроден (протестантський).
  • Кантон Базель був поділений 1833 року після того, яка сільська місцевість Базеля (зараз кантон Базель-Ланд) оголосила свою незалежність від міста Базель (зараз кантон Базель-Штадт), після періоду протестів та збройного конфлікту про недостатнє представництво більш численного сільського населення у політичній системі кантону.

У 20-м сторіччі деякі сепаратисти Юра запропонували, щоб новий кантон Юра був поділений на напівкантони Північний Юра та Південний Юра.[33] Натомість Північний Юра став (повним) кантоном Юра, а Південний Юра лишився у кантоні Берн як регіон Бернський Юра.

Назви кантонів офіційними мовами Конфедерації

Назва кантону його власною офіційною назвою показана жирним.

Абревіатура Українською Німецькою Французькою Італійською Ретеророманською
AG Ааргау  Aargauфайл Argovie Argovia Argovia
AI Аппенцелль — Іннерроден  Appenzell Innerrhodenфайл Appenzell Rhodes-Intérieures Appenzello Interno Appenzell dadens
AR Аппенцелль — Ауссерроден  Appenzell Ausserrhodenфайл Appenzell Rhodes-Extérieures Appenzello Esterno Appenzell dador
BS Базель-Штадт  Basel-Stadtфайл Bâle-Ville Basilea-Città Basilea-Citad
BL Базель-Ланд  Basel-Landschaftфайл Bâle-Campagne Basilea-Campagna Basilea-Champagna
BE Берн  Bernфайл Berne Berna Berna
FR Фрібур  Freiburgфайл Fribourg Friborgo Friburg
GE Женева  Genfфайл Genève Ginevra Genevra
GL Гларус  Glarusфайл Glaris Glarona Glaruna
GR Граубюнден  Graubündenфайл Grisons Grigioni Grischun
JU Юра  Juraфайл Jura Giura Giura
LU Люцерн  Luzernфайл Lucerne Lucerna Lucerna
NE Невшатель  Neuenburgфайл Neuchâtel Neuchâtel Neuchâtel
NW Нідвальден  Nidwaldenфайл Nidwald Nidvaldo Sutsilvania
OW Обвальден  Obwaldenфайл Obwald Obvaldo Sursilvania
SH Шаффгаузен  Schaffhausenфайл Schaffhouse Sciaffusa Schaffusa
SZ Швіц  Schwyzфайл Schwyz (чи Schwytz) Svitto Sviz
SO Золотурн  Solothurnфайл Soleure Soletta Soloturn
SG Санкт-Галлен  St. Gallenфайл Saint-Gall San Gallo Son Gagl
TG Тургау  Thurgauфайл Thurgovie Turgovia Turgovia
TI Тічино  Tessinфайл Tessin Ticino Tessin
UR Урі  Uriфайл Uri Uri Uri
VS Вале  Wallisфайл Valais Vallese Vallais
VD Во  Waadtфайл Vaud Vaud Vad
ZG Цуг  Zugфайл Zoug Zugo Zug
ZH Цюрих  Zürichфайл Zurich Zurigo Turitg

Включення нових кантонів

Збільшення Швейцарії шляхом додавання нових кантонів припинилось 1815 року. Остання формальна спроба, яку розглядала Швейцарія, був Форарльберг 1919 року, що однак було відкинуто. Декілька представників 2010 року подали парламентську пропозицію щодо розгляду питання збільшення, хоча її переважно розглядали як анти-ЄС риторику, а не серйозну пропозицію.[34] Ця пропозиція була відкинута парламентом до розгляду.[35]

Коментарі
  1. Цей порядок як правило використовується у швейцарських офіційних документах. На початку переліку наводяться три кантони-міста, які вважались головними у Старій Швейцарській Конфедерації; інші кантони наводяться у порядку їх включення у Конфедерацію. Цей традиційний порядок включення кантонів не має практичного значення у сучасній Швейцарії, де кантони рівні у правах, хоча він все ще визначає формальний порядок старшинства офіційних осіб кантону
  2. на 1 км2, на основі населення у 2000 році
  3. Уряд та парламент розташовані у Герісау, судова влада — у Трогені
  4. Місце розташування парламенту змінюється кожні півроку між Фрауенфельдом та Вайфельденом

Примітки
  1. Chronology. Bern, Switzerland: The Swiss Federal Administration. Процитовано 9 жовтня 2016.
  2. Andreas Kley: Kantone німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2016-04-13.
  3. François Schifferdecker, François Kohler: Jura (canton) німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2015-07-20.
  4. Josef Wiget: Waldstätte німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2014-12-27.
  5. Constitution du Canton du Valais: «Le Valais est une république démocratique, souveraine […] incorporée comme Canton à la Confédération suisse.»
  6. Constitution du canton de Vaud: «Le Canton de Vaud est une république démocratique [… qui] est l'un des États de la Confédération suisse.»
  7. Costituzione della Repubblica e Cantone del Ticino, del 4 luglio 1830 (італ.). Swiss Federal Council. «Le canton du Tessin est une république démocratique [… qui] est membre de la Confédération suisse et sa souveraineté n'est limitée que par la constitution fédérale."»
  8. «Switzerland». Encyclopædia Britannica. 26. 1911. pp. 251. http://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Switzerland/History/Shaking_off_the_Empire#Shaking_off_Dependence_on_the_Empire_.E2.80.94_up_to_1499_.281648.29. Процитовано 11 листопада 2008.
  9. Jackson Spielvogel, Western Civilization: Volume I: To 1715, (Cengage 2008), p. 386
  10. Cantons, In the Federal State since 1848 німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
  11. Сайт швейцарського уряду з посиланнями на уряд кожного кантону. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 13 вересня 2017.
  12. Regional Portraits: Cantons. Neuchâtel, Switzerland: Swiss Federal Statistical Office. 2011. Архів оригіналу за 30 квітня 2009. Процитовано 21 грудня 2015.
  13. Швейцарський федеральний офіс статистики, станом на 30.08.2017
  14. Office, Federal Statistical. Cantonal gross domestic product (GDP) per capita. www.bfs.admin.ch (англ.). Процитовано 22 серпня 2017.
  15. один з трьох кантонів-засновників Вальдштетте, дату заснування якого традиційно вказують як 1307, 1304 чи 1291 рік.
  16. По Акту медіації, утворений з кантону Сентіс та північної частини кантону Лінт.
  17. По Акту медіації, колишній кантон Ретія, складений з Трьох Ліг.
  18. в кордонах кантона Тургау з Гельветійської республіки (1798).
  19. об'єднання колишніх кантонів Беллінцона та Лугано.
  20. По Акту медіації, колишній кантон Леман.
  21. Після Ресторації, колишній департамент Сімплон
  22. під владою Фредеріка Вільгельма III Прусьького до Невшательської кризи 1856—1857 рр.
  23. виділився з кантону Берн
  25. Felix Hafner / Rainer J. Schweizer in Ehrenzeller, Art. 1 N 2; Häfelin, N 966.
  26. Двадцять три після створення кантону Юра 1978 р.
  27. Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 29. Mai 1874, Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 12. September 1848 (нім.).
  28. Felix Hafner / Rainer J. Schweizer in Ehrenzeller, Art. 1 N 10; Häfelin, N 963
  29. Häfelin, N 963, 967
  30. Häfelin, N 950
  31. Pacte fédéral du 1er août 1291. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 13 вересня 2017.
  32. Réforme catholique, Contre-Réforme et scission Архівовано 2011-07-20 у Wayback Machine. Article du dictionnaire historique de la Suisse
  33. Bassand, Michel (1975). The Jura Problem. Journal of Peace Research (Sage Publications) 12 (2: Peace Research in Switzerland): 139–150: 142. JSTOR 423158. doi:10.1177/002234337501200206. (потрібна підписка).
  34. Renz, Fabian (11 червня 2010). SVP will der Schweiz Nachbargebiete einverleiben. Tages-Anzeiger. Процитовано 11 липня 2017.
  35. Baettig, Dominique (18 березня 2010). Pour une intégration facilitée de régions limitrophes en qualité de nouveaux cantons suisses. The Federal Assembly — The Swiss Parliament. Процитовано 11 липня 2017. «L'intervention est classée, l'auteur ayant quitté le conseil»

Бібліографія
  • Bernhard Ehrenzeller, Philipp Mastronardi, Rainer J. Schweizer, Klaus A. Vallender (eds.) (2002). Die schweizerische Bundesverfassung, Kommentar (нім.). ISBN 3-905455-70-6.. Cited as Ehrenzeller.
  • Häfelin, Ulrich; Haller, Walter; Keller, Helen (2008). Schweizerisches Bundesstaatsrecht (German) (вид. 7th). Zürich: Schulthess. ISBN 978-3-7255-5472-0. Cited as Häfelin.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.