Водяний різак

Водяний різак або Тілоріз[1][2] (Stratiotes) — монотипний рід багаторічних водяних трав родини жабурникових.

Водяний різак
Ілюстрація водяного різака у книзі Отто Вільгельма Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz» (укр. «Флора Німеччини, Австрії та Швейцарії») 1885, Gera, Germany
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Частухоцвіті (Alismatales)
Родина: Жабурникові (Hydrocharitaceae)
Підродина: Stratiotoideae
Luersson
Рід: Водяний різак (Stratiotes)
L.
Вид:
Водяний різак (S. aloides)
Біноміальна назва
Stratiotes aloides

Систематика
Ілюстрація водяного різака у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 2 (1807)
Водяний різак у природному середовищі
Зарості водяного різака

До роду входить один вид — водяний різак звичайний (Stratiotes aloides).

Морфологічна характеристика

Дводомна рослина, що має укорочене стебло. Листки мечоподібної форми, утворюють великі розетки. Краї листків шипувато-пилчасті. Квітки одностатеві, великі, з трьома білими пелюстками. Чоловічі квітки утворюють невеликі суцвіття, жіночі — поодинокі. Цвіте у червні-липні, плоди дозрівають в липні-серпні. Плід — ягодоподібний. Корінці довгі, тонкі, розміщуються у воді. В них завжди ховається рибна молодь. Нагадує за зовнішнім виглядом алое.

Екологія

Зростає у водоймах, в стоячих і повільно текучих водах: в озерах, старицях, ставках, у вікнах боліт; нерідко утворює значні зарості. До середини літа водяний різак поступово піднімається над поверхнею води і починає цвісти. Другу половину літа він є поверхневою рослиною. Восени рослина поступово опускається під воду, плесо знову стає чистим. У такому зануреному стані водяний різак проводить всю зиму і весну. З потеплінням рослини знову піднімаються на поверхню.

Поширення

Водяний різак поширений в Європі, Передкавказзі і Західному Сибіру. В Україні зустрічається спорадично по всій території.

Охоронні заходи

Входить до Червоних списків рослин Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Львівської і Харківської областей в Україні[3] та до Червоної книги Ростовської області в Росії.[4]

Використання

Листя використовують для годівлі свиней. Іноді використовується як добриво. Медонос. Максимальна нектаропродуктивність квіток на початку липня при 23 °С становила 0,5 мг на квітку.[5]

Примітки
  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 139.
  2. Українська Радянська Енциклопедія
  3. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29.10.2013.
  4. Красная книга Ростовской области. Растения. Красная книга России. OOO «CICON». (рос.)
  5. Медоносные растения (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.