Вольський Станіслав Францевич

Народився 18 липня 1943 р. у м. Славута Хмельницької області в сім’ї педагогів Марії Францівни та Франца Людвиковича[2].

1966-1970 — навчався в Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша. Закінчив відділ художньої обробки металу (червоний диплом). Педагог Мельничук С. Т[2].

1967 — С. Вольському Львівською міською владою Радянського Союзу, було доручено виготовити пам'ятні подарунки для Генерального секретаря КПРС Л. І. Брежнєва, а також іншим керівникам ЦК КПРС: Устинова, Косигіна, Щербицькому і Горбачову[2].

1971-1977 — навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва на вечірньому відділенні (диплом з відзнакою). Педагоги — Мисько Е. П., Соболєв А. В., Галицький Б.І.[6]

1977 — працював в ювелірній майстерні «ДІАМАНТ» художником-ювеліром[6].

1987 — член Спілки художників[6].

1993-1994 — запрошений в США фірмою "BRIDGE ATLANTIC CORPORATION" консультантом по емалі і ювелірних виробів[6].

1990-2002 — працював у Художньому фонді м. Львів[6].

2002 — Обласна премія ім. 3еновія Флінти в області декоративно-прикладного мистецтва, за унікальні ювелірні вироби останніх років[6].

2003 — Державна нагорода, звання "Заслужений художник України"[1].

2003 — викладач на кафедрі художнього металу Львівської національної академії мистецтв[6].

2005 — голова секції прикладного мистецтва Львівського відділення Національної спілки художників України[6].

2006 — доцент кафедри художнього металу ЛНАМ[6].

2010 — Нагороджений Почесним знаком — орденом Михайла Перхіна Меморіального фонду Карла Фаберже[7][8].

Творчі роботи знаходяться в музеях Києва, Москви, Львова, Ватиканa, а також в приватних колекціях США, Ізраїлю, Канади, Австралії, Німеччини, Голландії, України.

• 
  Станіслав Вольський "Кактус IV" (срібло, золото, опал, діаманти, гаряча емаль) 17х7х7 см, 2001. Фотограф Богдана Шкінь
• 
  Станіслав Вольський "Конвалії" (срібло, перли, гаряча емаль, кришталь), 16х6х6 см, 2006. Фотограф Богдана Шкінь
• 
  Станіслав Вольський "Калюжниця" (Нефіт, бурштин, кришталь, срібло, золото), 27х17х15 см, 2000. Фотограф Богдана Шкінь
• 
  Станіслав Вольський "Фіалки" (Нефіт, лазурит, кришталь, срібло, золото), 12х8х8 см, 2002. Фотограф Богдана Шкінь

Судилося автору (Станіславу Вольському) поринути і в «космос» українського сакрального мистецтва. Зокрема, він був вибраний долею коронувати українську чудотворну ікону XVII ст. Церемонія коронування «Теребовельської Богоматері» відбулась з нагоди візиту до України святійшого Папи Івана Павла ІІ.

_{доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало.}[16][12]

Корони на момент реставрації були відсутні на іконі. Тому постало завдання відтворити корони по графічному зображенню. Відтворенням корон зайнявся відомий львівський ювелір та емальєр Станіслав Вольський. Корона була виготовлена з високопробного золота, також, застосовані камені та гарячі емалі.

25 червня 2001 року було короновано ікону Теребовлянської Богородиці для кафедрального собору св. Юра. Літургійний акт коронування здійснив папа Іван Павло ІІ.[16]

• 
  Відтворені Станіславом Вольським корони до Теребовлянської ікони
• 
  Станіслав Вольський монтує корони на Теребовлянській іконі
• 
  Ярослав Мовчан та Станіслав Вольський поруч з реставрованою ними Теребовлянською іконою
• 
  Священнослужителі вкладають Теребовлянську ікону у раму в Архикатедральному соборі св. Юра у Львові

В статті про традиційні форми українського орнаменту в сучасних ювелірних прикрасах України Колтукова Г.В. викладач Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, аспірантка ЛНАМ, зазначає, що Ювелірні прикраси України кінця ХХ – початку ХХІ ст. за орнаментальними особливостями можна розділити на декілька основних стильових напрямків і згадує про творчість Станіслава Вольского у контексті напрямку «Ретроспективний»:

«Ретроспективний» – прикраси, що створені за різноманітними художніми течіями різних часів, крупні елементи декору, вставки коштовного каміння оригінальних форм та насичених кольорів (мал.1). Одним з найяскравіших представників даного напрямку є львівський художник-ювелір Станіслав Вольський, який в своїх роботах не лише майстерно передає всю багатогранність та декоративність рослинної орнаментики, а й є одним з небагатьох українських митців, що досконало володіють технікою художньої емалі. Прикраси, що створює Станіслав Вольський, вражають оригінальністю композиційної форми, пишні рослинно-квіткові композиції змінюються простими стриманими лініями, а поєднання матеріалів із різними тектонічними властивостями свідчить про постійне вдосконалення художника та безперервний творчий пошук.[17]

Сергій Луць, кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка у своєму дослідженні ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ НА ЗЛАМІ ХХ–ХХІ СТ.: ГЕНЕЗИС ПОСТУПУ так пише про Станіслава Вольского:

Творчість відомого львівського художника-ювеліра Станіслава Вольського у сучасному українському ювелірному мистецтві позиціонується як зразок високого класу худож- ньо-технічної майстерності, що демонструє органічне єднання художньо-образної романтики рослинного світу та визрілого арсеналу ювелірних технік, яким уміло користується митець. Ювелірство майстра апелює до синтезу пластичної та колірної експресії, що відображено яскравою індивідуальністю засобів виразності технологічних прийомів, зокрема майже забутої у ХХ ст. давньої техніки гарячої емалі, тим самим сприяючи оновленню та збагаченню художньо-образної мови у створенні цілої низки творів високого фахового рівня. Переосмисливши сутність декоративності зазначеної техніки, художник акцентує увагу на естетиці ювелірних творів не тільки як засобів декору, але й концептуального візуального мистецтва, яким окрім його прямого функціонального призначення можна просто насолоджуватися. Специфіка художньо-емоційної мови тієї чи іншої техніки та якостей матеріалу, що використовує митець (гарячі емалі, різьблення по каменю, широкий діапазон та багатогранність прийомів металопластики) в цілому сформували творчий напрям і визначили індивідуальну виразність майстра, що знайшла місце в загальному спектрі жанру так званого «art jewelery», який набув популярності у ХХ ст.[18]

Так пише доктор мистецтвознавства Р. Шмагало, про об'ємно-просторові композиції Станіслава Вольського з серії "Кактус":

С. Вольський при цьому постає в ролі майстра-універсала, своєрідної «людини-оркестру», який самостійно виконує усі партії ювелірної квіткової симфонії: різьблення по каменю, металопластику, приборкання примхливої емалі, мікроскопічний монтаж деталей твору. Саме у квітковій серії Вольський виступає достойним продовжувачем посталого у ХХ ст. жанру так званого «art jewerly» в унікальній формі, що трактує виріб більше, ніж просто прикрасу, прирівнюючи його до живописного чи скульптурного твору.[9]

Різні партії каміння, металів чи емалі естетично об’єднані нотками насиченого, кокетливо-грайливого колориту єдиної формальної ідеї. Серії квіткових композицій стають полем для унікальних експериментів з емаллю на об’ємній формі (Шмагало, 2015, с. 145).[19]

Вишукана культура гравійованого декору, максимальна міра використаних художньо-технологічних засобів формує авторський почерк: багатослівний, насичений деталями і кольором, але завжди цільний. Пластика при цьому є суто авторською, вона не вписується в жоден з відомих в історії мистецьких стилів. Рукотворні листя і квіти – незмінна складова прикрас Станіслава Вольського. У кожному обєкті, створеному ювеліром, гармонійно пульсує мінлива музика життя.[9]

Лілія Пасічник у свої монографії "Ювелірне мистецтво України ХХ-ХХI cт.", обладинку якої прикрашає зображення брошки "Лілія" авторства Станіслава Вольського, так відгукується про цю роботу:

Брошка "Лілія" безумовно, є надбанням сучасного ювелірного мистецтва України, що належить до світової спадщини ювелірного мистецтва.[20]