Вороблячин

Вороблячин належить до найстарших місцевостей на Розточчі. У давньоруський період тут існувало оборонне місто[1], залишки якого відкрили археологи на вороблячинському урочищу «Замчисько». Вперше про село згадується в 1409 році. В той час мазовецький князь Семовіт IV надав їй Прандоче з Високої в землі черської, цим самим започаткував існування ключа вороблячинських, а пізніше немирівських маєтків. Віддалені культурні традиції свідчать про роль поселення, яку відігравало у минулому, а в певній сфері і нині на шляху, що веде через Розточчя, між Явором і Равою Руською.

Важливе значення в історії села виконувала церква і місцева православна парафія, яка існувала вже на початку XVI століття. У наступному сторіччі, в 1670 році, Францішек Стадницький власник села, видав привілей, у якому підтвердив надання попівства для Яреми Труша, зятя Михайла Поповича і його наступників. З часів Яна Собеського походила також дерев'яна церква, збудована в 1662 році.

Дерев'яну церкву, розташовану в глибині села, у 1980 роках перенесено до заповідника в Києві.

У сучасній панорамі села, яке можна побачити також з польської сторони кордону, відзначається мурована церква Преображення Господа нашого Ісуса Христа, збудована в 1922 році. Запроектував її відомий архітектор Олександр Лушпинський.

Уродженцями села є

• Герой України, захисник Майдану Коцюба Віталій Миколайович (1982-2014).
• Леськів Андрій Ігорович (1970—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Офіційна інформація
• Погода в селі Вороблячин
• Шлях Немирівський → Вороблячин Програма польського розвиткового співробітництва