Воропаєв Геннадій Іванович

Воропаєв Геннадій Іванович
Народився 27 травня 1931(1931-05-27)
Москва, СРСР
Помер 30 липня 2001(2001-07-30) (70 років) або 30 липня 2007(2007-07-30)[1] (76 років)
Санкт-Петербург, Росія
·цереброваскулярні хвороби
Поховання Смоленське православне кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор
Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Знання мов російська
Заклад Театр Комедії імені М. П. Акімова
У шлюбі з Ургант Ніна Миколаївна
Нагороди
IMDb ID 0903545

Геннадій Іванович Воропаєв (нар. 27 травня 1931, Москва, Російська РФСР, СРСР — пом. 30 липня 2001, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, заслужений артист РРФСР (1991)[2].

Біографія

Геннадій Воропаєв народився 27 травня 1931 року в Москві . Під час німецько-радянської війни був евакуйований в Оренбурзьку область — там почав «акторствувати»: виступав у військових скетчах у госпіталях. Після закінчення війни Воропаєв пішов до самодіяльності. У 1950-му році, повернувшись до Москви, вступив до Вищого театрального училища імені М. С. Щепкіна при Малому театрі. Після закінчення училища, в 1955-му році, отримав розподіл до Російського театру Вільнюса, але пропрацював там недовго — рік.

У 1957 році приїхав до Ленінграда і був прийнятий в Ленінградський ТЮГ його засновником Олександром Брянцевим. Там за два роки зіграв безліч ролей — найбільш різнопланових — і в результаті був помічений Миколою Акімовим, якому якраз потрібен був молодий герой для вистави «Розповідь однієї дівчини» (за А. Тверським), і з 1959 року до кінця життя Геннадій Воропаєв служив артистом Ленінградського Театру комедії.

Акімов

1960-і роки подарували низку прекрасних ролей: Кречинський (Олександра Сухово-Кобиліна, «Весілля Кречинського»), Дон Жуан (Байрона, «Дон Жуан»), ролі в п'єсах Євгена Шварца — Ланселот у «Драконі», Вчений у другій редакції «Тіні»…

«Ви будете грати і це, і те», — сказав Микола Акімов . І виконав обіцянку. Шут у «Дванадцятій ночі», Родольфо в «Циліндрі» — найкращі характерні ролі актора залишаться в пам'яті поколінь глядачів Петербурга.

Після Акімова

Вадим Голіков, призначений головним режисером Театру Комедії після смерті Миколи Акімова, зайняв Геннадія Воропаєва в своїх спектаклях «Товариші по службі» за Е. Брагінским та Е. Рязановим (Новосельцев) і «Романтики» за Е. Ростаном (Страфорель). Обидві ці ролі принесли акторові успіх; спектаклі йшли довго і успішно. Саме в період керівництва Вадима Голікова Петро Фоменко, — тоді черговий режисер «Комедії», — запропонував акторові роль Гусятникова в спектаклі «Цей милий старий дім» за п'єсою О. Арбузова. Роль Гусятникова — неймовірно, зворушлива, з такою чистотою і щирістю зіграна актором, стала його новим відкриттям. «Цей милий старий дім» виявився програмним спектаклем для Театру Комедії на довгі роки. Його зіграли 500 разів, їм відкривали і закривали сезони в Ленінграді, успішно грали на гастролях...

Далі — вже в період керівництва Петра Фоменка (1977—1981) були нові досягнення Геннадія Воропаєва в спектаклях Театру Комедії того часу: «Ліс» (роль Несчастливцева), «Характери» (роль Худякова), і пізніше — в спектаклях «Все про Єву», «Філумена Мартурано», «Скажені гроші», «Пристрасті за Мольєром».

Останні роки

В останні роки активно продовжував творчу діяльність, грав невеликі, але яскраві ролі в театрі. Остання прем'єра відбулася навесні 2001 року в театрі «Особняк», у виставі Володимира Міхельсона «Зелені щоки квітня».

Помер 30 липня 2001 року Санкт-Петербурзі на 71-му році життя. Похований на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

Взаємини з кіно

Популярність принесла робота у «Вертикалі» з Володимиром Висоцьким. Воропаєв виконав одну з центральних ролей — альпініста-зрадника, який приховав від друзів радіограму, через що вся експедиція опинилася під загрозою смерті.

Знімався в кіно нечасто. Але, незважаючи на велику завантаженість в театрі, актор зміг створити яскраві образи у фільмах: «Олеся» з Людмилою Чурсіною, «Експеримент лікаря Абста», «Особлива думка».

Одна з останніх кіноробіт — роль батька Доллі в американській версії "Анни Кареніної".

Особисте життя

Перша дружина: Тетяна Іонас (однокурсниця)

друга дружина: Алла Осипенко (нар.. 16 червня 1932), артистка балету, народна артистка РРФСР (1960).

  • син Іван Геннадійович Воропаєв (1962–1997) — трагічно загинув.
  • Позашлюбна дочка Катерина від Світлани Карпінської.

Нагороди та визнання
  • Заслужений артист РРФСР (1991).

Фільмографія

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 27 апреля 1991 г. «О присвоении почетных званий РСФСР творческим работникам»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.