Вугледар
Вугледа́р — місто у Волноваському районі Донецької області.
Вугледар | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Волноваський район | ||||||||
Громада | Вугледарська міська громада | ||||||||
Засноване | 1964 | ||||||||
Статус міста | з 1989 року | ||||||||
Населення | ▼ 15188 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Агломерація | Донецько-Макіївська агломерація | ||||||||
Площа | 5,3 км² | ||||||||
Густота населення | 2865,7 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 85670-85671 | ||||||||
Телефонний код | +380-6273 | ||||||||
Координати | 47°46′45″ пн. ш. 37°14′54″ сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 187 м | ||||||||
Водойма | р. Кашлагач | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Волноваха | ||||||||
До станції | 35 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 45,4 км | ||||||||
- залізницею | 81 км | ||||||||
- автошляхами | 60 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 572 км | ||||||||
- залізницею | 917 км | ||||||||
- автошляхами | 746 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 16 | ||||||||
Вебсторінка | Вугледарська міськрада | ||||||||
Міський голова | (керівник військово-цивільної адміністрації) Сілич Андрій Юрійович | ||||||||
Вугледар у Вікісховищі
|
Загальні відомості
Місто Вугледар було засновано у 1964 році, розташоване в південно-західній частині Донецької області на відстані 57 кілометрів від обласного центру. Межує з сільськогосподарськими Мар'їнським та Волноваським районами.
Загальна площа міста — 532 га. Населення 17500 осіб. З них працездатного — 13,1 тис. осіб.
Народжуваність — 7,9 на 1000 осіб, смертність — 10,2, природний спад — −2,3, сальдо міграції негативне (-17,8 на 1000 осіб).
Історична довідка
Місто своїм народженням зобов'язане початку опанування Південнодонбаського вугільного регіону. У 1963 році інститутом «Донгіпрошахт» було виконано генеральний план об'єднаного масиву шахт Південного Донбасу і проєктне завдання житлово-побутового будівництва шахти «Південнодонбаська» № 1. 18 лютого 1964 року 12 робітників тресту «Донецькшахтобуд» було висаджено на посту № 90 Донецької залізниці. Освоювання регіону почалося з будівництва залізничної станції та 8 житлових будинків для залізничників.
У 1964 році першими на будівництво комплексу нової шахти прибув колектив будуправління № 15. Загалом на будівництві шахти працювало багато організацій, у тому числі «Спецбуд», БУ-2, 4-та проходка. У 1964 ж році у фундамент першого житлової будівлі було закладено перший камінь. Водночас зводились ще три будинки та три гуртожитки. Перший дім було заселено у 1966 році й селищу було надане ім'я «Південний Донецьк». В 1974 році почалися роботи на «Південнодонбаській» № 3.
Хронологія подій:
Народилася перша дитина селища.
- 1968. Відкрито літній кінотеатр.
На прохання мешканців селище було перейменовано на Вугледар.
- 1969. Утворена селищна рада.
- 1974. Почалося будівництво лікарні.
- 1975. Відкрився перший пам'ятник: Стела 13 десантників.
З 1964 року перша шахта і селище Південний Донецьк були підпорядковані Мар'їнському району, а з 1973 уже як селище Вугледар перепорядковане Петровському району м. Донецька. 02.10.1989 Вугледару було змінено статус і уже як селище міського типу було віднесено до категорії міст районного підпорядкування. 6 грудня 1991 року місто Вугледар набуло статусу міста обласного підпорядкування.
4 вересня 2014 р. під час виконання бойового завдання в районі м. Вугледар загинув старший солдат 13-ї ОАЕМБр Сергій Гуц.
Населення
Населення міста станом на 1.06.2011 року становить 15549 осіб. За даними перепису населення 2001 року — 17,4 тис. осіб; 2004 рік — 16,6 тис. осіб.
За даними перепису 2001 року населення міста становило 17518 осіб, із них 28,18 % зазначили рідною мову українську, 70,80 % — російську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — вірменську, молдовську та гагаузьку, 0,01 % — болгарську мову[2].
Національний склад населення за переписом 2001 року[3]
чисельність | частка, % | |
українці | 11 060 | 63,1 |
росіяни | 5 790 | 33,1 |
білоруси | 168 | 1,0 |
Природні ресурси. Екологічна ситуація
Місто Вугледар засновано як центр майбутнього великого району видобутку кам'яного вугілля, розвідані запаси якого становлять 1395 млн тонн.
Основні природні ресурси:
- висококонцентровані запаси коксового вугілля марки ГЖ, ГЖО, Ж з низьким вмістом сірки — 5,5 млрд тонн;
- родовище вугільного метану — 3467 млн м3 газу.
Ілові відходи комбінату комунальних підприємств використовуються для удобрення земель с/г «Червоний Жовтень». Шлакові відходи вугільних котельних, очисних споруд — для ремонту доріг, а також для їх посипання під час ожеледиці. З метою зниження відходоутворення підприємствами міста виконуються заходи щодо закладки породи у вироблений простір.
Економіка
Вугледар — шахтарське місто з моноструктурою господарського комплексу, основа якого — вугільна промисловість.
Основні промислові підприємства:
- ДВАТ шахта «Південнодонбаська» №1 імені Героїв 9-ї стрілецької дивізії виробничою потужністю 1200 тис. тонн вугілля у рік. Введена в експлуатацію у 1973 році. Шахта — первісток родовища Південнодонбаське. Промислові запаси вугілля на 01.01.02 — 58,67 млн тонн. Шахта — надкатегорійна за газом, небезпечна за вибухами пилу.
- ДВАТ шахта «Південнодонбаська» № 3 виробничою потужністю 1200 тис. тонн вугілля у рік (перша черга). Введена в експлуатацію у 1985 році. Розташована на південно-західній межі Донецького басейну. Вона пов'язана залізничною гілкою довжиною 23 км зі станцією «Південнодонбаська» на залізничній магістралі «Донецьк—Маріуполь» і автомобільною дорогою Мар'їнка—Павлівка. Розміри шахтного поля 8,5 км за протягом та 5,5 км за падінням. Загальна площа шахти 47 км². Промислові запаси за станом на 01.07.02 — 150026 тис. тонн. Шахта — надкатегорійна за газом та пилом.
Обидві шахти віднесено до числа перспективних молодих шахт. Працюють стабільно, нарощуючи видобуток вугілля.
Ринок праці:
- рівень зареєстрованого безробіття становить 7,3 %.
- 2/3 працездатного населення працює на вугільних підприємствах міста.
Відповідно до Закону України «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області», місто віднесено до території пріоритетного розвитку.
У місті інфраструктура, яка забезпечує мінімальні потреби мешканців міста.
Транспорті зв'язки: автомобільне сполучення з м. Донецьк, Мар'їнка, Волноваха.
Освіта
У місті функціонують три середні загальноосвітні школи I—III ступенів (у тому числі денна та очна-заочна форми навчання). Загалом у середніх навчальних закладах навчається близько 3000 учнів. Школи мають мережу профільних класів, класів з поглибленням вивчанням окремих предметів, класів з державною мовою навчання, міжшкільних факультетів. В цілому, державною мовою навчається 19,0 % учнів шкіл та 34,6 % дітей дошкільного віку. Здійснюється робота з обдарованими дітьми, створено міський банк даних.
Мережа дошкільних дитячих закладів у місті представлена двома дошкільними дитячими закладами, де у 18 групах нараховується 408 дітей. Розвивається мережа груп соціального призначення для дітей з недоліками фізичного і психічного розвитку, профільних груп.
Позашкільний заклад — дитячо-юнацька спортивна школа, де у 30 групах займаються близько 600 дітей за такими видами спорту, як футбол, баскетбол, греко-римська боротьба, важка атлетика, шахи.
З вищих навчальних закладів у місті з 1996 року працює академічний коледж Донецької державної Академії управління. Навчання ведеться за спеціальностями «Менеджмент» та «Фінанси». Форми навчання — очна та заочна. Освітньо-кваліфікаційний рівень — бакалавр.
У місті Вугледар Донецької області на обліку перебуває 2 пам'ятки історії та монументального мистецтва.
Культура
Восени 2018 року та восени 2019 року у Вугледарі провели мандрівний культурно-просвітницький фестиваль «З країни в Україну». Його мета — відроджувати у Донецькій та Луганській областях забуту українську культуру. А також сформувати локальну громаду, яка продовжить роботу після від'їзду організаторів. Фестиваль ставить за мету популяризувати сучасне українське мистецтво, музику, фотографію, винаходи, і водночас не забуваючи про традиційні ремесла, показує весь спектр унікальності України. У Вугледарі вдалось зібрати більше сотні волонтерів.[4]
Пам'ятки історії
№ пп | Охорон. номер | Найменування пам'ятки | Місцезнаходження пам'ятки | Рік встановлення | Автор | Рішення |
---|---|---|---|---|---|---|
1. | 2840 | Могила Кушніра С.І, воїна-афганця, рядового. | Вугледарська м/р, м. Вугледар, міський цвинтар. | 1986 р. | - | 14.07.1993 р. № 419 |
2. | 2059 | Пам'ятник на місці загибелі 13-х партизанів-десантників. | Вугледарська м/р, м. Вугледар, траса «Донецьк-Вугледар», в'їзд до північної частини міста. | 1975 р. | - | 10.11.1984 р. № 663р |
Постаті
- Біленко Руслан Анатолійович (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Лисенко Анастасія Сергіївна — українська важкоатлетка, майстер спорту України.
- Ляшко Денис Петрович (* 1980) — український футболіст
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
- Симфонія Донбасу. Як змінюється шахтарський Вугледар і що дає розраду його жителям. Свои.City (рос.). Процитовано 4 лютого 2020.
Джерела
- Інформаційний портал Донеччини
- Пам'ятки Донецької області
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.