Вулиця Академіка Рудницького

• 1913—1943 роки — вулиця Гроховська, що прямувала до сучасної вулиці Нагірних;
• 1943—1944 роки — вулиця була поділена на дві ділянки, що мали різні назви. Ділянка між сучасною вулицею Євгена Коновальця та перехрестям з вулицею Івана Труша — Ленауґассе, названа так на честь австрійського поета-романтика Ніколауса Ленау та ділянка від перехрестя з вулицею Івана Труша до сучасної вулиці Нагірних — Зюдрінґ ІІІ.
• Липень — грудень 1944 року — знов вулиця Гроховська;
• Грудень 1944 — 1993 року — вулиця Партизанська. У цей період до вулиці приєднана ділянка між сучасними вулицями Нагірних та Милою;
• Від 1993 року й понині — вулиця Академіка Рудницького, на честь Степана Рудницького, українського географа, картографа та етнографа, академіка ВУАН[4][5].

Колись вулиця примикала до гіпсових кар'єрів та фабрики, що належали родині Франців. Про це свідчить близькість до Піскових озер, де у XIX столітті розташовувався маєток власників мануфактури, до якого вели хідники та дорога вимощені бруківкою «Ferum», барокові брами та портали і волошки, що були символом цієї дільниці, яку ще тривалий час називали Францівкою. На початку XX століття на місці кар'єру облаштували Піскові озера та спортивний парк, названий у 1920 році — Гданським[6].

Волошки, як символ колишньої дільниці Франців, зображені на поштовій скриньці будинку на вул. Академіка Рудницького, 15

Найбільшого піку розвитку вулиця зазнала у 1950—1960-х роках, коли у кінці вулиці, під спуском з сучасної вулиці Княгині Ольги, звели два чотириповерхових будинки у стилі сталінського ампіру, а згодом, неподалік них, неофункціональний будинок, із цегляними вставками, а також лаконічну п'ятиповерхівку під № 70, обабіч залізниці на Чернівці. Спускаючись далі, можна побачити портал у залізничному шкарпі.

Деякі будинки зводились для професури Львівського лісотехнічного інституту (нині — Національний лісотехнічний університет України), митців та визначних діячів м. Львова. Переважна більшість історичних будинків, внесених до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення, розташована між перехрестями з вулицями Євгена Коновальця та Івана Труша. Також тут зростає декілька рідкісних порід дерев, які перебувають на обліку Національного лісотехнічного університету України.

У будівлі з колонами, яку важко не помітити, колись містився дитячий садочок, потім консульство Чеської республіки.

У 1990-х роках вулицю відвідав перший президент України Леонід Кравчук, що прямував тоді до відомого науковця Ігоря Юхновського, який мешкає неподалік у власному будинку. Старожили пригадують, як фарбували траву у зелений колір. Також на сусідній вулиці Гординських, неподалік буд. № 4, мав помешкання дисидент В'ячеслав Чорновіл. Ще на початку 1990-х роках на місці того будинку були залишки будівель фабрики гіпсу родини Франців та їхнього маєтку.

Нині на вулиці працюють ресторація «Андерсен», манікюрний салон «Mary Nails & Beauty», імідж-студія «Лілу» та продуктова крамниця. Для наймолодших мешканців вулиці працює дитячий садок повного дня «Маленьке королівство», а 2012 року між будинками № 29 та № 33 облаштовано дитячий майданчик, який називають «Корабликом».

Вулиця потребує негайного облаштування хідників та лікування дерев. Їх періодично обрізають, але це не дуже допомагає. Насадження ясенів висіюються на навколишніх ділянках і руйнують фундаменти будинків.

В архітектурному ансамблі вулиці Рудницького присутні польський конструктивізм 1930-х років, необароко, неокласицизм, радянська забудова, сучасна забудова 2000-х років[3]. Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[2]:

№ 1 — триповерховий житловий будинок на розі вулиць Євгена Коновальця та Академіка Рудницького. На першому поверсі будинку міститься магазин «Продуктовий кошик», другий та третій поверхи виконують житлову функцію.

№ 5 — вілла. На початку XX століття тут мешкав доктор Казимир Петиняк-Санецький, професор Академії міжнародної торгівлі[7]. Нині тут працює манікюрний салон «Mary Nails & Beauty». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2791-м[2].

№ 6 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2792-м[2].

№ 7а — в будинку міститься приватний заклад дошкільної освіти «Ми любимо дітей» (англ. «We love kids»; раніше — «Маленьке королівство»)[8].

№ 11а — вілла збудована у 1911 році за проєктом Міхала Ковальчука[9].

№ 11б — чотириповерховий житловий будинок з мансардою та вбудованим підземним паркінгом, споруджений упродовж 2012—2014 років поблизу парку Піскові Озера. Зданий в експлуатацію 2014 року.

№ 12 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2172-м[2].

Кам'яний неоренесансний портал до вілли на вулиці Академіка Рудницького, 15

№ 15 — вілла. Нині тут міститься імідж-студія «Лілу». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2173-м[2].

№ 19/21 — шестиповерховий двосекційний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями, зведений у 2000—2001 роках корпорацією «Карпатбуд»[10]. У 2002—2013 роках в одній з двоярусних квартир цього будинку мешкав чинний міський голова Львова Андрій Садовий[11].

№ 23 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2793-м[2].

№ 23а — двоповерховий шестисекційний будинок котеджного типу, зведений у 2000—2001 роках корпорацією «Карпатбуд»[10]. На розі земельної ділянки, на якій збудований будинок, що від вулиці Рудницького встановлена фігура Богородиці.

№ 25 — вілла з колонами, споруджена у 1950-х роках у стилі сталінського ампіру. У радянські часи в будинку містився дитячий садочок, а за часів незалежності — перебувало консульство Чеської республіки. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2174-м[2].

№ 28 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2175-м[2].

Між будинками № 29 та № 33 за участі чинного міського голови Львова Андрія Садового у 2012 році був відкритий дитячий майданчик, який називають «Кораблик», через дерев'яну дитячу гірку, зроблену у формі корабля[12].

№ 33 — житловий будинок, збудований 1928 року за проєктом Норберта Ґлятштайна у стилі польського функціоналізму[13].

№ 39 — чотириповерховий житловий будинок, збудований у першій половині 1950-х років. Від радянських часів працює магазин «Продукти», в часи незалежності тут з'явилося кафе «Андерсен»[3], а від 2017 року — реставрація «Андерсен»[14].

№ 54 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2794-м[2].

№ 76 — двоповерховий житловий будинок.

• 
  Необарокова вілла
  (вул. Рудницького, 12)
• 
  Вілла
  (вул. Рудницького, 15)
• 
  Вілла 1929 року
  (вул. Рудницького, 30)
• 
  Перспектива вулиці
  (будинки вул. Рудницького, 32, 34, 36)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Рудницького, 39)
• 
  Неокласична вілла
  (вул. Рудницького, 30)
• 
  Житлові будинки
  (вул. Рудницького, 68, 70)

• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — ISBN 966-7292-78-9.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 310—311. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 88—100. — ISBN 978-966-7022-79-2.

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Академіка Рудницького. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 грудня 2021.