Вулиця Академіка Рудницького

Вулиця Академіка Степана Рудницького — вулиця у Франківському районі Львова, в місцевості Новий Світ (На Байках). Прямує від вулиці Коновальця до вулиці Милої, утворюючи перехрестя з вулицею Івана Труша. Прилучаються вулиці Генерала Чупринки, Михайла Гайворонського, Василя та Євгена Нагірних.

Вулиця Академіка Рудницького
Львів
Будівля у стилі сталінського ампіру (вул. Академіка Рудницького, 25)
Будівля у стилі сталінського ампіру (вул. Академіка Рудницького, 25)
Місцевість Новий Світ (На Байках)
Район Франківський
Назва на честь Степана Рудницького
Колишні назви
Гроховська, Ленауґассе (част.), Зюдрінґ ІІІ (част.), Гроховська, Партизанська
польського періоду (польською) Grochowska
радянського періоду (українською) Гроховська, Партизанська
радянського періоду (російською) Гроховская, Партизанская
Загальні відомості
Протяжність 1040 м
Координати початку 49°49′27″ пн. ш. 23°59′37″ сх. д.
Координати кінця 49°49′10″ пн. ш. 24°00′12″ сх. д.
Поштові індекси 79057[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі  1 — № 93
Архітектурні пам'ятки  5, 6, 12, 15, 23, 25, 28, 54[2]
Навчальні заклади приватний дитячий садок повного дня «Маленьке королівство»
Поштові відділення ВПЗ № 57 (вул. Коновальця, 97)[1]
Забудова польський конструктивізм 1930-х років, необароко, неокласицизм, радянська забудова, сучасна забудова 2000-х років[3]
Комерція ресторація «Андерсен», манікюрний салон «Mary Nails & Beauty», імідж-студія «Лілу»
Парки Піскові Озера
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Назва

  • 19131943 роки — вулиця Гроховська, що прямувала до сучасної вулиці Нагірних;
  • 19431944 роки — вулиця була поділена на дві ділянки, що мали різні назви. Ділянка між сучасною вулицею Євгена Коновальця та перехрестям з вулицею Івана Труша Ленауґассе, названа так на честь австрійського поета-романтика Ніколауса Ленау та ділянка від перехрестя з вулицею Івана Труша до сучасної вулиці Нагірних Зюдрінґ ІІІ.
  • Липень — грудень 1944 року — знов вулиця Гроховська;
  • Грудень 1944 1993 року — вулиця Партизанська. У цей період до вулиці приєднана ділянка між сучасними вулицями Нагірних та Милою;
  • Від 1993 року й понині — вулиця Академіка Рудницького, на честь Степана Рудницького, українського географа, картографа та етнографа, академіка ВУАН[4][5].

Історія

Колись вулиця примикала до гіпсових кар'єрів та фабрики, що належали родині Франців. Про це свідчить близькість до Піскових озер, де у XIX столітті розташовувався маєток власників мануфактури, до якого вели хідники та дорога вимощені бруківкою «Ferum», барокові брами та портали і волошки, що були символом цієї дільниці, яку ще тривалий час називали Францівкою. На початку XX століття на місці кар'єру облаштували Піскові озера та спортивний парк, названий у 1920 році — Гданським[6].

Волошки, як символ колишньої дільниці Франців, зображені на поштовій скриньці будинку на вул. Академіка Рудницького, 15

Найбільшого піку розвитку вулиця зазнала у 1950—1960-х роках, коли у кінці вулиці, під спуском з сучасної вулиці Княгині Ольги, звели два чотириповерхових будинки у стилі сталінського ампіру, а згодом, неподалік них, неофункціональний будинок, із цегляними вставками, а також лаконічну п'ятиповерхівку під № 70, обабіч залізниці на Чернівці. Спускаючись далі, можна побачити портал у залізничному шкарпі.

Деякі будинки зводились для професури Львівського лісотехнічного інституту (нині Національний лісотехнічний університет України), митців та визначних діячів м. Львова. Переважна більшість історичних будинків, внесених до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення, розташована між перехрестями з вулицями Євгена Коновальця та Івана Труша. Також тут зростає декілька рідкісних порід дерев, які перебувають на обліку Національного лісотехнічного університету України.

У будівлі з колонами, яку важко не помітити, колись містився дитячий садочок, потім консульство Чеської республіки.

У 1990-х роках вулицю відвідав перший президент України Леонід Кравчук, що прямував тоді до відомого науковця Ігоря Юхновського, який мешкає неподалік у власному будинку. Старожили пригадують, як фарбували траву у зелений колір. Також на сусідній вулиці Гординських, неподалік буд. № 4, мав помешкання дисидент В'ячеслав Чорновіл. Ще на початку 1990-х роках на місці того будинку були залишки будівель фабрики гіпсу родини Франців та їхнього маєтку.

Нині на вулиці працюють ресторація «Андерсен», манікюрний салон «Mary Nails & Beauty», імідж-студія «Лілу» та продуктова крамниця. Для наймолодших мешканців вулиці працює дитячий садок повного дня «Маленьке королівство», а 2012 року між будинками № 29 та № 33 облаштовано дитячий майданчик, який називають «Корабликом».

Вулиця потребує негайного облаштування хідників та лікування дерев. Їх періодично обрізають, але це не дуже допомагає. Насадження ясенів висіюються на навколишніх ділянках і руйнують фундаменти будинків.

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Рудницького присутні польський конструктивізм 1930-х років, необароко, неокласицизм, радянська забудова, сучасна забудова 2000-х років[3]. Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[2]:

 1 — триповерховий житловий будинок на розі вулиць Євгена Коновальця та Академіка Рудницького. На першому поверсі будинку міститься магазин «Продуктовий кошик», другий та третій поверхи виконують житлову функцію.

 5 — вілла. На початку XX століття тут мешкав доктор Казимир Петиняк-Санецький, професор Академії міжнародної торгівлі[7]. Нині тут працює манікюрний салон «Mary Nails & Beauty». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2791-м[2].

 6 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2792-м[2].

  — в будинку міститься приватний заклад дошкільної освіти «Ми любимо дітей» (англ. «We love kids»; раніше — «Маленьке королівство»)[8].

 11а — вілла збудована у 1911 році за проєктом Міхала Ковальчука[9].

 11б — чотириповерховий житловий будинок з мансардою та вбудованим підземним паркінгом, споруджений упродовж 2012—2014 років поблизу парку Піскові Озера. Зданий в експлуатацію 2014 року.

 12 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2172-м[2].

Кам'яний неоренесансний портал до вілли на вулиці Академіка Рудницького, 15

 15 — вілла. Нині тут міститься імідж-студія «Лілу». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2173-м[2].

 19/21 — шестиповерховий двосекційний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями, зведений у 2000—2001 роках корпорацією «Карпатбуд»[10]. У 2002—2013 роках в одній з двоярусних квартир цього будинку мешкав чинний міський голова Львова Андрій Садовий[11].

 23 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2793-м[2].

 23а — двоповерховий шестисекційний будинок котеджного типу, зведений у 2000—2001 роках корпорацією «Карпатбуд»[10]. На розі земельної ділянки, на якій збудований будинок, що від вулиці Рудницького встановлена фігура Богородиці.

 25 — вілла з колонами, споруджена у 1950-х роках у стилі сталінського ампіру. У радянські часи в будинку містився дитячий садочок, а за часів незалежності — перебувало консульство Чеської республіки. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2174-м[2].

 28 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2175-м[2].

Між будинками  29 та  33 за участі чинного міського голови Львова Андрія Садового у 2012 році був відкритий дитячий майданчик, який називають «Кораблик», через дерев'яну дитячу гірку, зроблену у формі корабля[12].

 33 — житловий будинок, збудований 1928 року за проєктом Норберта Ґлятштайна у стилі польського функціоналізму[13].

 39 — чотириповерховий житловий будинок, збудований у першій половині 1950-х років. Від радянських часів працює магазин «Продукти», в часи незалежності тут з'явилося кафе «Андерсен»[3], а від 2017 року — реставрація «Андерсен»[14].

 54 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2794-м[2].

 76 — двоповерховий житловий будинок.

Примітки

  1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—57. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 8 грудня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 19 грудня 2020.
  3. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 311.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 53.
  5. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 6.
  6. Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 93.
  7. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — S. 239. (пол.)
  8. Мережа приватних садків «We love kids» (локація на Рудницького). lviv.dityvmisti.ua. Діти в місті Львові. Процитовано 10 грудня 2021.
  9. Христина Базюк (20 січня 2017). Вілли, що їх збудував Ковальчук. photo-lviv.in.ua. Фотографії Старого Львова. Процитовано 19 грудня 2020.
  10. Офіційний сайт будівельної корпорації «Карпатбуд». karpatbud.com.ua. Процитовано 9 грудня 2021.
  11. Катерина Поліщук (2 серпня 2013). Садовий будиночок: Мер Львова показав свій дім за 4 млн. грн. в елітному районі міста. varta.com.ua. Справжня Варта. Процитовано 19 грудня 2020.
  12. Дитячий майданчик, вул. Рудницького, 29—33. city-service.lviv.ua. Центр міського сервісу. 13 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
  13. Норберт Ґлятштайн. modernism.lviv-online.com. Львів. Архітектура модернізму. Процитовано 9 грудня 2021.
  14. Офіційна сторінка ресторації «Андерсен». andersen.restaurant. Процитовано 19 грудня 2020.

Джерела

  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — ISBN 966-7292-78-9.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 310—311. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 88—100. — ISBN 978-966-7022-79-2.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.