Вулиця Герцена (Львів)

Ву́лиця Герцена — вулиця в Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулицю Франка з проспектом Шевченка та вулицею Князя Романа.

Вулиця Герцена
Львів
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Колишні назви
Лозіньского, Тюльпенштрассе, Лозинського
польського періоду (польською) Łozińskiego
радянського періоду (українською) Лозинського, Герцена
радянського періоду (російською) Лозинского, Герцена
Загальні відомості
Протяжність 173 м
Координати початку 49°50′08″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д.
Координати кінця 49°50′02″ пн. ш. 24°02′02″ сх. д.
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 2—9
Архітектурні пам'ятки № 5, 6, 9[2]
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова історизм, конструктивізм[3], модерн, еклектика[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Герцена у Вікісховищі

Прилучається вулиця Стецька.

Історія

Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Парцеляція та розпродаж колишніх земель пана Крижанівського (за записами Львівського магістрату 1875 року він був власником цих земель, до складу яких входила і територія нинішньої вулиця Герцена) була завершена у 1910 році. Вулиця сформувалася на рівній території з чітко промальованою регуляційною лінією[4]. У 1913 році вулиця була названа на честь польського історика, публіциста та письменника Владислава Лозинського. Тоді то була просто вузька стежка для піших прогулянок, що сполучала вулиці Академічну, Баторія та Кохановського між собою.

На початку німецької окупації Львова, у вересні 1941 року була перейменована на Тюльпенштрассе, а у липні 1944 року їй була повернена довоєнна назва. У грудні 1944 року вулиця отримала свою сучасну назву — вулиця Герцена, на честь російського письменника, публіциста, революціонера-демократа Олександра Герцена[5][6].

Забудова

Вулиця Герцена забудована переважно чиншовими кам'яницями у стилі еклектики та модерну[4], а також присутні історизм, конструктивізм[3]. Більшість будинків внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

Колишній польський академічний дім «Лозинець»
Номерна табличка з буд. № 10 по вулиці Владислава Лозінського

№ 4 — за Польщі у цьому будинку містилося ательє дамських капелюшків пані Чапліцької[7].

№ 5 — п'ятиповерховий житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2078-м[2].

№ 6 — чотириповерхова чиншова кам'яниця споруджена 1911 року за проєктом львівського архітектора Івана Багенського[8] за участі будівничого Войцеха Дембінського[9][10] для Ф. Костюка[8] у стилі пізнього модерну з використанням форм готики. В будинку зберігся вітраж сходової шахти «Карпатський пейзаж» початку XX століття[11]. У 1910-х роках цю адресу мала приватна музична школа Л. Святковської та Ф. Щепановської[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 732-м[2].

№ 7 — колишній польський академічний дім «Лозинець», який знаходився на розі сучасних вулиць Герцена та Стецька, споруджений у 1906 році за проєктом архітектора Альфреда Захаревича у закопанському стилі. У цьому будинку польське студентство розпочало свою мобілізацію для оборони Львова — звідси, 31 жовтня 1918 року, вийшов перший підрозділ оборонців Львова під командуванням підхорунжия Анджея Баттаглії, студента університету, який загинув при обороні Львова. Про ці події сповіщала пропам'ятна таблиця з текстом: «AKADEMICY — OBROŃCY LWOWA. 1918–1928». До наших часів не збереглася[13]. У міжвоєнний період одне з приміщень польського Академічного дому «Лозинець» було головним осідком Академічної читальні — першого польського студентського наукового товариства, заснованого 1867 року у Львові[14]. Нині в будинку міститься гуртожиток № 1 Львівського національного університету імені Івана Франка[15].

№ 9 — житлова кам'яниця. Внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1586-м[2].

№ 10 — будинок було розбомблено під час другої світової війни. На його місці у 2008—2012 роках був споруджений готельний комплекс «Нобіліс», який займає місце буд. № 7 по вул. Фредра та розташованого за ним, на паралельній вулиці, буд. № 10 по вул. Герцена[16].

Примітки
  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 18 липня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 26 лютого 2021.
  3. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 124.
  4. Звід, с. 548.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 15.
  6. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 34.
  7. Ілько Лемко (21 листопада 2008). Герцена вул. Житловий будинок (№ 4). pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 21 липня 2021.
  8. Звід, с. 549.
  9. Ю. О. Бірюльов. Дембінський Войцех. esu.com.ua. ЕСУ. Процитовано 19 липня 2021.
  10. Герцена вул. Житловий будинок (№ 6). pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 19 липня 2021.
  11. Звід, с. 550.
  12. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 397. (пол.)
  13. Lwów — Tablice pamiątkowe. cracovia-leopolis.pl (пол.). Cracovia Leopolis. Процитовано 19 липня 2021.
  14. Буковська-Марчак Е. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Академічна читальня. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 26 лютого 2021.
  15. Гуртожиток № 1. lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. Процитовано 26 лютого 2021.
  16. Готельний комплекс «Нобіліс» в межах вул. Фредра, 7 — Герцена, 10 у м. Львові. shulhagroup.com. Процитовано 19 липня 2021.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.