Вулиця Мартовича (Львів)

Ву́лиця Марто́вича — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Григоровича та Поповича з вулицями Каліча Гора та Стефаника.

Вулиця Мартовича
Львів
вул. Мартовича
вул. Мартовича
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Леся Мартовича
Колишні назви
Фрідріхів, Ґірардіґассе, Фрідріхів, Газетна, Фрідріхів
польського періоду (польською) Frydrychów
радянського періоду (українською) Фрідріхів, Газетна, Фрідріхів
радянського періоду (російською) Фридрихов, Газетная, Фридрихов
Загальні відомості
Протяжність 133 м
Координати початку 49°50′07″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д.
Координати кінця 49°50′08″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д.
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10[2]
Заклади культури меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, віденська сецесія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Мартовича у Вікісховищі

Історія

Від 1898 року вулиця мала назву Фрідріхів, на честь львівських фабрикантів, яким належала ділянка на цій вулиці. Під час німецької окупації, від 1943 року — вулиця Ґірардіґассе. У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву, від жовтня 1945 року — вулиця Газетна, оскільки під № 2 розташовувався обласний відділ «Союздруку», у грудні того ж року, вулиці знов повернено передвоєнну назву. І вже 1946 року вулиця отримала сучасну назву Мартовича, на честь відомого українського письменника та громадського діяча Леся Мартовича.

Забудова

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та віденська сецесія. Більшість будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова:

№ 2 — від часів Польщі в будинку на першому поверсі міститься поштове відділення № 5[3], яке зберегло своє місце розташування до наших днів — на розі з сучасною вулицею Поповича[1]. За радянських часів в іншій частині будинку «оселився» Ленінський райвідділ міліції та опорний пункт правопорядку Ленінського району Львова. У роки незалежності Ленінський райвідділ міліції став Галицьким райвідділом. Під час подій Революції Гідності 19 лютого 2014 року біля райвідділку було спалено декілька міліційних авто, а сам відділок розгромлено[4]. Після реформи міліції у 2015 році — Галицький районний відділ поліції ГУНП у Львівській області. Від 2 лютого 2021 року, Галицький районний відділ поліції обслуговуватиме громадян за новою адресою. Відтепер Галицький відділ поліції знаходиться у приміщенні Личаківського відділу поліції на вулиці Романчука, 18[5]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 634-м[2].

№ 3 — кам'яниця, збудована наприкінці XIX століття і належала власнику фабрики мила і свічок Едварду Фрідріху. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 165-м[2].

№ 4 — кам'яниця, збудована у 1907—1909 роках і належала Маврицію Мунду, який разом з братом були відомими постачальниками керамічної плитки для оздоблення львівських будинків. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 635-м[2]. За Польщі в будинку діяла клініка доктора Алексієвича.

№ 5 — житловий будинок споруджений у 1905—1906 роках за проєктом архітектора Генрика Сальвера для Товариства вчителів народних шкіл міста Львова[6]. У 1912—1914 роках тут працювала перша у Львові кіностудія «Кінофільм». Ця кіностудія зняла у Львові декілька короткометражних фільмів, які демонстрували у львівських кінотеатрах. Так, у червні 1913 року у львівських кінотеатрах було показано фільм «Ювілейні урочистості 15 Полку Піхоти у Львові». Згодом у цій кам'яниці за Польщі містився торговий дім «Балтик». На фасаді будинку встановлено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що у цьому будинку міститься меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж. В музеї представлені твори художниці, створені у 1956—1999 роках, серед них — постаті Анни Ярославни, князя Лева, персонажі за твором В. Стефаника «Дорога», декоративно-паркові композиції, роботи на біблійної-євангельські теми (Ісая, Єремія), а також серія творів до «Лісової пісні» Л. Українки. Тут розміщено понад сотню творів, серед яких ряд барельєфів на тему «Коні і люди»[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 166-м[2].

№ 6, 8, 10 — житлові будинки збудовані 1907 року будівничим Владиславом Садловським за проєктом архітектора Наполеона Лущкевича у стилі орнаментальної сецесії для родини Фрідріх[8]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 636-м, № 637-м, № 638-м[2].

№ 7 — за Польщі поруч з будинком знаходилася школа Святого Йосифа. У 2000-х роках тут містилася туристична фірма «Турвест». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 167-м[2].

№ 9 — житловий будинок. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 638-м[2].

Примітки
  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 15 липня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 19 вересня 2020.
  3. Ilustrowany informator miasta Lwowa…na rok 1939… — S. 16.
  4. Рік по тому. «Ніч гніву» у Львові: потрощені райвідділи, спалені документи і викрадена зброя. 24tv.ua. Канал 24. 19 лютого 2015. Процитовано 19 вересня 2020.
  5. Легендарне «на Мартовича» — більше не поліційний відділок. forpost.lviv.ua. 1 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  6. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 507. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
  7. Меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж. lvivgallery.org.ua. Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького. Процитовано 19 вересня 2020.
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 478.

Джерела
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 80. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 126. (рос.)
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Мартовича вул. // 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 117—118. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 38, 78, 94, 103, 104. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.