Вулиця Жон Мироносиць (Харків)

Заснована в кінці XVIII - початку XIX століття. До нинішнього часу вулиця змінювала свою назву близько 20 разів. Вона проходила від Сумської уздовж Мироносицького кладовища (знесено в середині XIX ст., зараз на цьому місці сквер Перемоги) та спочатку називалася Старокладовищенським провулком. Коли він був перейменований - невідомо, до 1890-х рр. іменувався Касперівський - по імені кандидата права Василя Івановича Касперова, який жив тут. 15 вересня 1894 р Міська дума перейменувала його в Мироносицькій - від назви церкви Жон Мироносиць (не збереглася). На початку радянської влади провулок носив назву Свідомості. Рішенням міськвиконкому від 21 березня 1924 р. провулок перейменований в Раднаркомівську вулицю (в списку вулиць 1925 році відзначена також під назвою вулиця Раднаркому). Названа на честь Ради народних комісарів (Раднарком) України, який до перенесення столиці УРСР до Києва працював у будівлі №9 (в даний час в ньому розташований Харківський художній музей).

В роки німецької окупації рішенням Міської управи від 7 вересня 1942 р поверталася назва Мироносицькій провулок. Після звільнення вулиця знову стала Раднаркомівською[1].

3 лютого 2016 року згідно з вимогами Закону України "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки" вулиця отримала назву Жон Мироносиць[2].

У 1897-1900 на Мироносицькій вулиці було споруджено будинок за проектом архітектора Олексія Бекетова (зараз в цій будівлі розташовується Будинок учених).

У 1922-1928 в будівлі нинішнього Художнього музею (також побудованого за проектом Бекетова) працювала Рада народних комісарів УРСР, на честь якої вулиця отримала назву Раднаркоміська.

У 1936-1941 на вулиці Жон Мироносиць, в будинку № 6/8 жив поет Олександр Введенський.

У повоєнні роки на вулиці почав працювати Харківський художній музей. Із червня 2009 відкрито Харківський морський музей.

• Будинок № 9 — побудований за проектом архітектора Бекетова, нині в ньому розташовується виставковий зал Харківського художнього музею. Спочатку це була будівля недільної жіночої школи, організованої Христиною Алчевською.
• Будинок № 10 — побудований в 1897-1900 дружиною Бекетова, Ганною Олексіївною. Був садибою Бекетових. На другому поверсі будівлі із західного боку був портик з каріатидами, прибраний під час реконструкції будівлі в 1920-х. Зараз це Харківський Будинок вчених.
• Будинок № 11 — побудований за проектом архітектора Бекетова, нині в ньому розташовується Харківський художній музей.
• Будинок № 13 — побудований в 1891-1893 Бекетовим. Колишній особняк Алчевського. У 1899 Алчевський оплатив спорудження першого в світі пам'ятника Тараса Шевченка (скульптор Володимир Беклемішев). Пам'ятник розміщувався в саду садиби. Після продажу садиби доля пам'ятника невідома. Зараз в будівлі розташовується Будинок культури міліції. Перед будівлею встановлено пам'ятник міліціонерам, загиблим у боротьбі зі злочинністю.

• Пам'ятник Алчевському. Подарований Харкову до 350-річчю містом Алчевськом. Встановлений у сквері Перемоги.
• Пам'ятник загиблим міліціонерам.
• Пам'ятник закоханим. Відкрито 1 вересня 2002. 23 серпня 2009 була відкрита площа Архітекторів, пам'ятник виявився в її центрі. Крім того пам'ятник оточили фонтаном.
• «Сім чудес Харкова» на площі Архітекторів.

Безпосередньо по вулиці громадський транспорт не проходить. У районі перетину з вулицею Пушкінською знаходиться станція метро «Архітектора Бекетова».

• Жон Мироносиць // Вулиці та площі Харкова