Харківський метрополітен

Наприкінці 1950-х — початку 1960-х років у місті відбулися великі зміни в розташуванні житлових районів і виробничих зон. Прискорене зростання чисельності населення, його інтенсивна міграція в райони масового житлового будівництва, природне підвищення транспортної рухливості зумовили виникнення серйозних проблем у забезпеченні пасажирських перевезень, проявивши недоліки планування міста, його вулично-дорожньої та транспортної мереж, які склалися історично.

Радіальне планування міста з вузькими непрямолінійними вулицями, забудованими багатоповерховими будинками, сильно пересічений рельєф місцевості з петляючими річками, глибокими ярами, крутими височинами не дозволяли досягти радикального поліпшення перевезень харків'ян звичайними засобами наземного міського транспорту. Виходячи з нагальної необхідності забезпечити умови для нормального функціонування та розвитку Харкова і його агломерації, було піднято питання про будівництво швидкісного позавуличного транспорту великої продуктивності, який зміг би наблизити в часі житлові райони до місць роботи та до центру міста. Розрахунки, виконані Харківпроектом, показали, що ані швидкісний трамвай, ані монорейкова дорога не в змозі вирішити транспортні проблеми міста, що освоїти існуючі та прогнозовані пасажиропотоки при досить високій швидкості сполучення зможе лише метрополітен. Найбільші труднощі для міського транспорту представляло забезпечення перевезень пасажирів за віссю міста «захід-схід», уздовж якої розташовані найбільші промислові підприємства, великі житлові масиви, основні вузли зовнішнього та приміського залізничного та автомобільного сполучення, загальноміський центр. Згідно з техніко-економічним обґрунтуванням, яке було виконане Харківпроектом за участю колективів Київметропроекту та Харгіпротранс, саме вздовж цього найнапруженішого діаметра міста була намічена траса першої черги Харківського метрополітену (головний інженер ТЕО Харківського метрополітену кандидат технічних наук Р. Е. Любарський, головний інженер проектного завдання Н. Н. Бичков). Рішення про будівництво першої черги Харківського метрополітену було прийнято 29 квітня 1968 року.

У травні 1968 року створено спеціалізований інститут Харківметропроєкт (філія Метрогіпротранс), який розробив необхідну проектну документацію. У проектуванні окремих об'єктів підземної магістралі брали участь інститути Харгіпротранс, Гіпрозаводтранс, Енергомережпроєкт, Укргіпрокомунбуд, Харківпроєкт.

У червні 1968 року до Харкова почали прибувати перші метробудівці з Баку і Києва, гірники з Донецького та Підмосковного вугільних басейнів.

15 липня 1968 року на вулиці Слов'янській, неподалік від Південного вокзалу, був закладений перший ствол.

23 серпня, з нагоди 25-річчя вигнання з Харкова нацистів, розпочаті гірничі роботи на станції з умовною назвою «Центр» («Майдан Конституції»).

До кінця грудня 1968 року на будівництві Харківського метрополітену освоєний перший мільйон карбованців.

Наприкінці лютого 1969 року прохідники вийшли на трасу лівого перегінного тунелю між станціями «Майдан Конституції» та «Проспект Гагаріна».

11 серпня розпочав працювати перший на Харківському Метробуді прохідницький щит. У серпні 1969 року приступили до будівництва односклепінної станції «Центральний ринок».

Великою подією була перша збійка, здійснена 10 квітня 1970 року. Тоді прокладений в обводнених ґрунтах від Подільського мосту лівий перегінний тунель зістикувався з тунелем станції «Майдан Конституції».

У жовтні 1970 року було організовано управління будівництва Харківметробуд, до складу якого увійшли два будівельно-монтажних управління, переведені з Центральної Азії будівельно-монтажний поїзд, завод залізобетонних конструкцій, автобаза, контора експлуатації, прокату і ремонту устаткування.

Перший пробний метропоїзд пройшов по трасі ввечері 30 липня 1975 року, а 21 серпня Державна комісія підписала акт про прийняття в експлуатацію першої ділянки першої черги Харківського метро з оцінкою «відмінно». Обсяги робіт, виконані на будівництві першої дільниці, характеризують наступні цифри: прокладено понад 23 км тунелів, збудовано 8 підземних станцій трьох різних типів, розроблено понад 1,3 мільйона кубометрів ґрунту, укладені близько 190 000 м³ монолітного та збірного залізобетону, 31 000 м² мармуру і граніту. Будівництво першої ділянки велося в складних гідрогеологічних умовах: 6 станцій та 7 км перегонів побудовані в пливунах та інших обводнених ґрунтах, тунелі прокладені під двома річками, густонаселеними міськими кварталами, магістралями з інтенсивним рухом транспорту.

22 серпня 1975 року на станції «Московський проспект» відбувся багатолюдний мітинг, на якому начальник Харківметробуду Г. О. Братчун передав символічний ключ від підземної магістралі першому начальнику Харківського метрополітену М. Я. Безсонову, а 23 серпня 1975 року, в день 32-річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, розчинились двері метрополітену для містян. У цей день метрополітен перевіз перші 413 тис. пасажирів.

23 серпня 1975 року було відкрито першу чергу Харківського метрополітену — ділянку Свердловсько-Заводської лінії (нині — «Холодногірсько-Заводська») завдовжки 9,8 км з вісьмома станціями від «Вулиця Свердлова» (нині — станція «Холодна гора») до станції «Московський проспект» (нині — «Турбоатом»).

До березня 1976 року колектив експлуатаційників завершив весь обсяг робіт з освоєння та налагодження устаткування першої пускової ділянки, яка повністю вийшла на проєктні показники. Швидкість сполучення досягла 40,4 км/год. Інтервал між поїздами у години «пік» скоротився до трьох хвилин. До кінця першого року роботи Харківського метрополітену середньодобовий обсяг перевезень становив близько 300 000 пасажирів (понад 10 % загального обсягу перевезень всіма видами міського транспорту Харкова). У жовтні 1986 року члени державної комісії прийняли три станції метрополітену: «Академіка Павлова», «Студентська» та «Героїв Праці» — ділянку завдовжки 3,6 кілометрів; перших пасажирів станції прийняли 23 жовтня 1986 року.

Метрополітен щороку перевозить понад 200 мільйонів пасажирів:

Рішення про передачу державного підприємства «Харківський метрополітен» у комунальну власність м. Харкова було прийнято 6 травня 2009 року[9] на засіданні Кабінету Міністрів України[10]. Але Кабінет Міністрів України передав державне підприємство в комунальну власність Харкова тільки 27 серпня того ж року[11]. Офіційно[12] ж передали у власність міста Харкова метрополітен 25 вересня під час підписання акта про прийом-передачу цілісного майнового комплексу за участі керівників структурних підрозділів Харківської міської ради, представників метрополітену, Міністерства транспорту та зв'язку України, міськБТІ, профспілки[13]. Остаточне рішення[14] про прийняття метро в комунальну власність міста міська рада розглянула на сесії 30 вересня, ухваливши рішення про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства «Харківський метрополітен» у комунальне підприємство «Харківський метрополітен»[15]. Метрополітен перейшов у сферу управління Департаменту транспорту та зв'язку виконкому міськради[13].

Харківський метрополітен у 2009 році зайняв 33 місце в рейтингу 53 метрополітенів світу, пасажиропотік яких перевищує 50 мільйонів осіб на рік[16]. Також метрополітен посів перше місце у 2009 році серед підприємств державної форми власності за критерієм «обсяг реалізованої продукції» і визнаний «Державним підприємством року» за основним видом діяльності КВЕД 60.2 «Діяльність іншого наземного транспорту»[17].

Останній дизайн жетона Харківського Метрополітену

З 2016 року, після введення в експлуатацію станції «Перемога», почалося будівництво на ділянці «Метробудівників» — «Одеська». Будівництво третьої ділянки Олексіївської лінії від станції «Метробудівників» до ст. «Одеська» (буде розташована на перехресті просп. Гагаріна та вул. Одеської) буде проводитися відкритим способом у котловані з огородженням зі шпал. Будувати ст. «Державінська» (буде розташована на проспекті Гагаріна в районі перехрестя вул. Чугуївської та пров. Золотого) будуть без перебудови руху міського транспорту. Тунелі між станціями «Державінська» й «Одеська» планується будувати закритим способом. Загальна протяжність ділянки метрополітену в бік Одеської, що будується, становить 3,5 км. Протяжність кожного станційного комплексу — 650—700 м з урахуванням платформи, двох вестибюлів, камер вентиляції і тягової підстанції[18]. Після введення в експлуатацію третьої ділянки довжина Олексіївської лінії становитиме 14,4 км. Добові пасажиропотоки на станції «Державінська» очікуються в обсязі 40 тис. осіб і на станцію «Одеська» — 160 тис. осіб. Водопостачання станцій планується робити за рахунок міських водогінних мереж. Проєкт реалізується за рахунок коштів міста, кредитних коштів Європейського банку реконструкції та розвитку (160 млн євро) і Європейського інвестиційного банку (160 млн євро)[18].

Станція «Перемога» відкрита 2016 року

Будівництво метро в бік аеропорту можливе як надземне, лінію будуватимуть на естакаді по розділовій смузі проспекту Гагаріна. Зокрема, на деяких ділянках цього напряму неможливе підземне будівництво метро, тому що винос комунікацій дуже коштовний, а також через небажання зносу приватного сектору[19].

Навесні 2019 року про готовність брати участь у тендерах на будівництво п'ятої черги третьої лінії Харківського метрополітену та електродепо «Олексіївське» та на закупівлю 85 вагонів рухомого складу заявила компанія Hyundai Corporation[20][21].

Станом на березень 2020 року місто вже побудувало два перегінних тунелі сполучної гілки між станцією «Перемога» та майбутнім електродепо протяжністю 202 м та провело благоустрій над цими тунелями. Місто розчищає територію для будівництва метро від споруд. Майданчик під станцію метро «Одеська» вже готовий, демонтаж і вивіз сміття на місці станції «Державінської» планується завершити до квітня. Проєкти з будівництва двох нових станцій затверджені, пройшли державну і екологічну експертизи і готові для проведення міжнародних торгів для визначення генпідрядника будівництва[18].

Південна залізниця 25—26 вересня 2009 року представила проект будівництва в Харкові швидкісного трамвая, що зв'яже залізничну станцію «Харків-Левада» з аеропортом. Довжина лінії — 11,4 км, на ній п'ять зупинок, час руху в одну сторону — 20 хвилин. Вартість проекту — 600 млн грн., будівництво можна здійснити за 1,5-2 роки, планується використати вітчизняні й закордонні трамваї[22].

Холодногірсько-Заводська:

• «Пісочин»
• «Нова Баварія»
• «Залютине»
• «Східна»
• «Роганська»
• «Південна»

Салтівська:

• «Дружби Народів»
• «Площа Урицького» («Площа Бугримової», «Нетеченська»)
• «Жовтнева» («Москалівська»)
• «Новожанове» («Новоселівка»)

Олексіївська:

• «Державінська»
• «Каштанова»
• «Одеська»
• «Мотель „Дружба“»
• «Аеропорт»

Салтівсько-Заводська лінія (Кільцева лінія)

• «Караван» («Салтівська»)
• «Героїв Праці-2»
• «Східна Салтівка»
• «Проспект Тракторобудівників»
• «602 мікрорайон»
• «Імені О. С. Масельського-2» (стара назва «Індустріальна-2», але тепер назву («Індустріальна») передано іншій станції Холодногірсько-Заводської лінії, яка до 17 травня 2016 мала назву «Пролетарська»)

Логотип концерту симфонічного оркестру 19-20 квітня 2009 року на станції «Університет»

Знак Харківського метрополітену біля входу в підземний перехід станції

Наразі в Харківському метрополітені 30 станцій із трьома підземними пересадочними вузлами в середмісті. Усі станції Харківського метрополітену є підземними. З них 6 станцій — глибокого закладення і 24 — мілкого.

Серед станцій глибокого залягання 3 - пілонного типу («Пушкінська», «Південний вокзал», «Майдан Конституції»), 2 колонно-пілонних («Архітектора Бекетова», «Держпром») та 1 колонна («Історичний музей»). Серед станцій мілкого залягання більшість колонного типу, окрім 8 односклепінних («Захисників України», «Академіка Павлова», «Київська», «Тракторний завод», «Армійська», «Турбоатом», «Спортивна», «Центральний ринок»). Усі станції мають острівні платформи.

Найглибшою є станція «Пушкінська» яка розташована на глибині 35 метрів. Найдовший перегін між станціями «Київська» —«Академіка Барабашова» (2 407 метрів), найкоротший — «Архітектора Бекетова» — «Держпром» (771 м).

Пасажирів метрополітену обслуговує 47 ескалаторов, які діють на 13 станціях.

Станції «Південний вокзал», «Проспект Гагаріна», «Тракторний завод» і «Індустріальна» мають виходи до залізничних станцій і платформ (Південний вокзал, ст. Харків-Левада, ст. Лосєве, ст. Лосєве ІІ відповідно), а станція «Завод імені Малишева» розташована у безпосередній близькості від залізничної станції Харків-Балашовський.

Станція метро Пушкінська (2017 рік)

Станція метро Спортивна (2017 рік)

Сьогодні Харківський метрополітен має три діючі лінії, експлуатаційна довжина яких сягає близько 38,1 км. Лінії метрополітену перетинають усі 9 районів міста, проте кількість станцій нерівномірна: у Шевченківському — 8 станцій[24], у Київському — 6, у Московському та Немишлянському — по 4, у Слобідському та Холодногірському — по 4, в Індустріальному — 2, а в Новобаварському та Основ'янському лише по одній станції.

Докладніше: Холодногірсько-Заводська лінія

Холодногірсько-Заводська лінія

Легенда Нова Баварія р. Уда Залютине Будинок офіцерів оборотні тупики Холодна гора Південний вокзал  +зал Центральний ринок р. Лопань Майдан Конституції з'їзд до другої лінії р. Харків Проспект Гагаріна  +зал ССГ до третьої лінії Спортивна Завод імені Малишева  +зал Турбоатом ТЧ-1 «Московське» Палац Спорту Армійська Імені О.С. Масельського Тракторний завод  +зал Індустріальна   +зал оборотні тупики Східна Роганська Південна

Холодногірсько-Заводська лінія (до 1995 року Свердловсько-Заводська) - перша лінія Харківського метро, ​​на схемах позначається червоним кольором. Лінія проходить через все місто із заходу на південний схід. Трасування було продумане таким чином, що лінія з'єднує між собою: центр міста, три залізничні вокзали, чотири автовокзали, ряд великих промислових підприємств Харкова, центральний ринок, стадіон «Металіст». Лінія обслуговує житлові масиви Холодна гора, Нові будинки, ХТЗ, а також дві головні магістралі міста — вулиці Полтавський Шлях і Московський проспект.

На даний момент лінія має 13 станцій, її протяжність становить 17,3 км. Найглибша станція — «Майдан Конституції» (26 м). Найбільш завантажена станція — «Холодна гора» (58,3 тис.чол. На добу). Лінія обслуговується електродепо ТЧ-1 «Московське», яке розташоване біля станції «Московський проспект». Лінія розрахована на п'ятивагонні поїзди.

Лінія отримала свою назву за назвою станції «Холодна гора» і численних заводів, для зв'язку з якими була побудована. Колишню назву лінії також було утворено від попередньої назви станції — «Вулиця Свердлова». У перспективі планується продовження лінії на захід на одну станцію в бік району Залютино, і на дві станції на схід в сторону Роганського житлового масиву. У дуже віддаленій перспективі можливе подальше продовження на захід в район Нова Баварія або в селище Пісочин[25].

• 1975 — «Вулиця Свердлова» — «Московський проспект» (8 станцій)
• 1978 — «Московський проспект» — «Пролетарська» (5 станцій)
• 1984 — «Історичний музей» — «Академіка Барабашова» (5 станцій)
• 1986 — «Академіка Барабашова» — «Героїв Праці» (3 станції)
• 1995 — «Метробудівників» — «Наукова» (5 станцій)
• 2004 — «Наукова» — «23 Серпня» (2 станції)
• 21 грудня 2010 — «23 Серпня» — «Олексіївська» (1 станція)
• 19 серпня 2016 — «Олексіївська» — «Перемога» (1 станція)[26]

Спочатку станції оголошували тільки панівною в СРСР російською мовою, у той час, як усі написи на станціях першої лінії були українською (частково русифіковано в другій половині 1980-х років, до 1997 року у назвах станцій та інформаційних табличках повністю відновлено українську мову, під час підготовки до Євро-2012 дубльовано латиницею[27].).

1987 року перейшли на двомовні оголошення, а з 1993 року — лише українською.

2012 року під час проведення Євро-2012 оголошення здійснювалися українською та англійською мовами.

Проїзд в метро коштує 8 грн. Його можна оплатити:

• картою «E-ticket»;
• разовим паперовим квитком зі штрих-кодом;
• безконтактною банківською картою (а також смартфоном або іншим пристроєм з підтримкою NFC) на турнікетах синього кольору;

Після заяви мера Харкова Геннадія Кернеса стосовно можливого підвищення вартості проїзду у метро з 1,00 до 2,00 гривень[28], керівництво Харківського метрополітену звернулось до харків'ян з розумінням поставитись до підвищення через подорожчання вартості електроенергії, комплектуючих та мінімальної заробітної плати[29][30].

12 березня 2011 року вартість проїзду Харківським метрополітеном була підвищена з 1,50 грн. до 2,00 гривень за одну поїздку[31][32][33].

22 травня 2013 року виконавчий комітет Харківської міської ради затвердив підвищення вартості проїзду у метро з 2,00 до 3,00 гривень. Зміни були ведені у дію з 23 травня 2013 року[34].

З 29 березня 2018 року вартість проїзду в метро становить 5,00 гривень[35].

6 лютого 2019 року рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради, вартість проїзду в метрополітені збільшена з 5,00 до 8,00 гривень за одну поїздку. Новий тариф діє з 7 лютого 2019 року[36]. Проте представники Харківського антикорупційного центру подали до суду щодо необґрунтованості підвищення вартості проїзду у харківському метро.[37] Суд підтримав позицію позивачів, зазначивши, що ухвала набуває чинності з моменту її постановлення[38][39]. Необґрунтованість калькуляції тарифу на проїзд у метро підтвердило Харківське відділення Антимонопольного комітету України[40]. Але міська влада відмовилась виконувати рішення суду та подала апеляцію на це рішення, яку програла.[41] Прокуратура відкрила провадження щодо невиконання міською радою рішення суду[42] та зібрала докази, що підвищення тарифів суперечило процедурі[39]. З метою спонукання міської влади до виконання рішення суду, 21 лютого 2019 року громадські активісти з роздрукованою ухвалою прийшли до метро та заблокували турнікети на станції «Університет» та протягом 40 хвилин пропускали харків'ян за 5 гривень[43]. Станом на кінець березня 2019 року у метро діяли нові тарифи на проїзд, оскільки метрополітен очікував на роз'яснення суду.[44] При цьому у квітні 2019 року Харківська міська рада почала нову процедуру підвищення вартості поїзду до 8 гривень у метро.[45][46]

Проти подорожчання вартості проїзду в метро вивішувалися протестні банери[47], відбувались акції протесту невдоволених городян[48] та молоді[49][50].

1 березня 2019 року на станції «Держпром» з'явився валідатор системи оплати проїзду єдиною карткою «E-ticket», який почав працювати в тестовому режимі[51]. А 17 квітня 2019 року заступник міського голови Євген Водовозов заявив, що на всіх 30 станціях метро встановлено валідатори системи «E-ticket», які запрацювали у тестовому режимі. Вже за місяць - півтора ця система поступово почне замінювати безконтактні картки. За інформацією журналістів такі валідатори у цей день були відсутні на деяких станціях метрополітену.[52] За даними міськради, станом на 4 листопада 2019 року на станціях метрополітену встановлено 160 валідаторів і 81 термінал самообслуговування для продажу і поповнення електронного квитка «Е-ticket»[53].

У листопаді 2020 року на станціях почали з'являтися турнікети синього кольору, де можна сплатити за проїзд за допомогою безконтактних банківських карток а також пристроїв з підтримкою NFC (смартфони, смарт-годинники). Сині турнікети встановлені на усіх станціях, окрім «Київської». На станціях «Турбоатом», «Наукова» та «Тракторний завод» такі турнікети встановлені тільки на одному вестибюлі станції.

На всіх станціях і в перегонах між ними на всіх чинних лініях діє стільниковий зв'язок оператора «Київстар». У зоні метромосту між станціями «Київська» і «Академіка Барабашова» можна користуватися зв'язком всіх стільникових операторів України. Починаючи з 2013 року покриття мережі Київстар нестабільне, і може зникати на декілька днів на деяких відрізках та станціях метро.

Наприкінці 2014 року мобільним зв'язком «Vodafone» (колишнім «МТС») можна користуватися в харківському метро на всіх станціях та перегонах.[54] В 2018 році оператор почав надавати послугу інтернету стандарту 4G LTE[55].

У червні 2019 року компанія «Київстар» запровадила зв'язок 4G у харківському метрополітені.[56]

• «Літній графік». У робочі дні рух Салтівською та Холодногірсько-Заводською лініями здійснюється з максимальною парністю 24 пари поїздів на годину (за добу Салтівською лінією проходить 523 поїзди, а Холодногірсько-Заводською — 503 поїзди, мінімальний інтервал руху становить 2 хвилини 20 секунд на Холодногірській лінії та 1 хвилина 30 секунд на Салтівській). Мінімальний інтервал застосовується в «години пік» з 7:00 до 9:00 ранку.
• «Зимовий графік». Максимальна парність поїздів на Холодногірсько-Заводській і Салтівській лініях у 26 пар поїздів на годину (за добу Салтівською лінією проходять 632 поїзди, а Холодногірсько-Заводською лінією — 609 поїздів, мінімальний інтервал — 1 хвилина 30 секунд і 3 хвилини відповідно). «Години пік» визначаються часом з 7:00 до 10:30 ранку.
• «Осінній графік»[64]. Мінімальний інтервал між поїздами в ранкові години пік у робочі дні на Холодногірсько-Заводській і Салтівській лініях становить 2 хвилини).

Рух Олексіївською лінією здійснюється із максимальною технічно можливою парністю — 12 пар поїздів на годину.

З 23:00 до 00:00 інтервал руху на всіх трьох лініях — максимальний і становить 15—20 хвилин (восени 2013 року становив 16 хвилин).

Електропоїзд Еж-3 на виїзді з електродепо «Московське»

Харківський метрополітен обслуговується двома електродепо. Планується побудова третього депо Олексіївське за станцією Перемога.