Вулиця Каруни
Вулиця Каруни — вулиця у Амур-Нижньодніпровському районі Дніпра. Довжина до Амурського моста — 3800 метрів (до Мануйлівського проспекту — 3100 метрів).
Вулиця Каруни Дніпро | |
---|---|
Пам'ятник Комунарам | |
Місцевість | Мануйлівка, Кирилівка, Барафа |
Район | Амур-Нижньодніпровський |
Назва на честь | генерала Василя Каруни |
Колишні назви | |
Залізнична вулиця | |
Транспорт | |
Автобуси | 36, 51, 207, 208, 212, 236, 237, 239, 240, 242, 243, 266, 267, 268, 739, 11519 |
Трамваї | 6, 9 |
Тролейбуси | 3, 15 |
Маршрутні таксі | 4, 7, 23, 27, 31, 41, 48, 59, 70, 79, 82, 149, 158, 204 |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Опис
Вулиця Каруни починається від шляхопроводу Слобожанського проспекту через залізницю з осі вулиці Степана Разіна, що розташована по іншу, східну сторону шляхопроводу; половина своєї довжини вулиця йде на північний захід, після чого повертає на південний захід й закінчується Амурським мостом на правому березі Дніпра. Вулицею прокладена трамвайна колія маршруту № 6 з правого берега міста.
У середині проспекту 5-поверхова забудова наближена до місцевості Кирилівка біля залізничної платформи 193 км (Кирилівка). Після декомунізації у 2016 році перейменовано парк Калініна на Кирилівський парк.
Після шляхопереходу через залізницю на Янтарну вулицю, вулиця забудована двоповерховими пошарпаними житловими багатоквартирними будинками часів ранньої радянської індустріалізації.
Історія
Вулиця веде початок, коли на західному й північному краї Мануйлівки у 1873 році була закінчена будівництво дільниці Катерининської залізниці Синельникове — Катеринослав, з кінцевою станцією Катеринослав (сучасна Нижньодніпровськ) й Катеринослав-Пристань. Вулиця була прокладена вздовж південної й східної сторони Катерининської залізниці.
На початку вулиці, де вона починалася від перехрестя з Новомосковським шосе на початку радянської влади розвивався адміністративний центр міста Амур-Нижньодніпровська з будівлею виконкому (вулиця Каруни № 1), залізничним вокзалом Нижньодніпровськ й двоповерховими будівлями.
1954 року перехрестя з Новомосковським шосе зникло після побудови віадуку через залізницю. До цього перед переїздом через залізницю існували багатогодинні пробки, у одній з яких потрапив нарком Серго Орджонікідзе, після чого почалося будівництво віадука.[1]
До перейменування вулиці мала назву Залізнична. Наприкінці 1940-х років перейменована на честь генерал-майора Василя Каруни (1899—1943), що загинув на Зеленому острові при звільненні міста[2].
На початку 1960-х років побудовано шляхопровід Новомосковського шосе через залізницю, тоді ж вулиця Каруни втратила прямий перехресний зв'язок з сучасним Слобожанський проспектом.
Перехресні вулиці
- вулиця Степана Разіна,
- Слобожанський проспект,
- Смарагдова вулиця,
- вулиця Полонської-Василенко,
- вулиця Бажова,
- шляхоперехід через залізницю на Янтарну вулицю,
- Луговська вулиця,
- вулиця Серафимовича,
- Саперна вулиця,
- Ростовський провулок,
- Ростовська вулиця,
- провулок Вирового (колишній провулок революціонера Кочкіна),
- вулиця Миколи Сумцова,
- Трамвайна вулиця,
- вулиця Софії Русової (колишня вулиця Сиворонова),
- вулиця Амур-Гавань,
- Мануйлівський проспект,
- Амурський (Старий) міст.
Будівлі вулиці
- № 1 — Дніпропетровське відділення Українського державного інституту мінеральних ресурсів ДП (УкрДГРІ), колишня Амур-Нижньодніпровська міська рада, згодом Амур-Нижньодніпровська райрада; будинок зведено у 1923—1925 роках за проектом архітектора Дмитра Скоробогатова[3]; Бомбосховище громадянської оборони;
- № 3 — служба кур'єрської доставки «Автолюкс»;
- № 14В — аптека;
- № 14 — вокзал станції Нижньодніпровськ;
- № 22 — Дніпровська ремонтно-реставраційна майстерня;
- № 62 — громадська організація «Шанс+»;
- № 69А — дитячий садок № 45 «Барвінок»;
- залізничний зупинний пункт 193 км;
- № 75/1 — TIR-стоянка;
- № 93Г — АГЗС «СхідГаз»;
- № 95 — підстанція швидкої медичної допомоги;
- № 101А — магазин «Продукти»;
- № 127 — філія №1 Дніпровської міської бібліотеки[4][5]; гуртожиток № 2 заводу ім. Комінтерну;
- № 129 — загально-освітня середня школа № 26;
- пам'ятник комунарам — був відкритий у 1958 р. та реконструйований у 1975 р. Статуя у 8,5 метрів у голові з робітничим з пистолетом, справа — російським селянином з рушницею й зліва — студентом з свитком; встановлено на честь Задніпровських революціонерів Амуру, Мануйлівки, Сахалину й Султанівки; тут поховано: П. П. Артошенко, Ф. П. Васильєв, А. І. Волович, С. І. Журавльов, С. Зінаков, В. В. Козлов, М. Є. Конотопець, П. Кочкін, І. Кукса, С. Кукса, В. М. Логаш, А. К. Манкевич, П. Панус, В. Тульський, С. Шукаїн, Яманницький;[6]
- № 131 м — АТБ-Маркет № 289;
- № 135А — СТО «911»;
- № 137 — СТО «Гугуце».
Світлини
- Вокзал залізничної станції Нижньодніпровськ
- Гуртожиток заводу "Комінтерн"
Примітки
- Шоссейка. gorod.dp.ua. Процитовано 27 квітня 2019.
- Сацута, Валентина. Визволення м. Дніпропетровська. Жовтень 1943 року. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
- Кавун, Максим. Архитектор «золотого века» Екатеринослава. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
- Бібліотека № 1 | Дніпровська Центральна міська бібліотека. library.dp.ua. Процитовано 23 січня 2021.
- Контакти | Дніпровська Центральна міська бібліотека. www.library.dp.ua. Процитовано 23 січня 2021.
- Шукач | «Пам'ятник комунарам» на вул. Каруни у Дніпрі. www.shukach.com. Процитовано 25 квітня 2019.