Вулиця Мельника (Львів)

• Кшижова бічна — від 1863 року.
• Шимоновичів — від 1898 року, на честь львівської родини вірменського походження, а саме з приводу святкування 340-ліття з дня народження одного з відомих представників родини Шимоновичів доби Ренесансу — Шимона Шимоновича, польського латиномовного поета, філолога, культурного діяча.[4]
• Курмаркґассе — від 1942 року.
• Шимоновичів — повернено довоєнну назву в липні 1944 року.
• Раскової — від жовтня 1945 року, на честь Марини Раскової, радянської льотчиці часів другої світової війни.
• Шимоновичів — вдруге повернено довоєнну назву в грудні 1945 року.
• Черняховського — назва з 1946 року, на честь Івана Черняховського, радянського воєначальника, двічі Героя Радянського Союзу.
• Мельника — від 1992 року, на честь Андрія Мельника, українського військового та політичного діяча, голови Проводу ОУН.[5]

У забудові вулиці Мельника переважають архітектурні стилі — сецесія, конструктивізм. Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення:[3]

№ 1/3. Будинок із неоренесансним аттиком споруджений перед першою світовою війною для потреб XI міської математично-природничої гімназії імені Снядецьких[6] за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського. На часі польського повстання 1918 року проти ЗУНР в будинку гімназії містився один з осередків спротиву польського студенства.[7] Від повоєнних часів (після 1945 року) тут діяли російська середня школа робітничої молоді № 2 та середня школа № 17 міського відділу народної освіти із російською мовою викладання.[8] Нині це — Львівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17.[9]

№ 5. Наріжний будинок споруджений 1909 року за проєктом архітектора Кароля Ріхтмана-Рудневського. В будинку зберігся класичний вітраж овальної форми, видовжений по горизонталі. На тлі прямокутних модулів безбарвного скла розташована центрова композиція з рожево-червоних квітів та зелених листків шипшини.[10]

№ 6. Будівля колишньої бурси Товариства взаємодопомоги приватних службовців. Директором Товариства був Станіслав Якуб Баль, громадський діяч, педагог, директор Товариства взаємної допомоги приватних офіціалістів, публіцист. У міжвоєнний період тут містився дитячий садок для дітей учасників польсько-української війни 1918—1919 років. У повоєнний час тут також розташували дошкільну дитячу установу. Від початку 1960-х років це звичайний житловий будинок. Будинок бурси зберігся й донині, але значно перебудований та надбудований.[4]

№ 7. Вілла збудована у 1905 році в карпатському стилі з елементами сецесії, з гарними різьбленими верандами за проєктом архітектора Августа Богохвальського на замовлення директора Міського театру Людвіка Геллера. Вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення № 2680-м.[3] Нині тут міститься дитячий клуб «Медея» та гурток «Вокальний ансамбль „Перлинка“».[11]

№ 8-Б. Одноповерхова нежитлова будівля, яку планують реконструювати під офісно-торгове приміщення.[12]

№ 18. Спортивний комплекс «Україна» складається з палацу ігрових видів спорту та відкритих тенісних кортів. Будівництво кортів на вулиці Мельника тривало протягом 1925—1927 років і 3 липня 1927 року відбулося урочисте відкриття кортів. До появи кортів найбільше спричинився голова спортивного клубу «Погонь» граф Володимир Дідушицький та радник Казімеж Бистшоновський. Корти належали спортивному клубу «Погонь». У 1929—1930 роках, ближче до нинішньої вулиці Мельника, збудували стадіон на 1500 глядачів з ґрунтовим покриттям, який призначався для проведення спортивних ігор, зокрема, волейболу. Також до складу спорткомплексу «Поґоні» входили адміністративний двоповерховий будинок, невеликий трав'яний майданчик при ньому та стометрова бігова доріжка.[13]

1945 року спорткомплекс «Поґоні» перейшов у розпорядження профспілкового спортивного товариства «Спартак» і відтоді палац спорту мав назву «Спартак», а від нього 1987 року — до львівського фізкультурно-спортивного товариства «Україна».[13] 1985 року розібрано колишній адміністративний будинок, а на терені стадіону, за проектом архітекторів Мирослава Трача, Миколи Габреля та Олександра Казанцева, розпочали спорудження Палацу ігрових видів спорту, який завершено у 1986 році.[14] Вестибюль оздоблений керамічним панно на спортивну тематику (автори — художники М. Гладкий, А. Капиш та архітектор В. Шпак). 1986 року також споруджено криті тенісні корти з трибунами на 350 глядачів.[15]

За часів незалежності просторий зал палацу спорту «Україна» використовувався для проведення різноманітних міжнародних та регіональних промислових виставок.[13] До 2016 року палац спорту перебував у державній власності, а його власником було «Об'єднання профспілок Львівщини». Згодом був приватизований ТзОВ «Палац спорту Україна». У другій половині 2018 року розпочато реконструкцію палацу спорту. В проєкті комплексу передбачено поле для міні-футболу, зали для спортивних та дитячих секцій, також працюватимуть класи дошкільного дитячого розвитку та два басейни. На місці кортів збудують нову частину спорткомплексу, а корти перенесуть на дах будівлі та адаптують їх для різних погодних умов.[16] Також передбачено будівництво з боку вул. Єфремова підземного паркінгу, розрахованого на 70 автомобілів.[17]

№ 20. Вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення № 2681-м.[3] На початку 2010-х років тут містилося ательє-студія Тетяни Лупак та крамниця «Кокетка». Нині тут піцерія-бістро «Бона» та кондитерська «Тортюфель».

№ 21. Вілла споруджена у 1938 році (за іншими даними, наприкінці 30-х років) в стилі функціоналізму на ділянці, що у 1935 року належала фундації імені М. Позовської. Тодішня вулиця Шимоновичів була привабливою для місцевої еліти і буквально вздовж всієї вулиці розташувалися вілли відомих людей[18]. За радянських часів тут діяв дитячий садок, а сам будинок був на балансі Міністерства оборони, втім у 1990-х роках його продали.[19] Більше 15 років кам'яниця просто розвалюється.[20] У 2018 році забудовник — благодійний фонд «Лабораторія соціального новаторства» добудував новий поверх без погодження в управлінні архітектури, за що був оштрафований на значну суму. Нині благодійним фондом планується будівництво комплексу творчого центру дитини та юнацтва з розбудовою існуючого будинку.[21]

11 квітня 2013 року Львівська міська рада затвердила детальний план території району забудови, обмеженої вул. Андрія Мельника, Академіка Сергія Єфремова, Київською, Генерала Тараса Чупринки у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.[22]

Ще в 1907 році вулицею була прокладена трамвайна колія, яка відтоді діє безперервно.[23] Кінцева станція трамвайного маршруту розміщувалася одразу біля історичної вілли пані Франк (вілли "гіпсових королів"), що розташувалася на перетині вулиць Коновальця та Мельника. [24]

• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 81—82. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 121. {{ref-ru}
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Мельника вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 329—330. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 38—39. — ISBN 966-603-115-9.
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)

• Проект «Вулиці Львова»: вулиця Мельника А.
• Реконструкцію Палацу спорту «Україна» у Львові проконтролює Федерація тенісу України Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.
• Карп'юк О. Крапки над «і»: чого чекати львів’янам від реконструкції палацу спорту «Україна»