Вулиця Єфремова (Львів)
Вулиця Єфремова — вулиця у Франківському районі Львова, що сполучає вулицю Бандери та вулицю Конотопську, утворюючи перехрестя з вулицями Японською, Київською, Мельника. Прилучаються вулиці Новий Світ, Старицького, Ганни Барвінок. Через арковий прохід між будинками під № 35 та № 37 на вул. Єфремова можна перейти на вулицю Жуковського і далі — на вул. Генерала Чупринки[5].
Вулиця Єфремова Львів | |
---|---|
Забудова вулиці Єфремова неподалік перехрестя з вул. Київською | |
Місцевість | Новий Світ |
Район | Франківський |
Назва на честь | Сергія Єфремова |
Колишні назви | |
Штандовська на Байках, Мурарська, Мончинського, Шлезвіґештрассе, Мончинського, Карла Маркса | |
польського періоду (польською) | Standowska na Bajkach, Murarska, Mączyńskiego |
радянського періоду (українською) | Мончинського, Карла Маркса |
радянського періоду (російською) | Мончинского, Карла Маркса |
Загальні відомості | |
Протяжність | 327 м |
Координати початку | 49°50′03″ пн. ш. 24°00′40″ сх. д. |
Координати кінця | 49°49′42″ пн. ш. 24°00′06″ сх. д. |
Поштові індекси | 79013[1], 79057[2] |
Транспорт | |
Рух | двосторонній |
Покриття | бруківка |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 4—86 |
Архітектурні пам'ятки | № 4, 6, 8, 24, 27, 29, 31, 33, 35, 47, 49, 51, 59[3] |
Навчальні заклади | приватна дошкільна установа «Пташеня. Дитячий простір» |
Медичні заклади | стоматологічна клініка «Глорія», клініка естетичної стоматології Романа Гімона |
Поштові відділення |
ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1], ВПЗ № 57 (вул. Коновальця, 97)[2] |
Забудова | віденська сецесія, конструктивізм, радянська забудова 1960—1980-х, сучасна багатоповерхова 2000-х років[4] |
Комерція | компанія «NEXIA-ДК» |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Історія та назва
Вулиця була прокладена 1863 року у місцевості Новий Світ. Ії первісна назва точно відображала локацію — вул. Штандовська На Байках. Штандовська — теперішня вул. Генерала Чупринки та На Байках — теперішня вулиця Київська. Під час ґрунтовного впорядкування міського простору в перші роки періоду самоуправління наприкінці XIX століття вона отримала назву Мурарської, адже саме тут селилися мулярі — каменярі-будівельники. Наступне перейменування відбулося 1935 року після урочистого похорону польського військовика, історика, політика, посла до сейму Польської республіки першої каденції у 1922—1927 роках Чеслава Яна Мончинського, після чого на його честь було названо вулицю. Під час другої світової війни та німецької окупації міста вона мала назву Шлезвігерштрассе, на честь провінції Шлезвіг-Гольштейн (нині — Шлезвіг-Гольштейнська земля Німеччини). У липні 1944 року, після зайняття Львова радянськими військами, була повернена передвоєнна назва — вул. Мончинського. Проте вже за два роки назва була змінена на вул. Карла Маркса, а названо так на честь німецького філософа-матеріаліста, протагоніста робітничого соціалістичного руху, одного із засновників Першого Інтернаціоналу Карла Гайнриха Маркса. У 1992 році вулиця отримала сучасну назву на честь українського громадсько-політичного і державного діяча Сергія Єфремова[6][7][8].
Забудова
В архітектурному ансамблі вулиці Єфремова переважають віденська сецесія, конструктивізм, радянська забудова 1960—1980-х, сучасна багатоповерхова 2000-х років[4]. Декілька будинків внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
З непарного боку вулиці
№ 7 — за радянських часів, у 1968 році, з нагоди 150-ліття від дня народження Карла Маркса, на фасаді будинку встановлена меморіальна таблиця з білого мармуру, яка нагадувала, що «цю вулицю названо на честь Карла Маркса — основоположника наукового комунізму, учителя і вождя світового пролетаріату (1818—1883)»[9]. Демонтована на початку 1990-х років.
№ 11 — триповерховий житловий будинок. У будинку від 1910-х років мешкав український історик літератури та педагог Михайло Тершаковець, який на той час викладав в академічній гімназії у Львові[10].
№ 25 — триповерховий житловий будинок. В партері житлового будинку працює стоматологічна клініка «Глорія».
№ 27 — триповерхова чиншова кам'яниця споруджена 1906 року за проєктом Августа Богохвальського для Е. та Я. Копачинських[11]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 629-м[3].
№ 29 — житловий будинок споруджений у 1907 році[12]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 630-м[3].
№ 31 — триповерхова чиншова кам'яниця споруджена 1909 року за проєктом Августа Богохвальського для Ю. Таубе[12]. У будинку від 1910-х років мешкали Зиґмунт Клеменсевич[13], фізико-хімік, професор Львівського університету[14]; Мар'ян Осінський, архітектор, доцент львівської Політехніки (нині — кафедра реставрації та реконструкції архітектурних комплексів інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка»)[15]; Броніслав Павлевський, професор та двічі ректор Вищої політехнічної школи у Львові (нині — Національний університет «Львівська політехніка») у 1895—1896 і 1909—1910 роках[16]. Також в будинку мешкала українська художниця-графік Стефанія Ґебус-Баранецька[17]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 631-м[3].
№ 33, 35 — триповерхові чиншові кам'яниці споруджені у 1912 та 1911 роках за проєктами, розробленими в бюро Івана Левинського для Д. Менш та Е. Кіршнер[18]. Будинки внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1329-м та № 1330-м[3].
Через арковий прохід між будинками під № 35 та № 37 можна перейти на вулицю Жуковського і далі — на вул. Генерала Чупринки[5].
№ 37 — у 1889—1930-х роках на цьому місці розташовувалися деревообробні майстерні фабрики Івана Левинського. У 1950-х році на їх основі була створена артіль «Мебельник», що належала Облмебельпрофспілці. У 1970-х роках деревообробне підприємство ліквідоване і на його місці споруджений п'ятиповерховий житловий будинок з вбудованим приміщенням громадського призначення[5]. Спочатку це приміщення займав промтоварний магазин-салон з обслуговування інвалідів Великої Вітчизняної війни Радянського та Залізничного районів м. Львова. Від 2000-х років в будинку містилося ЛКП «Старий квартал», а приміщення колишнього «ветеранського» магазину поділено на дві частини, в одній містився магазин побутової хімії, а в іншій — магазин покриття на підлогу «Вінісін Плюс». Нині приміщення колишнього магазину побутової хімії стоїть пусткою, а приміщення іншого займає фітнес-клуб для жінок мережі «FitCurves».
№ 47, 49 — триповерхові кам'яниці, споруджені у 1906 році для потреб Товариства взаємодопомоги католицьких священників за проєктами архітектора Владислава Галицького[17]. Фронтон будинку під № 47 оздоблений «Литовською погонею»[19]. На рівні між першим і другим поверхами будинку під № 49, на зразок скульптурних оздоблень середньовічних храмів, розташовано табернакль із фігурою Матері Божої[20]. На думку львівського історика Юрія Бірюльова, найімовірніше, автором фігури Матері Божої міг бути Петро Війтович[9]. У 1934—1949 роках в будинку під № 49 мешкала видатна піаністка, музична та громадська діячка, організаторка професійної музичної освіти в Галичині Галина Левицька. На початку 2000-х років на честь Галини Левицької на фасаді кам'яниці встановлена меморіальна таблиця[21]. Будинки внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 632-м та № 1331-м[3].
У листопаді 1943 року на внутрішньому подвір'ї за кам'яницями № 47 та № 49 (тут під час німецької окупації розташовувалося одне з колишніх приміщень Гестапо) гітлерівці розстрілювали італійських військових, яких було інтерновано[22] після капітуляції Італії та відмови італійців воювати на боці Німеччини. 2001 року на цьому місці встановлено пам'ятний знак — хрест з написом на табличці: «Хрест встановлено на місці монастирського цвинтаря в пам'ять розстріляних тут в листопаді 1943 р. італійських військовополонених та жертв радянських репресій 1940—1950-х років. На виконання ухвали сесії Львівської міської ради за № 1101 від 7.VI.2001. Освячено 3.XI.2001»[9]. Вхід до пам'ятного знаку через будинок № 49[22].
№ 51 — житловий будинок збудований у 1911 році[20]. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1332-м[3].
№ 53 — чотириповерховий житловий будинок, споруджений на початку 1960-х років. У 2020 році проведений капітальний ремонт шатрової покрівлі будинку.
№ 59 — двоповерхова вілла з високим цокольним ярусом та солярієм на горищі (як третій поверх), збудована у 1927 році для М. та С. Осінських, в обгородженій садовій ділянці на розі вулиць Єфремова та Мельника[23]. Тут від радянських часів містилося поліклінічне відділення Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, яке 2019 року переїхало в будівлю львівського онкоцентру на вул. Гашека, 2а, а також працювала Міжрайонна онкологічна медико-соціальна експертна комісія. Від лютого 2021 року частину будівлі орендує ТзОВ «Львівська медична група», основною діяльністю якої є догляд за людьми похилого віку та інвалідами. Ймовірно, тут може запрацювати геріатричний центр, але більша частина історичної будівлі далі стоїть пусткою[24]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2585-м[3].
№ 75 — п'ятиповерховий житловий будинок з приміщенням комерційного призначення, збудований 2002 року будівельною корпорацією «Карпатбуд»[25]. Комерційне приміщення займає клініка естетичної стоматології Романа Гімона.
№ 77 — двоповерховий житловий будинок споруджений у 1930-х роках в стилі польського функціоналізму. Одне з приміщень першого поверху займає приватна нотаріальна контора.
№ 79 — дев'ятиповерховий житловий будинок збудований за так званим «чеський» проєктом у 1975 році для потреб Міністерства оборони СРСР (архітектор Лариса Скорик, співавтор П. Гудимова; проєктний інститут «Діпромісто» м. Львів). Орендарями земельної ділянки, що розташована поряд з третім під'їздом будинку (ріг вулиць Ганни Барвінок та Єфремова) у 1996 році планувалося будівництво закладу громадського харчування, але за двадцять років пріоритети змінилися. І тепер тут має бути дев'ятиповерховий житловий будинок[26].
№ 83 — двоповерховий житловий будинок споруджений у 1930-х роках в стилі польського функціоналізму. В будинку мешкає художник декоративно-ужиткового мистецтва Уляна Ярошевич[27].
№ 85 — п'ятиповерховий житловий будинок збудований на розі з вулицею Конотопською у 2005—2007 роках на місці давнішої вілли львівського будівничого, члена «Товариства для розвою руської штуки» Йосипа Делькевича[17]. Вілла була збудована у стилі сецесії з елементами закопанського стилю.
- Житловий будинок
(вул. Єфремова, 27) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 29) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 31) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 33) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 35) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 47) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 49) - Колишня вілла Осінських (нині — міжрайонна онкологічна МСЕК;
вул. Єфремова, 59)
З парного боку вулиці
№ 4 — постсецесійна кам'яниця, збудована у 1911—1912 роках за проєктом архітектора Артура Шлеєна[5] Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 161-м[3].
№ 6, 8 — кам'яниці будувалися у 1911 році в комплексі з будинками на вул. Старицького, 2 та 4 за проєктом архітектора Альфреда Захаревича. Будинки оздоблені рельєфами Зигмунта Курчинського[5]. Будинки внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 162-м та № 163-м[3]. В будинку № 8 мешкає живописець Марія Грегорійчук[28][29].
№ 24 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 164-м[3].
№ 26 — двоповерхова вілла, збудована наприкінці XIX століття у стилі неоренесансу[30]. У міжвоєнний період — приватний будинок, після приходу радянської влади у 1944 році вілла була розділена на окремі квартири та неодноразово перебудована[31]. У 2015 році власник ділянки замовив проєкт будівництва на цій території житлового будинку. 2016 року віллу розібрано, залишено частини фасаду будинку та патіо перед ним, які «вплетено» у фасад новобудови. Згодом, упродовж 2016—2018 років на цій ділянці девелоперською компанією «Гранд Дім» збудований шестиповерховий (у тому числі — два мансардні поверхи) житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом[30]. Від 2020 року на першому поверсі будинку міститься Почесне консульство Республіки Молдова у місті Львові.
№ 30 — від 1908 року земельна ділянка належала Малопольській молочарській спілці. 1911 року Спілка звела конюшні та помешкання для візників з проєктом Яна Новорити. Ця одноповерхова будівля складалася з конюшні (в подвір'ї), зали та одного помешкання, 1928 року — молочарний завод (за проєктом інженера управління залізобетонних робіт Павела Регоровського), що являв собою невелику промислову споруду із залізобетонних конструкцій. У радянський час молочарський завод перейшов у власність Львівського молокозаводу. У 2010 році колишні господарські будівлі та саму споруду молокозаводу розібрали. На тому місці, у 2013—2014 роках збудований шестиповерховий житловий будинок з широкою брамою-проїздом у подвір'я[32]. До то часу через прохід, що існував біля колишнього молокозаводу можна було перейти на сусідню вулицю Коновальця[33].
№ 32а — чотириповерховий житловий будинок. На початку 1950-х років в будинку містилася школа фабрично-заводського навчання № 17[34]. Нині в будинку містяться офіси компаній «NEXIA-ДК» і лізингової компанії «Універсальна» та нотаріальна контора.
№ 34 — триповерхова житлова кам'яниця споруджена у 1929 році для архітектора Юзефа-Яна Яворського. Фасад кам'яниці оздоблений горельєфом «Мадонна з Ісусом» у стилі ар деко роботи скульптора Францішка Томаша Бєрната[35][17].
№ 40 — житловий будинок. У міжвоєнний період в одному з приміщень містилася художня майстерня Паммера «Батик артистичний».
№ 52 — приватна дошкільна установа «Пташеня. Дитячий простір»[36], розрахована на 80 дітей[37].
№ 56 — одноповерхова вілла.
№ 62 — чотириповерховий житловий будинок. У 1936—1944 роках, на тогочасній вул. Мончинського, 62 (нині вул. Єфремова) мешкав український скульптор Сергій Литвиненко[38].
№ 66 — п'ятиповерховий житловий будинок збудований у 1988 році за спільним проєктом архітекторів М. Столярова та О. Базюка у постмодерністському стилі для працівників інституту «Містопроект».
№ 72 — п'ятиповерховий житловий будинок збудований у 1960-х роках за проєктом архітектора Адольфа Бахматова у стилі радянського конструктивізму для працівників газопроводу «Союз».
№ 86а — одноповерхова будівля спорткомплексу з залами боротьби та важкої атлетики ФСТ «Динамо»[39]. На початку 2007 року одноповерхову будівлю спорткомплексу знесли, а на її місці у 2010—2011 роках будівельною компанією «ІнтегралБуд» споруджений семиповерховий житловий будинок (ЖК «Респекталь»), що має адресу: вулиця Конотопська, 25[40].
- Житловий будинок
(вул. Єфремова, 4) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 6) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 8) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 24) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 26) - Житловий будинок
(вул. Єфремова, 40)
Сквер
Між нинішніми вулицями Японською, Київською, Коновальця та Єфремова у 1905 році облаштували площу Згоди, яка проіснувала до 1940-х років. Нині на її місці безіменний сквер, де 2015 року відкрили пам'ятний знак у вигляді червоної стрічки — символу боротьби зі СНІДом. Львів — друге місто в Україні після Києва, де встановили подібний пам'ятний знак[41].
Події
25 червня 2021 року Львів накрила сильна буря з дощем. Повалені дерева, понищені автомобілі та пошкоджені дахи у різних районах міста[42], зокрема й на вулиці Єфремова[43].
- Наслідки буревію 25 червня 2021 року на вулиці Єфремова у Львові
- Наслідки буревію 25 червня 2021 року на вулиці Єфремова у Львові
Примітки
- Міське відділення поштового зв'язку. Львів—13. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 27 листопада 2021.
- Міське відділення поштового зв'язку. Львів—57. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 27 листопада 2021.
- Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 5 листопада 2021.
- 1243 вулиці Львова, 2009, с. 323.
- Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 99.
- Проєкт «Міський медіаархів»: вулиця Єфремова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 24 жовтня 2021.
- Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 22.
- Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 4.
- Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 252.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 427.
- Звід, с. 660.
- Звід, с. 661.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 199.
- Є. І. Гладишевський Клеменсевич Зиґмунт // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 312, 550.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 319.
- Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 100.
- Звід, с. 662—663.
- Звід, с. 664.
- Звід, с. 665.
- Мирослава Ляхович (24 травня 2016). Галя Левицька – львівська піаністка-новаторка з долею, вартою історичного бестселера. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 18 листопада 2021.
- Іван Хома (20 січня 2020). «Історія з Іваном Хомою». Про італійських інтернованих, яких восени 1943 року у Львові розстріляли совєтські міфотворці. dyvys.info. ДивисьІнфо. Процитовано 17 листопада 2021.
- Звід, с. 666.
- Анна Чистякова (25 квітня 2021). Більша частина історичної будівлі на Єфремова, де раніше була онкополіклініка, досі пустує. tvoemisto.tv. Твоє Місто. Процитовано 17 листопада 2021.
- Офіційний сайт будівельної корпорації «Карпатбуд». karpatbud.com.ua. Процитовано 1 грудня 2021.
- Ірина Папірник (21 березня 2016). Через нову багатоповерхівку на Єфремова у Львові мешканці можуть втратити балкони. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 23 листопада 2021.
- Довідник членів СХУ, 1998, с. 171.
- Х.-О. І. Саноцька Грегорійчук Марія Петрівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- Довідник членів СХУ, 1998, с. 38.
- Ірина Знась (17 січня 2015). Замість двоповерхової вілли на вул. Єфремова у Львові можуть збудувати шестиповерхівку. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 27 жовтня 2021.
- Реновація / реконструкція історичного об'єкту. № 20021 Будинок по вул. Єфремова, 26. ukrainianurbanawards.com. Ukrainian Urban Awards. Процитовано 27 жовтня 2021.
- Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Коновальця, 021 — покинутий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 грудня 2021.
- Мирослава Ляхович. Нетуристичний Львів: будинок Квітки Цісик, площа п'яти кутів та гіпсові королі. tvoemisto.tv. Твоє Місто. Процитовано 18 листопада 2021.
- Львов: справочник, 1949, с. 120.
- Ю. О. Бірюльов Творчість мулярських майстрів і скульпторів-декораторів львівських споруд кінця XIX — початку XX ст. / Ю. О. Бірюльов // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. — 2015. — № 836. — С. 217.
- Офіційний сайт дитячого простору «Пташеня». ptashenya.com. Процитовано 11 листопада 2021.
- «Пташеня. Дитячий простір. Львів». lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Процитовано 11 листопада 2021.
- Галина Глембоцька. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Сергій Литвиненко (1899—1964). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 17 листопада 2021.
- Наказ Міністерства України у справах молоді та спорту від 21 квітня 2005 року № 12 «Про затвердження Переліку закладів фізичної культури і спорту, до яких застосовуються пільги з плати за землю в 2004 році». zakon.rada.gov.ua. Верховна рада України. Процитовано 24 жовтня 2021.
- Новобудова, Львів, Конотопська (ЖК Респекталь). lun.ua. Процитовано 24 жовтня 2021.
- Софія Легін (1 лютого 2018). Проходи Японською повз Бібльос. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 6 грудня 2021.
- Анна Журба (25 червня 2021). Буря і натиск у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 17 листопада 2021.
- Борис Ткачук (25 червня 2021). Затоплені вулиці, повалені дерева та зірвані дахи: Львовом пронеслась негода. hromadske.ua. Громадське телебачення. Процитовано 17 листопада 2021.
Джерела
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 4. — 200 прим. — ISBN 966-7292-78-9.
- Звід пам'яток історії та культури України. Львів. — Т. 1. — 666 с.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Єфремова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 323. — ISBN 978-966-2154-54-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 22, 86, 112, 113, 118, 120. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 98—100. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Мельник І., Масик Р. Вулицею Дорошенка до Нового Світу // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 240—253. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Довідник членів Спілки художників України / Головний редактор О. М. Міщенко, редактор-упорядник А. В. Гусарова та ін. — Київ : Спілка художників України, 1998. — 185 с.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
Посилання
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Академіка Єфремова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 24 жовтня 2021.
- Юліан Чаплінський (22 листопада 2018). Шпаківня на віллі. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 24 жовтня 2021.
- Архітектор показав, що пропонують збудувати на Єфремова, 26. Фото. tvoemisto.tv. ІА «Твоє Місто». 23 вересня 2014. Процитовано 27 жовтня 2021.
- Детальний план території обмеженої вул. Київська — Єфремова — Мельника — Ген. Чупринки у м. Львові. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 28 жовтня 2021.