Вулиця Єфремова (Львів)

№ 7 — за радянських часів, у 1968 році, з нагоди 150-ліття від дня народження Карла Маркса, на фасаді будинку встановлена меморіальна таблиця з білого мармуру, яка нагадувала, що «цю вулицю названо на честь Карла Маркса — основоположника наукового комунізму, учителя і вождя світового пролетаріату (1818—1883)»[9]. Демонтована на початку 1990-х років.

№ 11 — триповерховий житловий будинок. У будинку від 1910-х років мешкав український історик літератури та педагог Михайло Тершаковець, який на той час викладав в академічній гімназії у Львові[10].

№ 25 — триповерховий житловий будинок. В партері житлового будинку працює стоматологічна клініка «Глорія».

№ 27 — триповерхова чиншова кам'яниця споруджена 1906 року за проєктом Августа Богохвальського для Е. та Я. Копачинських[11]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 629-м[3].

№ 29 — житловий будинок споруджений у 1907 році[12]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 630-м[3].

№ 31 — триповерхова чиншова кам'яниця споруджена 1909 року за проєктом Августа Богохвальського для Ю. Таубе[12]. У будинку від 1910-х років мешкали Зиґмунт Клеменсевич[13], фізико-хімік, професор Львівського університету[14]; Мар'ян Осінський, архітектор, доцент львівської Політехніки (нині — кафедра реставрації та реконструкції архітектурних комплексів інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка»)[15]; Броніслав Павлевський, професор та двічі ректор Вищої політехнічної школи у Львові (нині — Національний університет «Львівська політехніка») у 1895—1896 і 1909—1910 роках[16]. Також в будинку мешкала українська художниця-графік Стефанія Ґебус-Баранецька[17]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 631-м[3].

№ 33, 35 — триповерхові чиншові кам'яниці споруджені у 1912 та 1911 роках за проєктами, розробленими в бюро Івана Левинського для Д. Менш та Е. Кіршнер[18]. Будинки внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1329-м та № 1330-м[3].

Через арковий прохід між будинками під № 35 та № 37 можна перейти на вулицю Жуковського і далі — на вул. Генерала Чупринки[5].

№ 37 — у 1889—1930-х роках на цьому місці розташовувалися деревообробні майстерні фабрики Івана Левинського. У 1950-х році на їх основі була створена артіль «Мебельник», що належала Облмебельпрофспілці. У 1970-х роках деревообробне підприємство ліквідоване і на його місці споруджений п'ятиповерховий житловий будинок з вбудованим приміщенням громадського призначення[5]. Спочатку це приміщення займав промтоварний магазин-салон з обслуговування інвалідів Великої Вітчизняної війни Радянського та Залізничного районів м. Львова. Від 2000-х років в будинку містилося ЛКП «Старий квартал», а приміщення колишнього «ветеранського» магазину поділено на дві частини, в одній містився магазин побутової хімії, а в іншій — магазин покриття на підлогу «Вінісін Плюс». Нині приміщення колишнього магазину побутової хімії стоїть пусткою, а приміщення іншого займає фітнес-клуб для жінок мережі «FitCurves».

№ 47, 49 — триповерхові кам'яниці, споруджені у 1906 році для потреб Товариства взаємодопомоги католицьких священників за проєктами архітектора Владислава Галицького[17]. Фронтон будинку під № 47 оздоблений «Литовською погонею»[19]. На рівні між першим і другим поверхами будинку під № 49, на зразок скульптурних оздоблень середньовічних храмів, розташовано табернакль із фігурою Матері Божої[20]. На думку львівського історика Юрія Бірюльова, найімовірніше, автором фігури Матері Божої міг бути Петро Війтович[9]. У 1934—1949 роках в будинку під № 49 мешкала видатна піаністка, музична та громадська діячка, організаторка професійної музичної освіти в Галичині Галина Левицька. На початку 2000-х років на честь Галини Левицької на фасаді кам'яниці встановлена меморіальна таблиця[21]. Будинки внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 632-м та № 1331-м[3].

У листопаді 1943 року на внутрішньому подвір'ї за кам'яницями № 47 та № 49 (тут під час німецької окупації розташовувалося одне з колишніх приміщень Гестапо) гітлерівці розстрілювали італійських військових, яких було інтерновано[22] після капітуляції Італії та відмови італійців воювати на боці Німеччини. 2001 року на цьому місці встановлено пам'ятний знак — хрест з написом на табличці: «Хрест встановлено на місці монастирського цвинтаря в пам'ять розстріляних тут в листопаді 1943 р. італійських військовополонених та жертв радянських репресій 1940—1950-х років. На виконання ухвали сесії Львівської міської ради за № 1101 від 7.VI.2001. Освячено 3.XI.2001»[9]. Вхід до пам'ятного знаку через будинок № 49[22].

№ 51 — житловий будинок збудований у 1911 році[20]. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1332-м[3].

№ 53 — чотириповерховий житловий будинок, споруджений на початку 1960-х років. У 2020 році проведений капітальний ремонт шатрової покрівлі будинку.

№ 59 — двоповерхова вілла з високим цокольним ярусом та солярієм на горищі (як третій поверх), збудована у 1927 році для М. та С. Осінських, в обгородженій садовій ділянці на розі вулиць Єфремова та Мельника[23]. Тут від радянських часів містилося поліклінічне відділення Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, яке 2019 року переїхало в будівлю львівського онкоцентру на вул. Гашека, 2а, а також працювала Міжрайонна онкологічна медико-соціальна експертна комісія. Від лютого 2021 року частину будівлі орендує ТзОВ «Львівська медична група», основною діяльністю якої є догляд за людьми похилого віку та інвалідами. Ймовірно, тут може запрацювати геріатричний центр, але більша частина історичної будівлі далі стоїть пусткою[24]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2585-м[3].

№ 75 — п'ятиповерховий житловий будинок з приміщенням комерційного призначення, збудований 2002 року будівельною корпорацією «Карпатбуд»[25]. Комерційне приміщення займає клініка естетичної стоматології Романа Гімона.

№ 77 — двоповерховий житловий будинок споруджений у 1930-х роках в стилі польського функціоналізму. Одне з приміщень першого поверху займає приватна нотаріальна контора.

№ 79 — дев'ятиповерховий житловий будинок збудований за так званим «чеський» проєктом у 1975 році для потреб Міністерства оборони СРСР (архітектор Лариса Скорик, співавтор П. Гудимова; проєктний інститут «Діпромісто» м. Львів). Орендарями земельної ділянки, що розташована поряд з третім під'їздом будинку (ріг вулиць Ганни Барвінок та Єфремова) у 1996 році планувалося будівництво закладу громадського харчування, але за двадцять років пріоритети змінилися. І тепер тут має бути дев'ятиповерховий житловий будинок[26].

№ 83 — двоповерховий житловий будинок споруджений у 1930-х роках в стилі польського функціоналізму. В будинку мешкає художник декоративно-ужиткового мистецтва Уляна Ярошевич[27].

№ 85 — п'ятиповерховий житловий будинок збудований на розі з вулицею Конотопською у 2005—2007 роках на місці давнішої вілли львівського будівничого, члена «Товариства для розвою руської штуки» Йосипа Делькевича[17]. Вілла була збудована у стилі сецесії з елементами закопанського стилю.

• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 27)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 29)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 31)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 33)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 35)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 47)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 49)
• 
  Колишня вілла Осінських (нині — міжрайонна онкологічна МСЕК;
  вул. Єфремова, 59)

№ 4 — постсецесійна кам'яниця, збудована у 1911—1912 роках за проєктом архітектора Артура Шлеєна[5] Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 161-м[3].

№ 6, 8 — кам'яниці будувалися у 1911 році в комплексі з будинками на вул. Старицького, 2 та 4 за проєктом архітектора Альфреда Захаревича. Будинки оздоблені рельєфами Зигмунта Курчинського[5]. Будинки внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 162-м та № 163-м[3]. В будинку № 8 мешкає живописець Марія Грегорійчук[28][29].

№ 24 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 164-м[3].

№ 26 — двоповерхова вілла, збудована наприкінці XIX століття у стилі неоренесансу[30]. У міжвоєнний період — приватний будинок, після приходу радянської влади у 1944 році вілла була розділена на окремі квартири та неодноразово перебудована[31]. У 2015 році власник ділянки замовив проєкт будівництва на цій території житлового будинку. 2016 року віллу розібрано, залишено частини фасаду будинку та патіо перед ним, які «вплетено» у фасад новобудови. Згодом, упродовж 2016—2018 років на цій ділянці девелоперською компанією «Гранд Дім» збудований шестиповерховий (у тому числі — два мансардні поверхи) житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом[30]. Від 2020 року на першому поверсі будинку міститься Почесне консульство Республіки Молдова у місті Львові.

№ 30 — від 1908 року земельна ділянка належала Малопольській молочарській спілці. 1911 року Спілка звела конюшні та помешкання для візників з проєктом Яна Новорити. Ця одноповерхова будівля складалася з конюшні (в подвір'ї), зали та одного помешкання, 1928 року — молочарний завод (за проєктом інженера управління залізобетонних робіт Павела Регоровського), що являв собою невелику промислову споруду із залізобетонних конструкцій. У радянський час молочарський завод перейшов у власність Львівського молокозаводу. У 2010 році колишні господарські будівлі та саму споруду молокозаводу розібрали. На тому місці, у 2013—2014 роках збудований шестиповерховий житловий будинок з широкою брамою-проїздом у подвір'я[32]. До то часу через прохід, що існував біля колишнього молокозаводу можна було перейти на сусідню вулицю Коновальця[33].

№ 32а — чотириповерховий житловий будинок. На початку 1950-х років в будинку містилася школа фабрично-заводського навчання № 17[34]. Нині в будинку містяться офіси компаній «NEXIA-ДК» і лізингової компанії «Універсальна» та нотаріальна контора.

№ 34 — триповерхова житлова кам'яниця споруджена у 1929 році для архітектора Юзефа-Яна Яворського. Фасад кам'яниці оздоблений горельєфом «Мадонна з Ісусом» у стилі ар деко роботи скульптора Францішка Томаша Бєрната[35][17].

№ 40 — житловий будинок. У міжвоєнний період в одному з приміщень містилася художня майстерня Паммера «Батик артистичний».

№ 52 — приватна дошкільна установа «Пташеня. Дитячий простір»[36], розрахована на 80 дітей[37].

№ 56 — одноповерхова вілла.

№ 62 — чотириповерховий житловий будинок. У 1936—1944 роках, на тогочасній вул. Мончинського, 62 (нині вул. Єфремова) мешкав український скульптор Сергій Литвиненко[38].

№ 66 — п'ятиповерховий житловий будинок збудований у 1988 році за спільним проєктом архітекторів М. Столярова та О. Базюка у постмодерністському стилі для працівників інституту «Містопроект».

№ 72 — п'ятиповерховий житловий будинок збудований у 1960-х роках за проєктом архітектора Адольфа Бахматова у стилі радянського конструктивізму для працівників газопроводу «Союз».

№ 86а — одноповерхова будівля спорткомплексу з залами боротьби та важкої атлетики ФСТ «Динамо»[39]. На початку 2007 року одноповерхову будівлю спорткомплексу знесли, а на її місці у 2010—2011 роках будівельною компанією «ІнтегралБуд» споруджений семиповерховий житловий будинок (ЖК «Респекталь»), що має адресу: вулиця Конотопська, 25[40].

• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 4)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 6)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 8)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 24)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 26)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Єфремова, 40)