Вулиця Низинна (Львів)

Вулиця Низинна — вулиця в Залізничному районі Львова на Левандівці. Сполучає вулиці Широку, Повітряну та Сластіона.

Вулиця Низинна
Львів
Місцевість Левандівка
Район Залізничний
Колишні назви
Шевченка бічна, Нова, Баґніста, Сумпфґассе, Багниста, Низинна (част.)
польського періоду (польською) Szewczenki boczna, Nowa, Bagnista
радянського періоду (українською) Багниста, Низинна (част.)
радянського періоду (російською) Багнистая, Низинная (част.)
Загальні відомості
Протяжність 530 м.
Координати початку 49°50′40″ пн. ш. 23°58′14″ сх. д.
Координати кінця 49°50′19″ пн. ш. 23°58′16″ сх. д.
Поштові індекси 79052[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 2—64
Навчальні заклади ЗДО № 30 Львівської міської ради[2]
Поштові відділення ВПЗ № 52 (вул. Низинна, 5)[1]
Аптеки «Аптека низьких цін»
Забудова двоповерхова барачна 1950-х, дев'ятиповерхова 1970-х років[3]
Комерція відділення № 27 ТОВ «Нова Пошта», львівське відділення № 102 АТ «Таскомбанк», відділення компанії «Міст Експрес»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Історія та забудова

Прокладена наприкінці 1920-х років. Від 1929 року мала назву вулиця Шевченка бічна, від 1930 року — Нова, від 1931 року — Багниста. Сучасна назва, від 1950 року — вулиця Низинна[4]. 1958 року виділено верхню частину вулиці Низинної від сучасної вулиці Повітряної й до кінця забудови та названо на честь російського міста Хабаровська (нині — вулиця Петра Калнишевського)[5].

У забудові вулиці Низинної переважають двоповерхова барачна 1950-х та дев'ятиповерхова 1970-х років[3].

Будинки

№ 2 — в будинку містяться аптечна крамниця мережі «Аптека низьких цін», відділення № 27 ТОВ «Нова Пошта», львівське відділення № 102 АТ «Таскомбанк».

№ 5 — дев'ятиповерховий житловий будинок 1970-х роках. У двоповерховій прибудові до будинку міститься відділення поштового зв'язку № 52 Львівської філії АТ «Укрпошта»[1].

№ 17 — чотириповерховий житловий будинок, збудований у 1960-х роках як гуртожиток для працівників львівського керамічного заводу. У 2011 році будинок за рішенням суду був переданий керівництвом заводу у власність територіальної громади міста Львова[6]. Нині у будинку міститься відділення міжнародного поштово-логістичного оператора «Міст Експрес».

№ 19 — двоповерховий житловий будинок барачного типу, збудований у 1950-х роках як гуртожиток для працівників львівського керамічного заводу. У 2011 році будинок за рішенням суду був переданий керівництвом заводу у власність територіальної громади міста Львова[6].

№ 29 — двоповерхова будівля в якій міститься заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 30 Львівської міської ради, що є правонаступником дошкільного виховного закладу загального розвитку № 30 Львівської залізниці відкритого 10 грудня 1975 року та переданого згідно рішення департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради від 29 грудня 2000 року № 28[2].

№ 60 — житловий будинок, збудований у 1960—1970-х роках як гуртожиток для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинок прийнятий від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[7].

Примітки
  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 22 вересня 2021.
  2. Офіційний сайт ДНЗ № 30 Залізничного району м. Львова. lvivedu.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 22 вересня 2021.
  3. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 386.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 43.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 25.
  6. Гуртожитки на вулиці Низинній перейдуть на баланс Львова. zaxid.net. Zaxid.net. 7 жовтня 2011. Процитовано 22 вересня 2021.
  7. Ухвала ЛМР № 59 від 26 вересня 2020 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 26 вересня 2002. Процитовано 22 вересня 2021.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.