Вулиця Олега Міхнюка

Вулиця Німецька слобода — одна з найдавніших вулиць міста, значна частина якої пролягала по Передгороддю. Назва пов'язана з тим, що після Полтавської битви (1709) тут були поселені полонені шведи, яких називали німцями. Потім перейменована на Вознесенську вулицю — в честь Вознесенської церкви, розташованої на вулиці навпроти семінарії (кут сучасних вулиць Олега Михнюка і Гетьмана Полуботка) в період 1713—1875 років. Спочатку вулиця пролягала до площі П'яти кутів (сучасного проспекту Перемоги), потім — до злиття (примикання) з вулицею Петербурзькою (сучасна Олександра Молодчого). У 1919 році перейменована на вулицю 1 Травня[1]

Наприкінці 1980-х років ділянку вулиці 1 Мая між вулицею Шевченка і проспектом Перемоги (площа П'ять кутів) виділено в окрему вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів — на честь загиблих в Афганістані протягом 1979—1989 років воїнів-інтернаціоналістів чернігівців  — зі збереженням нумерації будинків.

Вулиця підлягала перейменуванню, згідно з законом про декомунізацію, і, як пояснює представник Інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Будко, термін «воїн-інтернаціоналіст» є радянським пропагандистським штампом[2]. З ініціативи Українського товариства ветеранів Афганістану[3], 19 лютого 2016 року вулиця отримала сучасну назву — на честь учасника Афганської війни та Війни на сході України, Героя України, уродженця Чернігівщини Олега Івановича Міхнюка, згідно з Розпорядженням міського голови В. А. Атрошенко Чернігівського міської ради № 54-р «Про перейменування вулиць міста»[4].

Більша частина вулиці (до примикання вулиці Гетьмана Полуботка) прокладена вздовж річки Стрижень, на її лівому березі.

Початок вулиці — алея лісопарку Кордівка (довжиною 400 м), без проїзду для автомобільного транспорту. Потім до примикання вулиці Лермонтова непарна сторона вулиці зайнята багатоповерховою житловою забудовою (9-поверхові будівлі гуртожитків, 5-поверхові будинки), парна — не забудована. Далі непарна сторона вулиці зайнята садибною забудовою (є один 10-поверховий будинок), парна — не забудована (до примикання вулиці Гетьмана Полуботка), територія військового госпіталю (до примикання провулка 1 Травня), садибна забудова.

Установи:

1. будинок № 2/40 — Військовий госпіталь
2. будинок № 13/22 — відділення зв'язку № 13

Пам'ятники архітектури і історії:

1. будинок № 2/40 — Церква Михайла і Федора (1801—1806) — архітектури місцевого значення
2. будинок № 2/40 — комплекс будівель госпіталю (1952) — архітектури місцевого значення і Будинок Чернігівської духовної семінарії (19 століття) — історії місцевого значення

Є ряд значущих і рядових історичних будівель, що не є пам'ятками архітектури або історії[5] : садибні будинки № 6, 8, 10, 17/2, 29, 31/42, 33, 37, 43, 47, 47А, 53.

Меморіальні дошки:

1. будинок № 2/40 — українському радянському письменнику і поету Василю Михайловичу Еллан-Блакитному — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
2. будинок № 2/40 — українському радянському композитору і хоровому диригенту Григорію Гурійовичу Верьовці — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
3. будинок № 2/40 — українському радянському поету, державному діячеві Павлу Григоровичу Тичині — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
4. будинок № 2/40 — російському революціонеру, радянському партійному і державному діячеві Миколі Іллічу Подвойському — демонтована — на будинку семінарії (нині військовий госпіталь), де навчався
5. будинок № 13/22 — в пам'ять загиблих воїнів-чернігівців в Афганістані 1979—1989 роки — коментар старого іменування вулиці
6. будинок № 13/22 — Герою України, захисникові незалежності України Олегу Івановичу Міхнюку — коментар нового іменування вулиці

• Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ и м. М. П. Бажана, 1990..
• Сапон В.. Вулиці старого Чернігова: Історико-краєзн. етюди. — Чернігів: РВК "Десни. правда ", 2007. — 128 с.
• Улица и её застройка на сервисе openstreetmap. www.openstreetmap.org. Процитовано 23 червня 2020.