Міхнюк Олег Іванович

Олег Іванович Міхнюк;
	Старший сержант
Загальна інформація
Народження	27 жовтня 1965; Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	20 серпня 2014 (48 років); Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область,; Україна; (загиблий у бою)
Військова служба
Приналежність	СРСР → Україна
Вид ЗС	Радянська армія; Збройні сили
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	56-а ОГДШБр; «Айдар»
Війни / битви	Війна в Афганістані; Війна на сході України; • Бої за Новосвітлівку
Нагороди та відзнаки
	Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
	Міхнюк Олег Іванович у Вікісховищі

Оле́г Іва́нович Міхню́к (27 жовтня 1965, Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область — 20 серпня 2014, Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область) — український військовик і громадський діяч, ветеран війни в Афганістані, заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалер численних орденів та медалей. Активіст Революції гідності, учасник війни на сході України. Герой України.

Загинув під час бойових дій за містечко Новосвітлівка, на трасі Краснодон-Луганськ.

Життєпис

29 жовтня 1983 року призваний до лав Збройних сил СРСР. Закінчив навчальний підрозділ 44-ї навчальної повітряно-десантної дивізії, яка на той час дислокувалася поруч із селом Гайжюнай (Литовська РСР), отримав військове звання «сержант». З 4 березня 1984 року служив в 56-й окремій гвардійській десантно-штурмовій бригаді в Афганістані. Був заступником командира 3-го десантно-штурмового взводу 7-ї роти.

31 травня 1984 року під Гардезом намагаючись витягнути поранених товаришів з-під прицільного вогню снайпера був важко поранений. 21 травня 1985 року отримав друге поранення під час проведення операції в Мараварській ущелині. Багато зробив для ветеранського руху і товаришів по службі. Всі зустрічі ветеранів-«афганців» через 20 років були організовані за його ініціативи.

З 1991 по 1993 рр. начальник медико-соціального відділу Української Спілки ветеранів Афганістану (УСВА). З 1994 по 1995 рр. заступник голови правління Київської обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів. З 1995 рр. працював (УСВА) на посаді керівника управління реабілітації та лікування.

Нагороджений двома орденами «Червоної Зірки» та медаллю «За відвагу».

Перебував у шлюбі з Міхнюк Ніною Петрівною, під час шлюбу народилось двоє синів — Олег та Євген, однак шлюб розпався.[1]

Знайшов другу дружину — Ірину, яка народила доньку, яку згодом назвали Анною. 14 лютого 2018 року Ірина Володимирівна Міхнюк — член правління громадської спілки «Всеукраїнська асоціація ветеранів Афганістану та антитерористичної операції» — нагороджена орденом княгині Ольги III ст.[2]

Євромайдан та російське вторгнення

В період Євромайдану Олег Міхнюк був сотником Восьмої «афганської» сотні Самооборони Майдану, у складі якої були переважно ветерани війни СССР в Афганістані[3].

В квітні 2014 року опублікував статтю в Українській правді у якій розкритикував стан справ в українській армії за підсумками російського вторгнення в Крим[4].

Під час війни на сході України пішов добровольцем до 24-й батальйону територіальної оборони «Айдар».

Загинув 20 серпня 2014 року в бою за визволення Луганська біля селища Новосвітлівка.

Вшанування пам'яті

11 лютого 2015 року у військово-історичному музеї — відділі Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського відбувся захід, присвячений Олегу Івановичу Міхнюку. Чернігівці згадали в цей день війну в Афганістані, Революцію Гідності, війну за Незалежність України (АТО). Все це поєднав у собі Олег Міхнюк.[5]
В Чернігові існує вулиця Олега Міхнюка[6].
Відкрито меморіальну дошку на будівлі Малодівицької школи, де навчався Олег Міхнюк[7].
29 жовтня 2019 року, в рідному містечку героя Мала Дівиця, відкрито пам'ятний знак[8].

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 серпня 2015, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9][10]
Повний кавалер ордена «За мужність»:

Орден «За мужність» I ст. (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку (посмертно)[11]
Орден «За мужність» II ст. (11 лютого 2004) — за плідну трудову діяльність, активну життєву позицію, патріотичне виховання молоді, особистий внесок у вирішення проблем ветеранів війни[12]
Орден «За мужність» III ст. (15 лютого 1999) — за плідну трудову діяльність, активну життєву позицію і громадянську мужність, патріотичне виховання молоді[13]

Примітки

Декларації: Міхнюк Ніна Петрівна від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Процитовано 29 грудня 2019.
Указ Президента України від 14 лютого 2018 року № 31/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
Виступ Олега Міхнюка на Майдані. ВІДЕО. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 24 серпня 2014.
Олег Міхнюк: Діставай н/з
В історичному музеї відбувся захід пам'яті Олега Міхнюка // ПіК, 13 лютого 2015
Меморіальна дошка на честь Олега Міхнюка
«Афганець», який став Героєм України
Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 494/2015 «Про присвоєння О.Міхнюку звання Герой України»
Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України дружині загиблого воїна-«афганця» Олега Міхнюка // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23 серпня 2015
Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Указ Президента України від 11 лютого 2004 року № 187/2004 «Про відзначення державними нагородами України активістів Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
Указ Президента України від 15 лютого 1999 року № 172/99 «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
Командир легендарної «Афганської сотні» // Володимир Чікалін, «Народна армія», 13.02.2015. Архів оригіналу за 24.02.2015. Процитовано 23.02.2015.

Посилання

Загинув Олег Міхнюк. Сайт Української Спілки ветеранів Афганістану. Процитовано 23 серпня 2014.
(рос.)Прощание с командиром афганской сотни Олегом Михнюком (рос.). «Українська правда». Процитовано 23 серпня 2014.
Міхнюк Олег Іванович
(рос.)ОЛЕГ МИХНЮК: «У ТЕХ, КТО ПРОШЕЛ АФГАНИСТАН, ОБОСТРЕННОЕ ЧУВСТВО СПРАВЕДЛИВОСТИ»
У бою за Луганськ загинув один з найавторитетніших сотників Майдану
Біографія Міхнюка Олега Івановича Книга пам′яті загиблих за Україну — Український меморіал

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 154 21 серпня 2015	Наступник:
Зубков Іван Іванович		Зінич Ігор Вікторович

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Декларації: Міхнюк Ніна Петрівна від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Процитовано 29 грудня 2019.

[2] Указ Президента України від 14 лютого 2018 року № 31/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»

[3] Виступ Олега Міхнюка на Майдані. ВІДЕО. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 24 серпня 2014.

[4] Олег Міхнюк: Діставай н/з

[5] В історичному музеї відбувся захід пам'яті Олега Міхнюка // ПіК, 13 лютого 2015

[7] Меморіальна дошка на честь Олега Міхнюка

[8] «Афганець», який став Героєм України

[9] Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 494/2015 «Про присвоєння О.Міхнюку звання Герой України»

[10] Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України дружині загиблого воїна-«афганця» Олега Міхнюка // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23 серпня 2015

[11] Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[12] Указ Президента України від 11 лютого 2004 року № 187/2004 «Про відзначення державними нагородами України активістів Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»

[13] Указ Президента України від 15 лютого 1999 року № 172/99 «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»

[14] Командир легендарної «Афганської сотні» // Володимир Чікалін, «Народна армія», 13.02.2015. Архів оригіналу за 24.02.2015. Процитовано 23.02.2015.