Вусач-стенокор стрункий

Вуса́ч-стеноко́р струнки́й (лат. Stenocorus meridianus (Linnaeus, 1758) = Leptura grandis Poda, 1761 = Leptura rubra Sulzer, 1761 nec Linnaeus, 1758 = Leptura ruficrus Scopoli, 1763 = Leptura splendens Laicharting, 1784 = Toxotus lacordairei Pascoe, 1867 = Stenocorus meridianus ab. maculatus Podaný, 1979) — вид жуків з родини Вусачів.

?
Вусач-стенокор стрункий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea Latreille, 1802)
Родина: Вусачі (Cerambycidae)
Підродина: Лептурини (Lepturinae Latreille, 1802)
Рід: Вусач-стенокор (Stenocorus Geoffroy, 1762)
Вид: Вусач-стенокор стрункий (S. meridianus)
Stenocorus meridianus
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Stenocorus meridianus
EOL: 1001065
NCBI: 878993

Поширення

Хорологічно S. meridianus належить до європейської групи видів Європейського зоогеографічного комплексу, поширений по всій Європі, західній частині Росії та зрідка на Кавказі. Вид широко розповсюджений у передгірних районах Карпат.

Екологія

S. meridianus звичайний для дубових, дубово-грабових, буково-грабових лісів. В межах Івано-Франківська виліт імаго спостерігається в кінці травня і найбільшої чисельності досягає в середині-кінці червня. Комахи трапляються на квітах свидини (Swida alba L.) на узліссях.

Морфологія

Імаго

Вид середніх розмірів з довжиною тіла 15-27 мм. Тіло чорне, зі світлими – буро-жовтими надкрилами, які іноді із затемненими вершиною та швом, або цілком темні, вкриті дрібними стоячими волосками. У самців черевце часто червонуватого або рудого забарвлення. Ноги більш-менш рудого або червоного забарвлення іноді темні.

Личинка

Личинка велика до 34 мм завдовжки з добре розвиненими грудними ногами. 9-й терґіт черевця на вершині витягнений в склеротизований шип.

Життєвий цикл

Личинки розвиваються в деревині дуба, граба, клена (Acer platanoides L.), в’яза та деяких інших листяних порід. S. meridianus заселяють мертві корені та прикореневі частини стовбурів дерев. Плодючість становить 240-300 яєць на одну самку. Життєвий цикл триває 2-3 роки.

ЛІтература

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11183/
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/stenmer.htm
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.