Вяйньо Таннер

Вяйньо Альфред Таннер, Вяйньо Альфред Томассон (швед. Thomasson Väinö Alfred, фін. Tanner Väinö Alfred, рос. Томассон Вя́йнё А́льфред, Та́ннер Вяйнё Альфред, до 1895 р. носив прізвище Томассон; нар.12 березня 1881, Гельсінгфорс, Велике князівство Фінляндське — пом.19 квітня 1966, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський державний діяч, піонер кооперативного руху, лідер фінської соціал-демократичної партії, депутат парламенту Фінляндії від 1908 р. до 1962 р., Прем'єр-міністр Фінляндії в 1926—1927 рр., кандидат у президенти Фінляндії в 1919, 1925, 1931, 1937, 1950, 1956 й 1962 роках.

Таннер Вяйньо
фін. Tanner Väinö
Ім'я при народженні швед. Thomasson Väinö Alfred
Народився 12 березня 1881(1881-03-12)
Гельсінгфорс
Помер 19 квітня 1966(1966-04-19) (85 років)
Гельсінкі
Поховання Гієтаніємі
Громадянство Російська імперія,
 Фінляндія
Національність фін
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Гельсінський університет
Знання мов фінська
Посада сенатор, депутат, Прем'єр-міністр, міністр фінансів, міністра закордонних справ, міністр торгівлі та промисловості
Партія соціал-демократична
Головував СДПФ
Батько Томассон Густав Альфред
У шлюбі з Linda Tannerd
Діти Maija Takad
IMDb ID 1934986
осуджений СРСР за війну проти СРСР та амністований

Життєпис

Батьком його був залізничник у «VR Group» Густав Альфред Томассон. У 1896 р. Вяйньо змінив прізвище зі шведськомовного написання Томассон на фінськомовний варіант Таннер.

Після відділення Великого князівства Фінляндського від Російської імперії в 1917 р. призначений на сенатора у справах фінансів до Сенату Токоя. Був головою СДПФ у 1918—1926 роках.

Таннер не підтримував радикальні революційні дії червоноармійців, і не брав участі у Громадянській війні Фінляндії, що призвела до поразки фінських «червоних».

Після війни він став провідним політиком Соціал-демократичної партії Фінляндії (СДПФ), і активним прихильником парламентаризму. Його головним успіхом була реабілітація СДПФ після громадянської війни. Таннер працював в уряді на постах: прем'єр-міністра (1926—1927), міністра фінансів (1937—1939), міністра закордонних справ (1939—1940), після Радянсько-фінської війни 1939—1940 рр. був міністром торгівлі та промисловості (1940—1942) (остання перестановка була здійснена під тиском СРСР). У 1942—1944 рр. знову був міністром фінансів.

Вплинув на перенаправлення фінського робочого руху від революційних ідей до прагматичної роботи в рамках парламентської системи. Під його керівництвом фінські соціал-демократи змогли сформувати уряд меншості за 10 років після закінчення громадянської війни в країні.

У 1927 р. під час короткої хвороби президента Реландера Таннер, який займав на той момент пост прем'єр-міністра, виконував обов'язки діючого президента і Верховного головнокомандуючого. В останній ролі він приймав парад фінської Білої гвардії присвячений 10-й річниці перемоги «білих». Це було сприйнято в країні як досить визначна подія і ознака триваючого процесу національного примирення в суспільстві. Протягом 1930-х років соціал-демократи кілька разів формували коаліційні уряди разом з аграрною партією.

Дискутував щодо «лінії Маннергейма» з маршалом Карлом Маннергеймом на користь соціального захисту платників податків (з історії т. зв. «фінського економічного дива»). Йому належить відомий вислів (1934 р.)[2]

Перш ніж витрачати великі гроші на оборону, треба створити народові такий рівень життя, який варто було б захищати.

Під час Радянсько-фінської війни 1939—1940 рр. Таннер був міністром закордонних справ і зіграв важливу роль у формуванні в Фінляндії «духу Зимової війни» на гуртування нації незалежно від політичних поглядів, у боротьбі за збереження незалежності країни.

Після закінчення Зимової війни СРСР зажадав змін у внутрішній політиці Фінляндії й 16 серпня 1940 р. Таннер вийшов з уряду[3][4].

Після закінчення Радянсько-фінської війни 1941—1944 рр. Таннер, під тиском СРСР, був засуджений разом з Рісто Рюті в 1946 р. на п'ять з половиною років позбавлення волі, однак і в ув'язненні залишався популярним політичним діячем. У грудні 1948 р., відбувши половину терміну, був амністований і випущений на свободу[5]. Став генеральним директором «Elanto».

Був головою СДПФ у 1957—1963 роках.

Праці
  • (рос.)Таннер В., Зимняя война. — М.: 2003. — 349 с. — ISBN 5-9524-0517-7.
  • Minkälaisia verotusuudistuksia porvarilliset ajavat. Sosialidemokratisia vaalijulkaisuja n: o 5. Sos.-dem. eduskuntaryhmä, Helsinki 1908
  • Det vita skräckväldet i Finland: förskräckliga sanningar om den borgerliga diktaturen: ett officiellt dokument. Frams förlag, Stockholm 1919 (Kirjan digitoitu versio (Työväenliikkeen kirjasto: Digitaalinen arkisto))
  • Sosialidemokraattisen puoluetoimikunnan puheenjohtajan Väinö Tannerin puolustuspuhe puolueen vaalijulistuksen johdosta nostetussa oikeudenkäynnissä ; esitetty Helsingin Raastuvanoikeudessa maanantaina maaliskuun 17 päivänä 1919. Suomen sos.-dem. puoluetoimikunta, Helsinki 1919
  • Osuuskauppakysymyksiä : alustus syksyllä 1929 Virossa pidetyssä osuuskauppain edustajain neuvottelukokouksessa. KK: n kirjasia n: o 19. Helsinki 1930
  • Tullirasitusta lievittämään ; esitelmä KK: n 19. edustajakokouksessa Viipurissa 1.-2. VI. 1935. Kulutusosuuskuntien keskusliitto, Helsinki 1935
  • Die nordische Genossenschaftsbewegung. Zentralverband österreichischer Konsumvereine, Wien 1936
  • Osuustoiminnan asema erilaisissa talousjärjestelmissä. KK: n kirjasia n: o 24. Helsinki 1937
  • Kansan enemmistön edut määrääviksi: sosialidemokraattisen puolueen vaaliohjelma ja ministeri Väinö Tannerin puhe (Katsaus tämän hetken sisäpoliittiseen tilanteeseen). Sos. dem. puoluetoimikunta, Helsinki 1939
  • Nykyinen hallituskausi ollut maalle ja kansalle hyödyksi: puhe Käpylän työväentalossa 16.4.1939. Tampere 1939
  • Maamme tilanne ja Sos.-dem. puolueen näköaloja: Sos.-dem. puoluekokouksessa 25.11.-44 pitämä esitelmä. Vaasan sos.-dem. toveriseura, Vaasa 1945
  • Väinö Tanner puolustautuu. Tampereen sos.-dem. kunnallisjärjestö, Tampere 1946
  • Näin Helsingin kasvavan. Tammi, 1947, Helsinki.
  • Nuorukainen etsii sijaansa yhteiskunnassa. Tammi, 1948, Helsinki.
  • Kuinka se oikein tapahtui: vuosi 1918 esivaiheineen ja jälkiselvittelyineen. Tammi, 1949, Helsinki.
  • Tarton rauha: sen syntyvaiheet ja -vaikeudet. Tammi, 1949, Helsinki.
  • Olin ulkoministerinä talvisodan aikana. Tammi, 1951, Helsinki.
  • Suomen tie rauhaan 1943–44. Tammi, 1952, Helsinki.
  • Itsenäisen Suomen arkea: valikoima puheita. Toimittanut Arvo Tuominen. Tammi, 1956, Helsinki.
  • The Winter war: Finland against Russia 1939—1940. Stanford University Press, Stanford 1957
  • Kahden maailmansodan välissä: muistelmia 20- ja 30-luvuilta. Tammi, 1966, Helsinki.
  • Unohdetut päiväkirjat 1943—1944 ; toimittanut Hannu Rautkallio ; esipuhe ja artikkeli Lasse Lehtinen; julkaisija Väinö Tannerin säätiö. Paasilinna, Espoo 2011.

Вшанування

На честь його названий «Фонд Вяйньо Таннера» у 1961 р. та «премія Таннера» у 2000 р.[6].

Примітки
  1. (фін.)Vuoden 1907 eduskuntavaaleissa valitut kansanedustajat — Oikeusministeriö.
  2. (рос.)Человек, сделавший невозможное, BBC, 03.12.2009, Артем Кречетников.
  3. (англ.) Eric Solsten and Sandra W. Meditz, editors. Finland: A Country Study, chapter «The Continuation War». Washington: GPO for the Library of Congress, 1988.
  4. (англ.) Eric Solsten and Sandra W. Meditz, editors. Finland: A Country Study, chapter «The Establishment of Finnish Democracy». Washington: GPO for the Library of Congress, 1988.
  5. (англ.)FINLAND: Political Paavo // Dec. 06, 1948 — Time Inc.
  6. (англ.)Väinö Tanner Foundation

Джерела
  • (рос.)Сто замечательных финнов. Калейдоскоп биографий = 100 suomalaista pienoiselämäkertaa venäjäksi / Ред. Тимо Вихавайнен (Timo Vihavainen); пер. с финск. И. М. Соломеща. — Хельсинки: Общество финской литературы (Suomalaisen Kirjallisuuden Seura), 2004. — 814 с. — ISBN 951-746-522-X.
  • Jaakko Paavolainen: Nuori Tanner — menestyvä sosialisti. Elämäkerta vuoteen 1911. Tammi, Helsinki, 1977, ISBN 951-30-3257-4 (zitiert: Paavolainen I).
  • (фін.)Kuin kallioon hakattu — Väinö Tannerin juhlakirja, Tammi, 1956.
  • Yrjö Soini, Kuin Pietari hiilivalkealla, Otava, 1956.
  • Yrjö Soini, Toinen näytös — entä kolmas?, Karisto, 1968.
  • Jaakko Paavolainen, Nuori Tanner 1, menestyvä sosialisti: elämäkerta vuoteen 1911, Jaakko Paavolainen. Tammi, 1977 — ISBN 951-30-3258-2 (sidottu), ISBN 951-30-3257-4 1
  • Jaakko Paavolainen, Väinö Tanner 2, senaattori ja rauhantekijä: elämäkerta vuosilta 1912—1923, Tammi, 1979 —— ISBN 951-30-4991-4 (sidottu), 951-30-9330-1
  • Jaakko Paavolainen, Väinö Tanner 3, sillanrakentaja: elämäkerta vuosilta 1924—1936, Tammi, 1984 — ISBN 951-30-5937-5 (sidottu), 951-30-9329-8
  • Jaakko Paavolainen, Väinö Tanner 4, patriootti: elämäkerta vuosilta 1937—1966, Tammi, 1989 — ISBN 951-30-9184-8 (sidottu), 951-30-9328-X
  • Risto Niku, Kahdeksan tuomittua miestä: sotasyyllisten vankilavuodet, Edita 2005 — ISBN 951-37-4410-8
  • Lasse Lehtinen & Hannu Rautkallio, Kansakunnan sijaiskärsijät: sotasyyllisyys uudelleen arvioituna, WSOY, 2005 — ISBN 951-0-30797-1
  • Väinö Tannerin unohdetut päiväkirjat 1943—1944, Hannu Rautkallio toim. & Lasse Lehtinen esipuhe ja artikkeli, Paasilinna, 2011 — ISBN 978-952-5856-48-4
  • Lasse Lehtinen, Väinö Tanner, itsenäisen Suomen mies, Otava, 2017 — ISBN 978-951-1-30730-3

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.