Війна за незалежність Еритреї

У 1890-1941 роках Еритрея була колонією Італії, потім — протекторатом Великої Британії. 2 грудня 1950 року ООН прийняла резолюцію № 390А про об'єднання Еритреї та Ефіопії в рамках федерації. Рішення набрало чинності 15 вересня 1952 року. Більшість еритрейців виступала за незалежність своєї країни, в той час як Ефіопія намагалася позбавити її прав, наданих автономією. Сформований наприкінці 1950-х років Фронт визволення Еритреї (ФВЕ) у вересні 1961 року почав збройну боротьбу за незалежність. У відповідь на це в 1962 році імператор Ефіопії Хайле Селассіє позбавив Еритрею прав автономії, розпустивши її парламент.

У 1970-ті роки в рядах ФВЕ стався розкол. Від Фронту відокремилися кілька інших організацій, найзначнішим з яких був Народний фронт визволення Еритреї (НФВЕ). У 1974 році в результаті військового перевороту Хайле Селассіє був повалений, і до влади прийшов революційний уряд, який незабаром встановив тісні зв'язки з СРСР. Незважаючи на зміну політичного режиму, війна в Еритреї тривала. Символом еритрейської боротьби за незалежність стало місто Накфа, сильно зруйноване в результаті авіанальотів ВПС Ефіопії (після закінчення війни в честь міста була названа еритрейська валюта). Протистояння Ефіопії ускладнювалося тим, що між ФВЕ і НФВЕ двічі мали місце внутрішні конфлікти. В результаті міжусобиць ФВЕ до початку 1980-х втратив значну частину свого впливу, і його загони відійшли в Судан.

У 1988–1991 роках еритрейські партизани завдали армії Ефіопії кілька важких поразок (зокрема, під Афабетом, де був вщент розгромлений ефіопський армійський корпус), що збіглося з припиненням радянської військової допомоги Аддіс-Абебі. У самій Ефіопії йшла громадянська війна. У травні 1991 року уряд покинув країну. Еритрея фактично домоглася своєї незалежності після трьох десятиліть збройної боротьби. За угодою з новим ефіопським урядом у квітні 1993 року в Еритреї був проведений референдум, за підсумками якого 24 травня країна офіційно була проголошена незалежною.

За час війни загинуло понад 150 тис. еритрейців — партизан та мирних жителів, 400 тис. осіб стали біженцями. Ефіопія також понесла значні втрати, що обчислюються десятками (за деякими оцінками — сотнями) тисяч чоловік.

У квітні 1993 року еритрейський народ майже одноголосно проголосував за незалежність, і це було підтверджено місією спостерігачів ООН, яка контролювала проведення референдуму в Еритреї. 28 травня 1993 року Організація Об'єднаних Націй офіційно визнала незалежність Еритреї, нижче наведені результати референдуму:

• Ефіопо-еритрейський конфлікт
• 933-й пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ СРСР

• Війна за незалежність Еритреї 1961–1993
• Війна за незалежність Еритреї