Вікна сатири РОСТА

«Вікна сатири РОСТА» (Вікна РОСТА) — серія плакатів, створена протягом 1919—1921 років радянськими поетами і художниками, які працювали в системі Російського телеграфного агентства (РОСТА). «Вікна РОСТА» — специфічна форма масового агітаційного мистецтва, що виникла в період Громадянської війни та інтервенції (1918—1920).

Характеристика

Сатиричні плакати, виконані в гострій і доступній манері, забезпечені лаконічними віршованими текстами, викривали супротивників молодої республіки Рад. «Вікна РОСТА» висвітлювали злободенні події, ілюстрували телеграми, передавані агентством у газети. Володимир Маяковський у своїй роботі «Грізний сміх» писав про них так:

Це протокольний запис найбільшого триріччя революційної боротьби, переданий плямами фарб і дзвоном гасел. (...) Це телеграфні вісті, моментально передані в плакат, це декрети, зараз же розпубліковані на частівки, це нова форма, виведена безпосередньо життям, це ті плакати, які перед боєм дивилися червоноармійці, що йдуть в атаку, йдуть не з молитвою, а з розспівом частівок.
Оригінальний текст (рос.)
Это протокольная запись крупнейшего трехлетия революционной борьбы, переданная пятнами красок и звоном лозунгов. (…) Это телеграфные вести, моментально переданные в плакат, это декреты, сейчас же распубликованные на частушки, это новая форма, выведенная непосредственно жизнью, это те плакаты, которые перед боем смотрели красноармейцы, идущие в атаку, идущие не с молитвой, а с распевом частушек.
[1]

За винятком перших, намальованих від руки, плакати виконували і розмножували з використанням трафаретів[2] до 150 і більше примірників, а потім виставляли у вітринах в столиці та інших містах — зазвичай у порожніх гастрономічних магазинах. У своїх спогадах В. Б. Шкловський стверджував, що:

«Вікна РОСТА» правильно існували і скінчилися тоді, коли знову з'явилися магазини.
Оригінальний текст (рос.)
«Окна РОСТА» правильно существовали и кончились тогда, когда опять появились магазины.

— «В. Маяковский в воспоминаниях современников»[3]

Вікна сатири виникли восени 1919 року, перший плакат з текстом Грамен і малюнками Черемних виставлено в Москві на початку вересня[4], до 1920 року «Вікна РОСТА» дісталися до Баку, Саратова, Харкова, Одеси, Ростова-на-Дону, виходили вони до 1921 року. Темами плакатів були боротьба з Врангелем і тифозними вошами, голод тощо.

У «Вікнах РОСТА» активно використовувалися традиції лубка[5] і райка. Техніка малюнка у «Вікнах РОСТА» відрізнялася акцентованою простотою і лаконізмом використовуваних виражальних засобів (використання 2-3 кольорів, виразність силуетів).

«Специфіка їх полягала в негайній реакції на злободенні питання і факти. Тексти „Вікон РОСТА“ відрізнялися простотою і точністю характеристик, що йдуть від традицій народних лубків і частівок. В цих текстах знайшов своє яскраве вираження талант Маяковського-публіциста. (…) Плакати РОСТА, як правило, багатосюжетні. В них склався і типізувався певний дух персонажів, які переходять з плаката в плакат: робітник, червоноармієць, селянин, капіталіст, піп, куркуль»[6].

Супротивні творчі організації

Вікнам РОСТА, на думку історика Владлена Сироткіна, протистояв ОСВАГ:

"З відстані часу, читаючи спогади учасників Громадянської війни з «червоної» і «білої» сторін, починаєш розуміти, що обидва «агітпропи» — в Москві і в Ростові-на-Дону — були дзеркальним відбиттям один одного, тільки з протилежними знаками . У Москві висіли «Вікна РОСТА» з віршами Маяковського і Дем'яна Бєдного, в Ростові — «Вікна ОСВАГ» з віршами Наживіна або «білого Дем'яна» віршомаза А. Гридіна. Там червоноармієць протикає багнетом буржуя і білого генерала, тут дужий доброволець — «жида» Троцького".

— Владлен Сироткин "Зарубежные клондайки России"

Художники

Перше «Вікно РОСТА» виконав у жовтні 1919 М. М. Черемних. Згодом до нього приєдналися В. В. Маяковський, який створював як малюнки, так і підписи, а також Д. С. Моор, І. А. Малютін, А. М. Нюренберг, М. Д. Вольпін, П. П. Соколов-Скаля, Б. М. Тимофєєв, В. В. Хвостенко та ін. Подібні «вікна» випускали також у Петрограді (Л. Г. Бродати, В. В. Лебедєв, О. О. Радаков та ін.), в Україні (Б. Ю. Єфімов та ін.), у Саратові, Баку та інших містах.

У створенні «Вікон РОСТА» брали участь також Казимир Малевич, Аристарх Лентулов, Ілля Машков і Кукринікси. «Вікна РОСТА» мали істотне значення для становлення радянського образотворчого мистецтва.

Персональну виставку Маяковського «20 років роботи», екскурсоводом на якій був сам Маяковський, і в основу експозиції якої лягли «Вікна сатири РОСТА», не відвідали ні представники творчої інтелігенції, ані керівні особи[7].

Див. також

Примітки
  1. Лебедев, 1949.
  2. «Грозное оружие» "Журнал «Смена», опубліковано в № 280, квітень 1936: «Спочатку „Вікна Роста“ робилися в одному або двох примірниках. Потім їх навчилися розмножувати за допомогою вирізаного з картону „трафарету“».
  3. "В. Маяковский в воспоминаниях современников"
  4. «Искусство. Книга для чтения» Алпатов М. В. и др. стр.468 «Просвещение» 1969.
  5. «Древнерусские комиксы» "Журнал «Смена», опубликовано в номере № 1755, Январь 2011: «Последний всплеск „лубочной активности“ пришёлся на „Окна РОСТА“».
  6. История русского и советского искусства. Под ред. Д. В. Сарабьянова. Высшая школа, 1979. С. 302
  7. Марина Черкашина. Смерть "крикогубого Заратустры" (очерк из цикла «Параллели судеб»). "Российская газета". Архів оригіналу за 5 січня 2002. Процитовано 9 жовтня 2016. «Він (Маяковський) намагався нагадати про свої заслуги: "Вікна сатири РОСТА", афіші виступів, стенди з книгами, альбоми з вирізками з періодики. Ось тільки письменники, запрошені на ту виставку, не прийшли, як не прийшли і вожді.
    Оригінальний текст (рос.)
    Он (Маяковский) пытался напомнить о своих заслугах: „Окна сатиры РОСТА“, афиши выступлений, стенды с книгами, альбомы с вырезками из периодики. Вот только писатели, приглашенные на ту выставку, не пришли, как не пришли и вожди.
    »     Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (довідка)

Література
  • Михаленко Н. В. Библейские образы и мотивы в «Окнах РОСТА» В. В. Маяковского // Русская литература. Оригинальные исследования. — 2014.[недоступне посилання з Март 2018]
  • Михаленко Н. В. Плакаты В. В. Маяковского — единство визуального и вербального: от «Сегодняшнего лубка» к «Окнам РОСТА» // Rusistica Latviensis 5. Slavica — 2015: filoloģijas pētījumi. LU Akadēmiskais аpgāds. Latvijas Universitāte. — Riga, 2015. — С. 20—28.
  • Иньшакова Е. Ю. Коллекция «Окон РОСТА и ГПП» в собрании Государственного музея В. В. Маяковского // Творчество В. В. Маяковского. — М. : ИМЛИ РАН, 2015. — Вип. 3: Проблемы текстологии и биографии. — С. 379—386.
  • Лебедев П. И. Советское искусство в период иностранной военной интервенции и гражданской войны. — М. : Искусство, 1949. — (Советское изобразительное искусство: монографии и исследования).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.