Вікторія Потоцька

Донька Вацлава Лещинського, воєводи підляського, та Софії Вишнивецької, доньки князя Дмитра Юрія Вишневецького. Народилася близько 1676/1677 року[1]. За менш вірогідною версією її матірю була Софія Христина Опалінська.

Близько 1681 року помирає її мати. 1692 року укладено шлюб Вікторіїї з галицьким старостою Юзефом, сином польного гетьмана коронного Анджея Потоцького.

1695 року її вуйна, Саломея Вишневецька уступила Вікторії міста Чарторийськ, Колки, Немирів, Заложці, Збараж, Ладижин, Волочиськ. Збаразьке князівство Вікторія і її сестра Теофілія домовилися поділити між собою порівну, але в справу втрутилися чоловіки сестер. Також порозумінню завадила Північна війна. Лише у 1714 року Вікторія з чоловіком домоглася підтвердження прав на Збаразьку волость. Разом з чоловіком перетворила Збраразький замок у вишукану резиденцію.

З 1720 року надавала кошти єзуїтам в місті Станіславів, зокрема на оздоблення вівтаря і каплиці святого Станіслава Костки, до якого Вікторія відчувала особливий пієтет. 1729 року за допомогою Вікторії завершено будівництво костелу єзуїтів.

1730 року чоловік подарував Вікторії палац Бельведер. У 1732 році Вікторія померла, її було поховано під вівтарем костелу єзуїтів. 1886 року рештки княгині були перенесені до крипти колегіати у зв'язку з перетворенням костелу єзуїтів у греко-католицький собор Святого Воскресіння.

Чоловік — Юзеф Потоцький, великий гетмьан коронний

Діти:

• Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський і познанський;
• Зоф'я; 1-й чоловік — староста ґнезненський Адам Сьміґельский, 2-й чоловік — каштелян підляський Домінік Пйотр Коссаковський.

• Мандри непомітним Франківськом: заміський палац Потоцьких на Бельведері
• Крипта родини Потоцьких
• Крипта магнатів Потоцьки