Чарторийськ

село Чарторийськ
Герб Чарторийська	Прапор Чарторийська
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район/міськрада	Камінь-Каширський район
Рада	Старочорторийська сільська рада
Облікова картка	Старий Чорторийськ
Основні дані
Засноване	1100
Населення	1829
Площа	2,55 км²
Густота населення	717,25 осіб/км²
Поштовий індекс	44636
Телефонний код	+380 3376
Географічні дані
Географічні координати	51°13′27″ пн. ш. 25°52′57″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	166 м
Водойми	Стир
Відстань до; обласного центру	98,4 км
Відстань до; районного центру	30,8 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Сокола, 103, с. Чарторийськ, Волинська обл., 44636
Карта
	Чарторийськ
	Чарторийськ
Мапа
	Чарторийськ у Вікісховищі

Чартори́йськ — село в Україні, у Камінь-Каширському районі Волинської області. У минулому — містечко Чорторийськ Луцького повіту на західній Волині. Відстань до райцентру автошляхом М07, який переходить у Р14, становить близько 31 км.

Назва

Дв҃дъ Ѡлегъ . Торчина . послании же придоша . къ Двд҃ви . и рекоша ему се ти молвѧть брат̑ӕ . не хощем ти вдати стола Володимерьскаго . зане оувергъ еси ножь в ны . егоже не было в Русьскои земли . но мы тебе не имем̑(р)ъ Г ни иного зла створимъ . но се ти даемъ шедъ сѧди в Божескомъ . во Ѡстрозѣ Дубенъ и Черторыескъ .

1100 рік, Іпатіївський літопис[1]

У літописах Чарторийськ згадується вже під 1100 роком, коли він разом з Дубном та Острогом дістався володимирському князю Давиду Ігоровичу. Близько 1142 року належав Святославу Ольговичу; у 1228 р., після смерті Мстислава Німого, дістався в долю Данилу, але незабаром перейшов у володіння Пінських князів. Під час польського панування належав князям Чорторийським. Тут знаходили кремінні поліровані знаряддя; на березі річки залишки валів (за переказами — древнього міста Горбовиці, з яким зв'язані народні легенди).

У XII столітті Чарторийськ стає значимим поселенням з могутньою оборонною системою, до якої входив князівський замок, оточений високими земляними валами та дерев'яними, а пізніше, мурованими стінами з могутніми бійницями. Оточений водами Стиру, Чарторийськ був неприступним і довго служив «ключем до Волині».[2].

"Чарторийськ" та "Чарториськ" (від пол. Czartorysk) — полонізовані варіації назви "Чорторийськ".

Символіка села

Символікою села Чарторийськ є герб та прапор, затверджені 25 червня 2008 року сесією Старочарторийської сільської ради.

Історія

Городище у Чарторийську

Вигляд на Чарторийськ

Домініканський костел (нині — Хрестовоздвиженський собор однойменного монастиря)

Руїни замку Чорторийських. Кінець XIX століття

Заснування

Згадується у літописі під 1100 р., коли його одержав Давид Ігорович, онук Ярослава Мудрого. Засноване над річкою Стир, тепер село Маневицького району Волинської області.

Після смерті луцького князя Мстислава Ярославича Німого (близько 1225 р.) Чарторийськ дістався в уділ Данилові Романовичу, але незабаром його захопили пінські князі. У Великодні дні 1228 року Данило Галицький штурмом оволодів містом і повернув його до числа своїх володінь. Після 1340-го — в складі Волинського князівства Любарта.

Рід князів Чорторийських

Наприкінці 1580-х рр. Чарторийськ отримав в уділ Костянтин Ольгердович. Його внуки Іван та Олександр сини Василя Костянтиновича, вже пишуться князями Чорторийськими з 1430-х рр., а саме місто стає родинним «гніздом». Згодом їхній молодший брат Михайло отримує у власність Клевань і започатковує клеванську гілку роду. У 1547 р. відбувся поділ володінь між братами Олександром та Іваном Федоровичами Чорторийськими. Перший з них у володіння отримав Чорторийськ і Литовиж, а другий — Клевань і Білів. В XVII ст. з клеванської гілки роду виокремлюються князі Чорторийські-Корецькі.

Містечко в добу бароко

У 1601 р. родове гніздо продають Янові Пацу, а той — Лещинським. Побудували дерев'яний костел.

У 1736-1741 рр. новий кам'яний, парафіяльний костел будують коштом Анджея Лещинськго. Він і залучив до будівництва архітектора на ім'я Павел Гіжицький (єзуїта) як костелу вже домініканського монастиря.

19-20 століття

За участь Федора Паца в польському повстанні 1830-1831 рр. цар конфіскував його майно, а монастир домініканців у Чарторийську зачинили. Його передали православній громаді і висвятили на честь Успіння Богородиці.

У роки Першої світової війни монастир постраждав через військові дії. Землі відійшли до Польщі, але малочисельна римо-католицька парафія так і не змогла відремонтували споруду.

У 1929 р. на містечко поширені правила міської забудови.[3]

У роки війни 1939—1945 костел знов постраждав. Землі перейшли у склад СРСР. Костел у релігійної громади радянська влада забрала і перетворила на склад зерна. Спустошений кам'яний костел покинули і той стояв пусткою до 1990-х рр. На даху пам'ятки архітектури доби бароко встигли вирости дерева.

Із 1999 р. його передали православній громаді, де створили чоловічий Хрестовоздвиженський монастир.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1900 осіб, з яких 902 чоловіки та 998 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1840 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова	Відсоток
українська	99,73 %
російська	0,27 %

Пам'ятки

Пам'ятка містобудування та архітектури національного значення

Домініканський костел (1741–1753)[7]

Домініканський костел — один з шедеврів бароко на Волині, побудований у 1741–1753 рр. Проект костелу належить видатному архітектору, єзуїту Павлу Гіжицькому.

Побудований на місці колишнього дерев'яного. Кам'яний, потинькований, видовжений за поземним планом, тринавний. У другому ярусі — хрещатий, хрест утворює трансепт. Під час перебудови в перехресті спорудили нехарактерну для будівлі дерев'яну баню з приземкуватим куполом. Бічні фасади пласкі, прикрашені лише пілястрами і заокругленими вікнами. Усі архітектурні краси зібрані на західному фасаді — де розкреповані пілястри, вікна з пишною облямовкою, карнизи, бароковий фронтон.Фасад має три западини, що надають йому хвилясту форму. Дві невеликі арки над бічними навами на фасаді колись слугували як дзвіниці. Склепіння костелу хрещаті. Колишні ніші для скульптур католицьких святих нині використані для розташування православних ікон. Під костелом — крипта. Капітелі пілястр мають знаки ордену домініканцців.

На подвір'ї перед костелом дивом зберігся чотирикутний стовп на п'єдесталі. Ченці православного монастиря очистили дах від дерев і покрили його бляхою. Територію монастиря обнесено цегляним парканом.

Пам'ятки археології місцевого значення

Городище «Замок» (11-13 століття)[8]

Пам'ятки історії місцевого значення

Могила Героя Радянського Союзу Сокола І. Г. (1974; 1985)
2 могили розстріляних євреїв (1943; 1991)[9]
Братська могила Радянських солдат та Героїв Радянського Союзу Нематжану Хакімову та Віктору Єршову

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення

Пам'ятник Герою Радянського Союзу Соколу І. Г. (1983; Гапонюк М.)[10]

Соціальна сфера

В селі діють:

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів;
дитячий садок;
Будинок культури;
сільська бібліотека-філія;

Релігія

У Чарторийську діє:

Свято-Хрестовоздвиженський собор (колишній Костел домініканів);
Свято-Успенська церква УПЦ

Уродженці

Бутейко Антон Денисович, український дипломат;
Брик Дмитро Юрійович — молодший сержант 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир). Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) в районі смт Кутейникове.
Лисий Яків Івкович — керівник Голобського районного проводу ОУН, лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 2 класу та Бронзового хреста заслуги УПА.
Сокол Іван Григорович — Герой Радянського Союзу;
Роза Фрідман — відомий американський економіст, дружина Нобелівського лауреата Мілтона Фрідмана;
Аарон Директор — відомий американський економіст, брат Рози Фрідман, один із засновників Спільноти «Мон Пелерін»;

Примітки

Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843, с. 173.
Старий Чарторийськ. Чортові рови // Тут був Я. Мандри з фотоапаратом. Україною і світом
Rozporządzenie Ministra Robót Publicznych w porozumieniu z Ministrem Spraw Wewnętrznych z dnia 10 maja 1929 r. rozciągające przepisy dla gmin miejskich na niektóre osiedla gmin wiejskich na obszarze województwa wołyńskiego. — Dz.U. 1929 nr 41 poz. 347(пол.)
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 15 січня 2012.
Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Перелік пам'яток археології. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 15 січня 2012.
Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Перелік пам'яток історії. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 15 січня 2012.
Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Перелік пам'яток монументального мистецтва. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 15 січня 2012.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Козик П.З. Стари́й Чортори́йськ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.544-552
Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 2. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[ПСРЛ-1] Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843, с. 173.

[2] Старий Чарторийськ. Чортові рови // Тут був Я. Мандри з фотоапаратом. Україною і світом

[3] Rozporządzenie Ministra Robót Publicznych w porozumieniu z Ministrem Spraw Wewnętrznych z dnia 10 maja 1929 r. rozciągające przepisy dla gmin miejskich na niektóre osiedla gmin wiejskich na obszarze województwa wołyńskiego. — Dz.U. 1929 nr 41 poz. 347(пол.)

[населення_1989-4] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001-5] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-6] Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.

[7] Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 15 січня 2012.

[8] Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Перелік пам'яток археології. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 15 січня 2012.

[9] Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Перелік пам'яток історії. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 15 січня 2012.

[10] Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Перелік пам'яток монументального мистецтва. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 15 січня 2012.