Станіслав Потоцький (київський воєвода)

Станісла́в Пото́цький (пол. Stanisław Potocki; 1698 8 лютого 1760) — польський шляхтич, військовий і політичний діяч Речі Посполитої, меценат, архітектор. Єдиний син Юзефа Потоцького.

Станіслав Потоцький
пол. Stanisław Potocki
[[Файл:|90px|]]
Дідич Станиславова
19 травня 1751  8 лютого 1760
Попередник: Йосиф Потоцький
Наступник: Йосиф Потоцький
галицький староста
коломийський староста
снятинський староста
 
Народження: 1698[1][2]
Тязів
Смерть: 1760[1][2]
Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, СРСР
Поховання: Збараж і Кременець
Країна: Річ Посполита
Релігія: Католицизм
Рід: Потоцькі
Батько: Юзеф Потоцький
Мати: Вікторія Лещинська
Шлюб: Маріанна Лащd і Гелена Потоцькаd
Діти: Юзеф Потоцький, Вінцентій Потоцький, Анна Ельжбета Потоцькаd і Вікторія Потійd
Нагороди:

Родовід

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Андрій Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосиф Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Рісинська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Станіслав Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вацлав Лещинський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вікторія Лещинська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Христина Опалінська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Біографія

Костел оо. Бернардинів, Збараж
Колишній костел реформатів, Крем'янець. Місце поховання серця

Народився в селі Тязів (пол. Cieżów[3] (нині Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Україна[4]), охрещений у воді в березні 1698 року, урочистий акт хрещення відбувся в листопаді.

Правдоподібно, навчався у станиславівських школах. Під час битви під Калішем був з мамою в таборі, надалі теж перебував у ньому, між іншим у Гданську.

У 1720 та 1722 роках був маршалком галицьких сеймиків, що передували вальним сеймам тих років, на які його обирали послом від Галицької землі (також був у 1724 році). У 1723 році — маршалок Радомського трибуналу. Посол на сейм у Гродні (Городні) в 1729 (від Галицької землі, був одним з 20-ти послів, які 30 серпня підписали маніфест, що не визнавав його легальність, чим зірвали сейм) і 1730 (від Брацлавського воєводства) роках. Посол сейму 1732 у Варшаві (від Галицької землі).

Під час безкоролів'я — маршалок конфедерації, утвореної 10 березня 1733 в Галичі. 12 вересня брав участь у виборах королем Станіслава Лещинського. На момент проголошення батьком у березні 1735 року маніфесту про перехід «дому Потоцьких» на сторону короля Августа ІІІ перебував у Волощині з іншими прихильниками С. Лещинського. Відсутність єдності серед Потоцьких тішила Францішека Максиміліяна Оссолінського.

У 1736 році керував роботами зі зміцнення фортифікацій і розбудови міста Станиславова: розширено та зміцнено мури (згідно системи С. Фаубана), збудовано чотири нові вежі; у 1739 р. фортеця витримала напад козаків, за це С. Потоцький оплатив виготовлення та встановлення статуї Богородиці на Галицькому передмісті. З полковником коронної артилерії Кристіяном Дальке працювали над уфортифікуванням Кам'янця-Подільського, Ченстохови. Разом з белзьким воєводою Антонієм Міхалом Потоцьким допомагав батькові ліквідувати результати сейму 1740 р. У середині 1741 під час війни за австрійську спадщину підтримував батька в його спробах організувати конфедерацію з метою скерувати її проти Августа ІІІ та Московії.

Надвірне військо С. Потоцького складалося з 600 жовнірів-піхотинців, 200 драгунів, 200 яничарів, близько 2000 козаків. Утримував також оборонний замок у Бродах.[5]

Помер 8 лютого 1760 року. Тіло перевезл із Залізців до костелу оо. Бернардинів у Збаражі, де відбулось урочисте поховання. Промови мали ксьондзи Ян Гаєвський, Венантій Тишковский. Серце поховали в костелі оо. Реформатів у (Крем'янці).

Власність

У молодості отримав від батька частину давніх його королівщин; 1719 року був старостою гродовим галицьким і снятинським, у 1720 році старостою коломийським. 1732 р. батько за дозволом короля переказав правом «доживотя» Лежайське староство. Після батька став дідичем Умані, Бродів. Також був власником Cтаниславова (підписав права і привілеї діда Анджея та існування в місті вірменської ґміни, якою керували на основі магдебурзького права), Тернополя, Залізців, Золотого Потоку, Збаража (Руське воєводство), Немирова (Брацлавське воєводство), Константинова (Подільське воєводство), Юзефова (Люблінське воєводство), Кротошина (Каліське). 1751 року в Дунаївцях записав фундуш для будівництва в місті костелу капуцинів.[6] Дідичні маєтки успадкував сам. У 1755 році від старости селецького Міхала Вельгорського отримав Тисменицю — давнє дідицтво Потоцьких. Перша дружина привнесла Сосницю в Руському воєводстві.

Посади

У 1726 році батько почав домагатися надання йому посади стражника великого литовського, яку отримав у 1728 році. Воєвода смоленський (8 травня 1735 р., від Авґуста ІІІ, який хотів об'єднати «патріотів»; номінально, або титулярний), київський (призначений або номінований 4 вересня 1744, відставка у 1756), познанський1746). Вживав титул генерального старости Київської землі.

Сім'я

Перша дружина — Маріанна з Лащів, дочка белзького воєводи Александера Міхала.[7] Діти:

Друга дружина — Гелена Замойська (від 1733 р., померла 27 грудня 1760 р. в Бродах). Діти:

Меценат

  • Гроші для єзуїтів у Станиславові,
  • 1752 року розпочали перебудову Станиславівського костелу єзуїтів (особисто планував, керував),
  • Гроші для костелу бернардинів у Збаражі (консекрований 3 серпня 1755 року, 1757 року була фундація великого вівтаря),
  • Гроші для костелу августиянів у Залізцях, костелу францисканів (нині церква святого Миколая) у Крем'янці,
  • Гроші для коронації чудотворних ікон Матері Божої:
    • костел домініканів у Львові (1751),
    • костел бернардинів у Лежайську (1752),
    • костел єзуїтів на Пяску, Ярослав (1756),
  • фундатор кляшторів оо. Тринітаріїв у Станиславові, Томашеві, Кротошині,
  • реконструкція замку у Бродах,
  • надавав кошти для опіки молоді з бідних шляхетських сімей.[5]

Нагороди

Нагороджений орденом Білого Орла (3 серпня 1742 року).

Примітки

  1. NUKAT — 2002.
  2. MAK
  3. Dymnicka-Wołoszyńska H. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760)… — S. 156.
  4. Петрів Н. Як виглядатиме Франківщина з новоутвореними районами: карта + склад // Місто. — 2020. — 20 липня.
  5. Dymnicka-Wołoszyńska H. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760)… — S. 158.
  6. Dunajowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 225. (пол.) — S. 225. (пол.)
  7. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 49. (пол.)

Джерело

Посилання

Попередник
Юзеф Потоцький
Воєвода київський
1744-1756
Наступник
Францішек Салезій Потоцький
Попередник
Міхал Здзіслав Замойський
Воєвода смоленський
1744-1756
Наступник
Пйотр Павел Сапєга
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.