Вільгорські
Вільгорські (також Вельгорські, Велігорські) — руський, волинський боярський (шляхетський) рід гербу Кирдій. Походження назви від села Вільгір у Рівненській області.
Сучасний варіант гербу Кирдій
Представники
- Кирдій Таркович — руський волинський боярин, урядник, королівський комісар при розмежуванні володінь Литви із князівством Мазовецьким (1358 р.) Учасник штурму Белза в 1377.
- NN Кирдійович
- NN Кирдійович
- Юхно Зенкович Кирдійович — волинський зем'янин. Отримав у посаг село Вільгір (Вельгор) та започаткував нову гілку Кидійовичів — Вільгорських. У шлюбі з Євдокією (Овдотя) Мокосій Денисківною. (зг. 1484)
- Андрій Юхнович Вільгорський — зем'янин волинський, згаданий у Волинській метриці 1528 року та під час ревізії Луцького замку 1545 року.
- Лев Андрійович Вільгорський у шлюбі з Марією Бабинською. Діти: Роман, Федір, Олександр, Ганна (у шлюбі Вигура) Вільгорські.
- Федір Юхнович Вільгорський — зем'янин волинський, згаданий у Волинській метриці 1528 року та під час ревізії Луцького замку 1545 року.
- Олександр Кирдійович — православний шляхтич,[1] войський луцький 1630 року
- Михайло Вільгорський — діяч ВКЛ
- Франциск — канонік Холмської катедри РКЦ
- Кіліян
- Юрій Петро — волинський каштелян, дружина — Анна з дому[2] Ожгів (? — 15 травня 1706) — донька львівського підкоморія Пйотра Ожґи, надала фундуш для монастиря у середмісті Львова
- Іван (Ян) Казимир — підкоморій волинський, загинув під час оборони Львова від татарського нападу 1695 року
- Антоній (? — 28 квітня 1729) — настоятель монастиря, керівник польської провінції тринітаріїв.
- Вацлав (? — 29 листопада 1707) — каштелян волинський, наймолодший брат Антонія Вельгорського, син Анни Вельгорської. Заповів значну суму на заснування монастиря тринітаріїв у родовому маєтку Вельгорських в Горохові, фундація не реалізована через спротив місцевого єпископа.
- Фелікс Ігнатій (? — 1733) — дідич Тисмениці, Горохова, староста брацлавський. Перший шлюб — Ізабелла Бабинська (зг. 1719). Другий шлюб — Людвіка Замойська (зг. 1729)
- ім'я невідоме — посол сейму 1724
- Юзеф — монах-тринітарій
- Констанція — дружина волинського каштеляна Міхала Героніма Чацького
- Тереза — дружина канівського старости Яна Каєтана Яблоновського гербу Прус ІІІ.
- Юрій Петро — волинський каштелян, дружина — Анна з дому[2] Ожгів (? — 15 травня 1706) — донька львівського підкоморія Пйотра Ожґи, надала фундуш для монастиря у середмісті Львова
- Яніна[7] Вельгорська з Потоцьких (? — 1741/1749[8])
- Михайло — кухмістр литовський
- Йосиф, дружина — Людвіка Бірон[9]
- Маріанна — друга дружина Станіслава Ледуховського
- Гальшка — дружина дідича Шумська, волинського хорунжого, белзького каштеляна Данила Єло-Малинського.
Видатні особи в роду Вільгорських
- Вільгорський Матвій Юрійович
- граф Вільгорський Михайло Юрійович
- Вільгорський Олександр (Aleksander Wielhorski; 1889—1952) — піаніст, композитор, музикознавець.
Примітки
- ЯК ВЕЛИГОРСЬКІ СТАЛИ ВЕЛІГУРСЬКИМИ / НЕМА ПЕРЕВОДУ ВЕЛІГУРСЬКОМУ РОДУ СПОГАДИ ВЕРТАЮТЬ У ЮНІСТЬ. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
- роду
- Tyśmienica, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 724. (пол.) — S. 724. (пол.)
- Michał hr. Wielhorski h. Kierdeja (ID: dw.17378)
- Jerzy Wincenty hr. Wielhorski h. Kierdeja (ID: sw.189510)
- Тереза Йоанна, донька Домініка, внучка Миколая-«Ведмежої лаби»Teresa Joanna Wielhorska (Potocka h. Pilawa) (b. — 1749) (пол.)
- Teresa Joanna Wielhorska (Potocka h. Pilawa) (b. — 1749) (пол.)
- Józef Wielhorski (ID: 1.1018.10)
Джерела
- Тесленко І. Міщанські і шляхетські роди в Острозі…. — С. 235.
- Яковенко Н.М. «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008 р. – 409 ст. Ст. 147-148.
- Lietuvos Metrika. ‒ Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų 1-kla, 1994. Kn. 4 (1479-1491): Užrašymų knyga 4 / Lietuvos istorijos institutas; [parengė Lina Anužytė]. ‒ Vilnius: Žara, 2004. ‒ 286 p. Santr. angį., rus. k. ‒ R-klės: S. 119 – 120.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 505. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.