Габор Обітц

В 1920 році приєднався до складу команди «Ференцварош», де одразу зумів закріпитися в основному складі і викликався до національної збірної. В 1922 році здобув з клубом Кубок Угорщини і срібні медалі чемпіонату.

В 1922 році Обітц перебрався до команди «Маккабі» (Брно), у складі якої виступав до 1925 року. Такий перехід не був чимось незвичайним для угорських гравців того часу. Клуб «Маккабі» (Брно) був створений в 1919 році і був серед числа так званих єврейських спортивних клубів, яких у цей час існувало одразу декілька у центральній Європі, наприклад, у Угорщині таким був ВАК, а у Австрії «Хакоах». «Маккабі» відрізнявся від названих клубів тим, що не виступав у місцевому чемпіонаті, а проводив міжнародні турне Європою. Клуб на цьому заробляв хороші гроші, завдяки чому платив високі зарплати своїм гравцям. Основу «Маккабі» складали футболісти з Угорщини, як євреї, так і християни. В 1924 році Обітц разом Ференцом Хірзером і кількома іншими гравцями був змушений залишити «Маккабі» після заборони від чехословацької федерації футболу заявляти до складу клубу не євреїв[2].

Обітц перебрався до німецької команди «Гольштайн», з якою у сезоні 1925/26 років став переможцем Північної ліги, а у загальнонаціональному плей-офф дістався до півфіналу, поступившись лише майбутньому чемпіону — клубу «Фюрт»[3]. Німці високо оцінили гру Габора і пропонували йому прийняти німецьке громадянство, щоб мати право виступати за збірну, але футболіст відмовився.

Провівши два роки в Німеччині, Обітц повернувся до «Ференцвароша», коли в Угорщині почав проводитись професіональний чемпіонат. Габор одразу закріпився в основі, граючи в лінії півзахисту разом з такими футболістами як Мартон Букові і Карой Фурманн. Двічі поспіль «Ференцварош» робив «дубль», перемагаючи в чемпіонаті і кубку країни. В 1928 році команда також здобула Кубок Мітропи, але Обітц не зіграв у жодному матчі того турніру, тому лише формально може вважатись його переможцем. З травня 1928 року і по січень 1929 року він не зіграв за «Ференцварош» жодного матчу[4], швидше за все, через травму. У Кубку Мітропи Обітц зіграв лише один матч в 1930 році проти празької «Славії»[5].

В 1929 році «Ференцварош» відправився у турне Південною Америкою. Протягом липня-серпня 1929 року клуб провів 14 матчів (Габор зіграв у 10 з них) проти клубних команд і національних збірних Бразилії, Уругваю і Аргентини, здобувши 6 перемог при 6 поразках і 2 нічиїх[6]. Найбільш славною для «Ференцвароша» стала перемога з рахунком 3:2 над діючими дворазовими олімпійськими чемпіонами і майбутніми чемпіонами світу  — збірною Уругваю (щоправда, через тиждень уругвайці взяли впевнений реванш  — 0:3).

Загалом у 1920—1922 і 1926—1931 роках Габор Обітц відіграв у складі «Ференцвароша» 267 матчів, у яких забив 10 м'ячів. Серед них 114 матчів і 2 м'ячі у чемпіонаті і 12 матчів і 1 гол у кубку Угорщини (з них 3 гри у фіналах)[7].

В 1931—1932 роках Обітц грав і тренував у румунській команді АМЕФ Арад.

1921 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в матчі проти збірної Швеції. Виступаючи за кордоном, в збірну не викликався. Винятком стали виступи на Олімпійських іграх 1924 у Франції. Збірна Угорщини в першому раунді перемогла збірну Польщі з рахунком 5:0, а у другому команда несподівано поступилась скромній збірній Єгипту з рахунком 0:3.

Після повернення на батьківщину, Обітц грав у збірній до 1930 року. Протягом кар'єри провів у формі головної команди країни 15 матчів.

Також зіграв три матчі за збірну Будапешту і п'ять неофіційних матчів за збірну, зокрема за команду угорських професіоналів[5].

Розпочав тренувати у румунському клубі АМЕФ Арад, ще продовжуючи грати на полі. В 1932—1934 роках очолював збірну Туреччини, з якою не провів жодного офіційного матчу[8]. Працював з командами «Любляна» і «Унгвар». В 1939 році тренував збірну Фінляндії.

Останнім місцем роботи Обітца був угорський клуб «Зуглої». В 1953 році він помер після тривалої хвороби.