Гавриїл (Кременецький)

• З 1736 у Санкт-Петербурзі, де стає викладачем Олександро-Невської семінарії.
• 1739 прийняв чернечий постриг, префект Олександро-Невської семінарії.
• 1748 — архімандрит Новоспаського монастиря, стає членом Святійшого Синоду РПЦ
• 1749 — єпископ Коломенський та Каширський РПЦ
• 1755 — єпископ Казанський РПЦ (Татарстан)
• 1762 — призначений єпископом Санкт-Петербурзьким і Шлісельбурзьким, член комісії з церковного майна. Архієпископ
• 1764 — мав титул архієпископа Санкт-Петербурзького і Ревельського (Таллінського)
• 1770 — митрополит Київський і Галицький РПЦ

Після повернення на Гетьманщину, митрополит Гавриїл узявся за так званих мандрівних дяків — посутню прикмету українського духовного життя:

Митрополит Гавриїл Кременецький у 1771 р. розіслав указ, в якому зазначалося: «В епархии киевской школьники разного звания, люди с места на место бродят и по имеющимся церквам избам, так называемым школам, приставая, тунеядством кормятся, и не токмо никакой пользы обществу не приносят, но паче разными своими безчиниями вред и соблазн причиняют, а через таковых своевольных бродяг на церковнослужителей настоящих и постоянных напрасное наносится нарекание»

Митрополит суворо заборонив тримати при церквах зайвих, «праздношатающихся» студентів, особливо із різночинців, та визначив штат — по два дяки на одного священика і не більше шести на «трехпричетный приход».

Серед контраверсійних вчинків — активна участь у суді над святителем Арсенієм (Мацеєвичем), при чому Гавриїл особисто забрав у нього митрополичий кийок.

Похований у склепі Київського Софійського собору.

У південній частині собору під Успенським вівтарем (колишньою давньоруською зовнішньою галереєю), за митрополита Рафаїла Заборовського (1731-1747) було влаштовано великий склеп, в якому один за іншим почили шість митрополитів: Рафаїл Заборовський (1747), Арсеній Могилянський (1770), Гавриїл Кременецький (1783), Самуїл Миславський (1796), Ієрофей (Малицький) (1799) і Серапіон (Александровський) (1824).