Арсеній (Могилянський)

Народився в козацькій родині у містечку Решетилівка. По материнській лінії походив із відомого роду Могил. Батько, дід і прадід кожний у свій час успадковували парафію решетилівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Арсеній до 17-літнього віку виховувався вдома. Потім навчався у Київській духовній академії (1721–1727) і Харківському колегіумі (1727–1735).

1738—1741 роках вчителював у Харківському колегіумі, а згодом — в Устюзькій семінарії (Комі) та Тверській семінарії (Московія), звідки 1741 року переведений учителем до Московської слов'яно-греко-латинської академії. 1742 року прийняв чернечий постриг у Московському Заіконноспаському монастирі. 1743 року викликаний до Санкт-Петербурга та призначений придворним проповідником імператриці Єлизавети Петрівни. Тут досяг величезного успіху. За свій талант одержав царську винагороду: діамантову панагію й діамантовий хрест з рубінами. У січні 1744 року висвячений на архімандрита Троїце-Сергієвої лаври. 25 червня 1744 року хіротонісаний на архієпископа Переяславля-Залєського, водночас залишений настоятелем лаври та призначений членом Святішого Синоду РПЦ.

У 1744 році, під час поїздки імператриці Єлизавети Петрівни в Україну, Арсеній відвідав рідну Решетилівку. Під час перебування на батьківщині, він дізнався, що пожежею було знищено решетилівську церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Протягом 1746-1749 років коштом архімандрита Арсенія на місці знищеної вогнем дерев’яної споруджено муровану церкву (зруйнована у 1920-их роках). 1749 року храмоздатель подарував церкві срібний позолочений хрест. У пізніші часи на правому фасаді у ніші було вміщено невелике мармурове погруддя власника Решетилівки, дійсного таємного радника та члена Державної Думи Російської імперії В. С. Попова, а також малярський портрет та образ Божої Матері. 1754 року поруч з церквою споруджено чотириярусну дзвіницю.

1752 року отримав в управління Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир. 22 жовтня 1757 року висвячений на митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Росії. 1763 року власним коштом спорудив мурований корпус для бідних студентів.

9 червня 1758 року прибув до Києва. Активно захищав права Київської митрополії та інтереси Київської академії, передав останній частину своєї бібліотеки. Брав участь в укладанні «Пунктів о вигодностях Малоросійського духовенства» (1767), в яких містилася вимога відновлення автономних прав Української Церкви.

Помер у Києві та похований у крипті Київського Софійського собору.

Арсеній був близько знайомий з Григорієм Сковородою, розсилав у церкви його духовні наспіви; підтримував зв’язки з художником Григорієм Левицьким-Носом, замовляв у нього ікони та гравюри для київських храмів. Сам Арсеній теж був творчою людиною. За своє митрополиче правління видав і розіслав підвідомчому духовенству понад 650 указів, зокрема, про взаємостосунки між духовною і світською владою, про збір пожертвувань на боротьбу з інфекційними хворобами, про недопущення вінчання малолітніх з дорослими, про відповідальність за правопорушення церковнослужителів, про непорушність і святість могил та поховань. Склав «Акафіст і службу св. Димитрію Ростовському». Деякі проповіді Арсенія були надруковані.

• Крижановська О. Арсеній Могилянський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 126. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Бучневич В. Местечко Решетиловка, Полтавского уезда // Труды Полтавской ученой архивной комиссии. — Полтава, 1917. — Вып. 16. (рос.)

• Могилянський Арсеній // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1024. — 1000 екз.