Галерея Сабауда

Галерея Сабауда складалась поступово. В її основі мистецька збірка Євгена Савойського, котра перейшла по смерті останнього у майно його двоюрідного брата, короля Сардинії. Збірки братів приєднали до картин Королівського палацу в міст Турин. 1824 року в місті Генуя придбали картинну галерею палацу Дураццо, котру приєднали до збірок в Турині.

Датою заснування галереї вважають 1832 рік, коли Карло Альберто, герцог Савойський і король Сардинії, віддав у галерею триста шістдесят п'ять (365) картин власної збірки.

Перша спроба каталогізації збірки творів мистецтва належить 1631 року. Тоді це ще не був каталог в сучасному розумінні слова, бо це був інвентар[2] . Інвентар 1631 року створення збережений і демонструється в галереї. Новий каталог збірки був створений 1923 року [2]. 1959 року відбулась перша реконструкція збірки, а нова - у 1970-х рр.

Галерея Сабауда (колишній Королівський палац в Турині)

1832 року новий художній музей в місті розмістили в туринському палаццо Мадама,де відкрили для відвідин. Облаштуванням картинної галереї первісно опікувались брати Роберто і Массімо д'Адзельйо. Через тридцять три роки палаццо Мадама віддали під Національний сенат. Картинну галерею та Єгипетський музей перевели 1865 року у колишнє приміщення Академії наук. Це була споруда палацового типу 1679 року. Її вибудували за проектом архітектора Гваріно Гваріні.

2012 року колишній Королівський палац пройшов через реконструкцію і пристосування під музейні потреби. Сюди перевели Галерею Сабауда, бо Королівський палац має широку популярність як важливий туристичний центр міста Турин. Нове крило відкрили для відвідин у грудні 2014 року.

Дезідеріо да Сеттіньяно. «Мадонна з немовлям», бл. 1450 року.

Люцій Вер. Женевський музей мистецтва і історії

Скульптура в збірці має невеликі розміри і переважно має характер випадково набраних речей. Серед них - поодинокі твори майстрів відродження, античні скульптури тощо.

У розділі античних скульптур звертає уваги погруддя римського імператора Люція Вера (130—169 рр. н. е.) Він був співправителем імператора Марка Аврелія і запам'ятався як гордовита і декоративна фігура. В Римі бував недовго, перебував переважно з військом у провінціях. Помер рано. Його досить часто портретували, тому відомо декілька його портретних зображень, знайдених переважно у провінціях. Зараз уламки мармурових зберігаються у різних музеях — Лувр (Франція), Альбертінум (Дрезден, Німеччина), у Швейцарії (Женевський музей мистецтва і історії ) тощо. Офіційні портрети імператора Люція Вера були виконані як у мармурі, так і в коштовних металах. Два з останніх випадково збереглися. Один із золота заввишки тридцять три (33) сантиметри і був знайдений 1939 року у містечку Аванш, Швейцарія.

Туринське погруддя імператора Люція Вера знайдене раніше, 1928 року, і знайдене під час розкопок в Італії в містечку Маренга. Погруддя у натуральний розмір виконане зі срібла, саме його і передали до Галереї Сабауда. Портретні погруддя з бронзи зустрічались і раніше. Погруддя Люція Вера було серед перших витворів мистецтва з коштовних металів, котрі використані для твору монументального характеру в Римі і котре малоушкодженим дійшло до 20 століття.

Ян ван Ейк. «Стігмати Франциска Ассізького», бл. 1432 р.

Пауль Бріль. «Пейзаж з Меркурієм і Аргусом», 1606 р.

Антоніс ван Дейк. Принц Томазо Савойський, кінний портрет, бл. 1635 р. Галерея Сабауда, Турин.

Збірка живопису майстрів північних країн невелика і не має систематичного характеру. Ця обставина обумовлена тим, що картини савойської династії неодноразово міняли володарів і навіть вивозились у інші країни.

Серед митців північних країн, репрезентованих у галереї — Рогір ван дер Вейден, Ян ван Ейк, Ганс Мемлінг, Пауль Бріль, Антоніс ван Дейк, Рембрандт, Корнеліс де Вос, Ніколя Пуссен, Пітер Брейгель молодший, Елізабет Віже-Лебрен.

• 
  Корнеліс де Вос. «Портрет десятирічної дівчини зі шляхетної родини»
• 
  Абрахам Брейгель. «Гранат, інжир, виноград і квіти »
• 
  Ніколя Пуссен. «Св. Маргарита»
• 
  Елізабет Віже-Лебрен. «Маргеріта Портораті», 1792 р.

Антоніо Темпеста. «Смерть Адоніса на полюванні», 1593 р.

Бронзіно. «Портрет шляхетної пані в червоному», бл. 1550 р.

• 
  Дуччо ді Буонінсенья. «Мадонна Гваліно», бл. 1285 р.
• 
  Фра Анджеліко. «Мадонна з немовлям» , бл. 1430 р.
• 
  Андреа Мантенья. «Мадонна з немовлям і п'ятьма святими», бл. 1500 року.
• 
  Антоніо дель Полайоло. «Товія і янгол», 1460 р.
• 
  Джироламо Джовеноне. «Вівтар Буронцо», 1515 р.
• 
  Танціо да Варалло, «Яків і Ревекка біля колодязя», бл. 1625 р., галерея Сабауда.
• 
  Бернардо Белотто. «Турин, античний міст через річку По», 1745 р.
• 
  Помпео Батоні. «Еней залишає запалену Трою», бл. 1750 р.
• 
  Антоніо Фонтанезі. «Пастух»

Якоб ван Шуппен. «Євген Савойський, переможець турецького вйська», початок 18 ст. (?)

• 
  Софонісба Ангіссола, «Принцеса Ізабелла Клара Еухенія», 1573 р.
• 
  Антоніс ван Дейк. «Тріця старших дітей короля Англії Карла І»
• 
  «Анна Австрійська в траурному вбранні», бл. 1660 р.
• 
  Анонім початку 18 ст. «Марі-Аделаїда Савойська»

• Noemi Gabrieli: Galleria Sabauda - Maestri italiani, Torino 1971.
• Paola Astrua, Carla Enrica Spantigati: Galleria Sabauda: guida breve, Electa, Milano, 2000.
• Paola Astrua, Carla Enrica Spantigati (Hrsg.): La Galleria Sabauda di Torino dal Collegio dei Nobili alla Manica Nuova di Palazzo Reale. Allemandi, Turin 2012, ISBN 978-88-422-1708-4.

• Відродження
• Північне Відродження
• Караваджизм
• Живопис бароко
• Венеціанська школа
• Флорентійська художня школа